Ухвала суду № 32415028, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2013 р. м. Київ К/9991/46206/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення) на постанову Господарського суду Тернопiльської областi від 28 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" в особі філії "Монастириський райавтодор" до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення), Монастириської міської ради, третя особа - Монастириський районний відділ земельних ресурсів про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" в особі філії "Монастириський райавтодор" (далі - ДП "Тернопільський облавтодор") звернулось до суду з позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення) (далі - Бучацька МДПІ) та Монастириської міської ради, третя особа - Монастириський районний відділ земельних ресурсів в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року позов ДП "Тернопільський облавтодор" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року апеляційну скаргу Бучацької МДПІ залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Бучацька МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Господарського суду Тернопiльської областi від 28 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Тернопільський облавтодор" у задоволені позову.

ДП "Тернопільський облавтодор" подало письмові заперечення на касаційну скаргу Бучацької МДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Бучацькою МДПІ в липні 2006 року проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку філії "Монастириський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" по питанню дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03. 2006 року. За результатами перевірки 04 серпня 2006 року складено акт №98-23-26197566.

Перевіркою зафіксовано порушення філією „Монастириський райавтодор" ст.5 Закону України „Про плату за землю", яке полягало у заниженні розміру земельної ділянки, що перебувало у фактичному користуванні філії, в порівняні з площею, вказаною в податкових розрахунках земельного податку.

На підставі акта перевірки Бучацькою МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.08.2006 року №57.1.0000172301/0 про визначення податкового зобов'язання по сплаті земельного податку на загальну суму 2996,84 грн., в тому числі 1997,89 грн. земельного податку та 998,95 грн. санкцій.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишенні без задоволення, а рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при подачі податкового розрахунку земельного податку за 2005 рік філія "Монастириський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" в якості правовстановлюючого документа на землю вказувала рішення Монастириської міської ради від 08.12.2000 року, котрим ділянка закріплювалась за попереднім дорожнім господарством в розмірі - 2,72 га, а в 2006 року посилалась на рішення Монастириської міської ради від 09.09.2005 року, яким філії дано дозвіл на розробку проекту землеустрою та відведення земельної ділянки під розміщення приміщень площею 2,41 га. Розрахунок податку, за відсутності правовстановлюючих документів, проводився філією за даними Монастириського районного відділу земельних ресурсів за 2,0 га в 2005 році та за 1,0617 га в 2006 році. Звітність філії приймалась податковою інспекцією без заперечень.

Відповідно до ст.5 Закону України „Про плату за землю" від 3 липня 1992 року №2535-XII, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно з ст.15 Закону України „Про плату за землю", власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Тобто, обов'язок сплати земельного податку у землекористувачів обумовлений датою виникнення у них права користування земельною ділянкою.

Статтею 215 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Стаття 126 Земельного кодексу України та постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року №449 зазначає, що право користування земельною підтверджується відповідним актом.

Судами попередніх інстанцій встановлено. що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4137 га. по вул. Шевченка, 152 „а" в м. Монастириська серії ЯЯ №205625 видано ДП „Тернопільський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 27.04.2007 року, на підставі рішення Монастириської міської ради від 05.04.2007 року № 203.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у Бучацької МДПІ були відсутні законні підстави для нарахування земельного податку за користування земельною ділянкою 2,4137 га. в період з січня 2005 року по червень 2006 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДП "Тернопільський облавтодор".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення) залишити без задоволення, постанову Господарського суду Тернопільської областi від 28 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров