Рішення № 32408106, 04.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/323-2012-66/562-2012 04.07.13

Господарський суд міста Києва в складі колегії суддів: Привалова А.І. (головуючий), Бондарчук В.В., Марченко О.В., при секретарі Сай А.С.,

розглянувши справу № 5011-9/323-2012-66/562-2012

за позовом Заатен-Уніон ГмбХ (SAATEN-UNION GmbH);

до товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТРАНС»

про стягнення 12 750 476,88 грн.

Представники сторін:

від позивача: Федушина Х.М., довіреність № 761 від 03.04.2013р.;

від відповідача: Купріянов Б.В., довіреність б/н від 30.10.2012р.;

від третьої особи: не з'явився.

обставини справи:

Заатен-Уніон ГмбХ (SAATEN-UNION GmbH) (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (надалі - відповідач) про стягнення 12 750 476,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Контрактів купівлі-продажу № 1003/08 та № 10003-2/08 від 10.03.2008р., № 3103/08 від 30.03.2008р., № 404/08 від 04.04.2008р. та інвойсу №20080514as001 від 14.05.2008р., в частині повної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2012р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р., в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2012р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2012р. у справі № 5011-9/323-2012 скасовано та справу передано на новий розгляд.

За результатами повторного автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою від 20.12.2012р. присвоєно номер справи № 5011-9/323-2012-66/562-2012 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2013р.

Присутній у судовому засіданні 21.01.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та частково надав витребувані судом докази.

Крім того, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи. При цьому, відповідач не виконав вимоги суду від 20.12.2012р. та не надав суду відзив на позов з правовим та документальним обґрунтуванням його висновків, враховуючи обставини, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2012р.

Ухвалою від 21.01.2013р. суд відклав розгляд справи на 20.02.2013р., у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Присутній у судовому засіданні 20.02.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та частково надав витребувані судом докази.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте, через загальний відділ господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання. При цьому, відповідач не виконав вимоги суду від 20.01.2013р. та не надав суду відзив на позов з правовим та документальним обґрунтуванням його висновків, враховуючи обставини, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2012р.

Крім того, на підставі ст. 69 ГПК України, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 20.02.2013р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 06.03.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребуванням нових доказів у справі.

26.02.2013р. через загальний відділ господарського суду від позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 1 317 780,10 євро, що еквівалентно 14 060 523,91 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ на день подання заяви, з яких: 962 505,00 євро - основного боргу, 348 875,10 євро - штрафних санкцій за поставлений, згідно Контрактів купівлі-продажу № 1003/08, № 10003-2/08 від 10.03.2008р., № 3103/08 від 30.03.2012р., № 404/08 від 04.04.2008р., товар (насіння кукурудзи) та 6400,00 євро за поставлену техніку (машинку для протруювання зерна), згідно інвойсу №20080514as001 від 14.05.2008р., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Присутній у судовому засіданні 06.03.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої через загальний відділ господарського суду 26.02.2013р., а також подав витребувані судом докази.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 5011-9/323-2012-66/562-2012 до розгляду Господарським судом міста Києва заяви Заатен-Уніон ГмбХ (SAATEN-UNION GmbH) про визнання кредиторських вимог у справі № 5011-46/5221-2012 про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» банкрутом.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як слідує з п. 54 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство", закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Оскільки станом на день розгляду справи питання про винесення ухвали підготовчого засідання у справі № 5011-46/5221-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», порушеної за заявою Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», вирішено по суті не було, офіційне оприлюднення ухвали підготовчого засідання та публікація в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство боржника не мало місця, тому суд вважає, що розгляду даної справи по суті не перешкоджає існування справи про банкрутство, розгляд якої на даний час зупинений.

Натомість, дослідивши матеріали справи та враховуючи складність спору, суд дійшов висновку про необхідність призначення колегіального розгляду у даній справі.

Згідно з розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.03.2013р., справу № 5011-9/323-2012-66/562-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Привалов А.І., судді Бондарчук В.В., Марченко О.В.

Ухвалою суду від 07.03.2013р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Привалов А.І., судді Бондарчук В.В., Марченко О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.04.2013р.

Присутній у судовому засіданні 04.04.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте, через загальний відділ господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання. При цьому, відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 20.02.2013р. та не надав витребувані докази та відзив на позов з правовим та документальним обґрунтуванням його висновків.

Ухвалою від 04.04.2013р. суд відклав розгляд справи на 16.04.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутні в судовому засіданні 16.04.2013р. представники позивача підтримали позовні вимоги та звернулись до суду з клопотанням про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТРАНС», як організації, що на замовлення відповідача, здійснювало перевезення товарів для останнього та яка безпосередньо отримувала вантаж і здійснювало його митне оформлення при перетинанні кордону.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТРАНС», дійшов висновку, що останнє підлягає задоволенню, оскільки саме ТОВ «ОВЕРТРАНС» здійснювало перевезення товарів та безпосередньо отримувала вантаж і здійснювало його митне оформлення при перетинанні кордону, про що свідчать відмітки на вантажно-митних деклараціях, які є підставою позовних вимог. Отже, в разі неотримання товарів відповідачем, у позивача виникнуть підстави вимагати належного виконання зобов'язань по оплаті вказаного товару у перевізника ТОВ «ОВЕРТРАНС», якому безпосередньо передавався товар.

Також, представники позивача повідомили, що звернулись з запитом до Хмельницької митниці для отримання додаткових доказів по справі, проте відповідь на день розгляду справи не надійшла, у зв'язку з чим позивач просить перенести розгляд справи.

При цьому, представник позивача звернувся з клопотанням про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГГПК України.

Крім того, представник відповідача не з'явився в засідання суду, витребуваних документів не подав, про причини неявки суд належним чином не повідомив.

Ухвалою від 16.04.2013р. суд залучив до участі у розгляді справи в якості якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТРАНС», продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 22.05.2013р.

22.05.2013р. суддя Марченко О.В. звернулась до Голови Господарського суду міста Києва із заявою про вивід її зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 5011-9/323-2012-66/562-2012, у зв'язку з авантаженістю.

Згідно з розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.05.2013р., справу № 5011-9/323-2012-66/562-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), судді Бондарчук В.В. та Любченко М.О.

Ухвалою від 22.05.2013р. справу № 5011-9/323-2012-66/562-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Бондарчук В.В., Любченко М.О.

Присутній у судовому засіданні 22.05.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та подав додаткові пояснення та докази.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи в засідання суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, проте надіслав на адресу суду заперечення по справі.

Також, на адресу суду надійшла відповідь на судовий запит від Хмельницької митниці, в якій остання відмовила суду в наданні необхідної інформації.

Ухвалою від 22.05.2013р. суд відклав розгляд справи на 13.06.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи та необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

Присутній у судовому засіданні 13.06.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та подав витребувані судом додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 11.06.2013р. через загальний відділ господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням повноважного представника на лікарняному.

Представник третьої особи в засідання суду не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Ухвалою від 13.06.2013р. суд відклав розгляд справи на 04.07.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача та третьої особи.

04.07.2013р. суддя Любченко М.О. звернулась до Голови господарського суду міста Києва із заявою про вивід її зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 5011-9/323-2012-66/562-2012, у зв'язку завантаженістю.

Згідно з розпорядження Голови Господарського суду міста Києва від 22.05.2013р., справу № 5011-9/323-2012-66/562-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Бондарчук В.В., Марченко О.В.

Ухвалою від 04.07.2013р. справу № 5011-9/323-2012-66/562-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Бондарчук В.В., Марченко О.В.

Присутній у судовому засіданні 04.07.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 26.02.2013р.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві.

Представник третьої особи в засідання суду черговий раз не з'явився, про причини неявки свого представника суд не повідомив.

Третя особа належним чином повідомлена про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 16.04.2013р., від 22.05.2013р., від 13.06.2013р. надіслано третій особі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена позивачем.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника третьої особи суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника третьої особи, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, та витребуваних судом у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2008 року між Заатен - Уніон ГмбХ (SAATEN - UNION GmbH) (продавець за контрактами) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (покупець за Контрактами) було укладено Контракт купівлі-продажу № 1003/08 (далі по тексту - Контракт-1), у відповідності до п. 1.1. якого продавець продав, а покупець придбав насіння кукурудзи врожаю 2007 року, згідно стандартів країни походження та Специфікації до даного контракту. За умови визнання державних органів.

Контрактом-1 передбачено наступні умови: поставка насіння сільськогосподарських культур здійснюється автомобільним транспортом на базисі FCA Німеччина - Расштатт, Німеччина - Райхенберг Линдфлюр, Угорщина - Бобольна, Угорщина - Котрольги. Місце відвантаження буде повідомлено продавцем додатково (п. 2.1.); строк поставки: до 1 травня 2008р. (п. 2.2.); вказаний покупцем перевізник має повноваження від покупця на доставку насіння. Точна адреса кожної поставки та митний термінал повідомляється продавцем додатково шляхом факсимільного повідомлення (п. 2.3.); продавець зобов'язаний передати покупцю разом з товаром наступні документи на товар: - інвойс - 2 екземпляри, CMR - 4 екземпляри, пакувальний лист - 2 екземпляр, сертифікат походження, фітосанітарний сертифікат, сертифікат якості насіння, експортну декларацію країни відправника (п. 2.5.); на насіння сільськогосподарських культур встановлюється ціна в євро згідно специфікації до даного контракту (п. 5.1.); загальна сума контракту складає 248050, (двісті сорок вісім тисяч п'ятдесят) євро (п. 5.2.); умови оплати: - 20% від загальної вартості контракту покупець сплачує після поставки товару на підставі рахунку-фактури, наданого продавцем, - 30% від загальної вартості контракту покупець сплачує до 31.07.08, - 50% від загальної вартості контракту покупець сплачує до 31.12.08 (п. 5.3.).

Також, 10 березня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Контракт купівлі-продажу №1003-2/08 (далі по тексту - Контракт-2), у відповідності до п. 1.1. якого, продавець продав, а покупець придбав насіння кукурудзи врожаю 2007 року згідно стандартів країни походження та Специфікації до даного контракту. За умови визнання державних органів.

Контрактом-2 передбачено наступні умови: поставка насіння сільськогосподарських культур здійснюється автомобільним транспортом на базисі DDU село Солобківці, Хмельницька область, Україна та FCA Бенсхаузен, Німеччина. Місце відвантаження буде повідомлено продавцем додатково (п. 2.1.); строк поставки: до 1 травня 2008р. (п. 2.2.); вказаний покупцем перевізник має повноваження від Покупця на доставку насіння. Точна адреса кожної поставки та митний термінал повідомляється продавцем додатково шляхом факсимільного повідомлення (п. 2.3.); продавець зобов'язаний передати покупцю разом з товаром наступні документи на товар: - інвойс - 2 екземпляри, CMR - 4 екземпляри, пакувальний лист - 2 екземпляр, сертифікат походження, фітосанітарний сертифікат (акт фітосанітарного контролю), сертифікат якості насіння, експортну декларацію країни відправника (п. 2.5.); на насіння сільськогосподарських культур встановлюється ціна в євро згідно специфікації до даного контракту (п. 5.1.); загальна сума контракту складає 757500, (сімсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот) євро (п. 5.2.); умови оплати: - 20% від загальної вартості контракту покупець сплачує після поставки товару на підставі рахунку-фактури, наданого продавцем, - 30% від загальної вартості контракту покупець сплачує до 31.07.08, - 50% від загальної вартості контракту покупець сплачує до 31.12.08 (п. 5.3.).

30 березня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Контракт купівлі-продажу № 3103/08 (далі по тексту - Контракт-3), у відповідності до п. 1.1. якого, продавець продав, а покупець придбав насіння кукурудзи врожаю 2007 року згідно стандартів країни походження та Специфікації до даного контракту. За умови визнання державних органів.

Контрактом-3 передбачено наступні умови: поставка насіння сільськогосподарських культур здійснюється автомобільним транспортом на базисі FCA Німеччина - Бенсхаузен, Угорщина - Бобольна, Угорщина - Котвольги (INCOTERMS 2000). Місце відвантаження буде повідомлено продавцем додатково (п. 2.1.); строк поставки: до 1 травня 2008р. (п. 2.2.); вказаний покупцем перевізник має повноваження від покупця на доставку насіння. Точна адреса кожної поставки та митний термінал повідомляється продавцем додатково шляхом факсимільного повідомлення (п. 2.3.); продавець зобов'язаний передати покупцю разом з товаром наступні документи на товар: - інвойс - 2 екземпляри, CMR - 4 екземпляри, пакувальний лист - 2 екземпляр, сертифікат походження, фітосанітарний сертифікат, сертифікат якості насіння, експортну декларацію країни відправника (п. 2.5.); на насіння сільськогосподарських культур встановлюється ціна в євро згідно специфікації до даного контракту (п. 5.1.); загальна сума контракту складає 302500,00 (триста дві тисячі п'ятсот) євро (п. 5.2.); умови оплати: - 20% від загальної вартості контракту покупець сплачує після поставки товару на підставі рахунку-фактури, наданого продавцем, - 30% від загальної вартості контракту покупець сплачує до 31.07.08, - 50% від загальної вартості контракту покупець сплачує до 31.12.08 (п. 5.3.).

04 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Контракт купівлі-продажу № 404/08 (далі по тексту - Контракт-4), у відповідності до п. 1.1. якого, продавець продав, а покупець придбав насіння кукурудзи врожаю 2007 року згідно стандартів країни походження та Специфікації до даного контракту. За умови визнання державних органів.

Контрактом-4 передбачено наступні умови: поставка насіння сільськогосподарських культур здійснюється автомобільним транспортом на базисі FCA Франція - Caussade. Місце відвантаження буде повідомлено продавцем додатково (п. 2.1.); строк поставки: до 1 травня 2008р. (п. 2.2.); вказаний покупцем перевізник має повноваження від покупця на доставку насіння. Точна адреса кожної поставки та митний термінал повідомляється продавцем додатково шляхом факсимільного повідомлення (п. 2.3.); продавець зобов'язаний передати покупцю разом з товаром наступні документи на товар: - інвойс - 2 екземпляри, CMR - 4 екземпляри, пакувальний лист - 2 екземпляр, сертифікат походження, фітосанітарний сертифікат, сертифікат якості насіння, експортну декларацію країни відправника (п. 2.5.); на насіння сільськогосподарських культур встановлюється ціна в євро згідно специфікації до даного контракту (п. 5.1.); загальна сума контракту складає 175800,00 (сто сімдесят п'ять тисяч вісімсот) євро (п. 5.2.); умови оплати: - 20% від загальної вартості контракту покупець сплачує після поставки товару на підставі рахунку-фактури, наданого продавцем , - 30% від загальної вартості Контракту Покупець сплачує до 31.07.08, - 50% від загальної вартості контракту покупець сплачує до 31.12.08 (п. 5.3.).

Пунктам 7.1., 7.2. контрактів передбачено, що всі спори, які виникають по даному договору, сторони намагаються вирішити шляхом переговорів. У разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, він підлягає розгляду в Арбітражному інституті при Торговій палаті Лондон, Англія, у відповідності до регламенту даного суду.

Додатковими угодами № 1 до Контрактів-1,2,3,4 сторонами внесено зміни до п. 2.2. контрактів та встановлено строк постави товару до 1 червня 2008р.

Позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії Контрактів-1, 2,3,4, Специфікацій до контрактів та Додаткових угод №1.

Отже, позивачем зазначається, що у квітні-березні 2008 року на підставі Контрактів-1, 2, 3, 4 поставлено тридцять дві партії насіння на загальну суму 1 428 855,00 євро. Відповідач одержаний товар частково оплатив на суму 466 350, 00 євро.

Заборгованість відповідача перед позивачем за одержаний товар станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи складає 962 505,00 євро.

На підтвердження поставлення товару відповідачу за контрактами, позивачем до матеріалів справи додано засвідчені та перекладені копії рахунків-фактур (інвойсів), міжнародних товарно - транспортних накладних, вантажно-митних декларацій за період з 14.04.2008 року по 14.05.2008 року та банківські виписки щодо часткової оплати відповідачем товару.

Крім того, в травні 2008 року позивачем було поставлено відповідачу машинку для протруювання зерна типу WN7, 1988 року випуску, виробництва Willi Niklas GmbH, Німеччина, серійний номер 1140, загальною вартістю 6400,00 євро. Поставку зазначеного обладнання здійснено на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № 20080514as001 від 14.05.2008р., міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 0060389 від 14.05.2008р.

Однак, станом на момент подання позовної заяви, кошти у розмірі 6400,00 євро відповідач не оплатив.

На підтвердження поставлення техніки (машинки для протруювання зерна) до матеріалів справи додано копії рахунку-фактури (інвойс) № 20080514as001 від 14.05.2008р. на суму 6400,00 євро, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №0060389 від 14.05.2008р. та вантажна митна декларація б/н від 15.05.2008р.

При цьому, позивач зазначає у позовній заяві та у своїх поясненнях, що письмовий договір купівлі-продажу № 505/08, на який йдеться посилання у рахунку-фактурі (інвойсі) № 20080514as001 від 14.05.2008р., сторонами не укладався.

Обґрунтовуючи звернення з позовною заявою саме до Господарського суду міста Києва, позивач зазначає, що передбачене п. 7.2. контрактів арбітражне застереження відсилає до неіснуючої арбітражної установи та не може бути виконане.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Під час нового розгляду справи відповідач з клопотанням про припинення провадження у справі, на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України, не звертався та про передачу справи на розгляд арбітражної установи, визначеної у п. 7.2. контрактів, не заявляв.

Проте, виконуючи вказівки, які зазначені у постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2012р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 3 ст. 2 Конвенції "Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень", суд, якщо до нього поступає позов з питання по якому сторони уклали угоду, передбачену даною статтею, має за проханням однієї із сторін, направити сторони в арбітраж, якщо не знайде, що зазначена угода є недійсною, втратила силу чи не може бути виконана.

У пункті 5 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" від 31.05.2002р. № 04-5/608 зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

При цьому господарським судам слід враховувати, що звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

На виконання вимог суду позивачем до справи надано лист фінансового директора та секретаря Лондонської торгово-промислової палати від 05.02.2013 року, яким додатково підтверджено структуру палати, яку попередньо вказано ним у електронній переписці, що міститься у матеріалах справи, а також зазначено, що відповідно до Статуту Лондонської торгово-промислової палати вона не має постійно діючого арбітражного суду, проте утримує приміщення для проведення арбітражних слухань Лондонським міжнародним арбітражним судом, який є організацією незалежною від Лондонської торгово-промислової палати.

Враховуючи вищевикладене та надання позивачем доказів на підтвердження відсутності арбітражної установи визначеної п. 7.2. Контрактів - Арбітражний інститут при Торговій палаті, Лондон, Англія, а також не надання доказів щодо існування такої установи відповідачем, суд вважає , що арбітражна угода, викладена сторонами у п. 7.2 контрактів, не може бути виконана, а відтак у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до ст. ст. 123, 124 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи -відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно передано спір на розгляд саме до Господарського суду міста Києва.

При цьому, у позовної заяві позивач посилається на те, що до вирішення спору має застосовуватись законодавством Німеччини, оскільки до спірних правовідносин підлягає застосуванню право країни продавця товару (позивача), як сторони, що здійснює вирішальне для змісту договору виконання та вказує на застосування до спірних правовідносин в частині застосування позовної давності положень ст.ст. 195, 199 Цивільного кодексу Німеччини.

Однак, суд вважає, що дані висновки позивача є помилковими, виходячи з наступного.

Статтею 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Як випливає зі змісту контрактів, укладених між сторонами, сторонами не здійснено вибір права, яким регулюються правовідносини, що склалися між сторонами за спірними контрактами.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Частина 5 статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

У відповідності до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

У відповідності до ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 3, 4 ст. 4 ГПК України передбачено, що якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Таким чином, до матеріальних правовідносин між сторонами мають застосовуватися положення Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11 квітня 1980 року (Конвенція купівлі-продажу товару), учасниками якої є Україна та Федеративна Республіка Німеччина.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про міжнародне приватне право», правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню. Суд, незалежно від права, що підлягає застосуванню відповідно до цього Закону, може застосовувати імперативні норми права іншої держави, які мають тісний зв'язок з відповідними правовідносинами, за винятком, встановленим частиною першою цієї статті. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або не застосування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин, які не врегульовані нормами Конвенції купівлі-продажу товарів, законодавства України в частині імперативних норм.

В частині правовідносин щодо регулювання ввезення на митну територію України товару, зокрема такого виду товару, як насіння застосовуються імперативні норми Закону України «Про карантин рослин» та Закону України «Про насіння і садивний матеріал», а також ввезення товару на митну територію України регулюється імперативними нормами Митного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву та наданих в судовому засіданні усних поясненнях відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з посиланням на відсутність належних доказів поставки товару позивачем відповідачу, а також зазначає про те, що товар, який є предметом контрактів, не міг та не може бути використаний відповідачем за призначенням, у зв'язку з відсутністю необхідних супроводжуючих документів до нього.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені Заатен - Уніон ГмбХ (SAATEN - UNION GmbH) позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Заатен - Уніон ГмбХ (SAATEN - UNION GmbH) є юридичною особою за законодавством Німеччини, реєстраційний номер товариства -HRB120551, що підтверджується доданою позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченою копією роздруківки з Торговельного реєстру «В» суду першої інстанції Ганновера.

Як вже зазначалось судом вище, між позивачем та відповідачем укладено контракти купівлі-продажу № 1003/08 та №10003-2/08 від 10.03.2008р., №3103/08 від 30.03.2008р., № 404/08 від 04.04.2008р., у відповідності до умов яких передбачається продаж позивачем та придбання відповідачем насіння кукурудзи врожаю 2007 року згідно стандартів країни походження та Специфікації до контрактів.

Поставка позивачем відповідачу товару підпадає під регулювання Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11 квітня 1980 року, сторонами якої є Україна (дата приєднання Україною - 23.08.1989р.; дата набуття чинності для України - 01.02.1991р.) та Федеративна Республіка Німеччина (дата приєднання ФРН - 21.12.1989р.; дата набуття чинності для ФРН - 01.01.1991р.).

У відповідності до ст. 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах: a) коли ці держави є Договірними державами; або b) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави.

Статтею 4 Конвенції передбачено, що ця Конвенція регулює тільки укладення договорів купівлі-продажу та ті права й зобов'язання продавця і покупця, які випливають з такого договору. Зокрема, оскільки інше безпосередньо не передбачено Конвенцією, вона не стосується: a) дійсності самого договору, чи яких-небудь його положень, чи будь-якого звичаю; b) наслідків, які може мати договір щодо права власності на проданий товар.

У відповідності до ст. 35 Конвенції, продавець повинен поставити товар, який за кількістю, якістю й описанням відповідає вимогам договору і який затарований чи упакований так як це вимагається за договором.

Положеннями укладених між сторонами контрактів, а саме п. 2.1., передбачено два види умов, за якими відбувається поставка: FCA та DDU.

У відповідності до ІНКОТЕРМС «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати» (редакція 2000 року), термін «франко-перевізник» (FCA) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

На умовах FCA до обов'язків продавця належить: надання товару із комерційним рахунком-фактурою, відповідно до умов договору купівлі-продажу, а також надання інших доказів відповідності, які вимагаються за договором; одержання і надання експортної ліцензії (або іншого офіційного дозвільного документа) і виконання митних формальностей, необхідних для експорту товару.

При цьому, за загальним правилом продавець не несе зобов'язань щодо укладення договору перевезення чи договору страхування.

Водночас, продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем, у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою: а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

З наведеного слідує, що поставка є здійсненою у випадку передання товару перевізнику та продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару лише до моменту такої передачі.

При цьому, до обов'язків покупця належать: сплата ціни товару згідно з договором купівлі-продажу; одержання імпортної ліцензії або іншого офіційного дозвільного документу та виконання митних формальностей, необхідних для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну; укладення за власний рахунок договору перевезення товару від названого місця; прийняття поставки товару; понесення всіх ризиків втрати чи пошкодження товару з моменту передання продавцем товару перевізнику.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та наявних у справі міжнародних товарно-транспортних декларацій (CMR), на яких міститься штамп перевізника про прийняття вантажу, яким виступала третя особа, та відсутність будь-яких претензій зі сторони відповідача щодо неотримання товару, суд вважає, що позивачем виконаний обов'язок щодо поставки товару на умовах FСА відповідачу.

Термін «поставка без сплати мита» (DDU) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких «мит» (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого "мита" покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту.

До обов'язків продавця за умовами DDU належать: надання товару із комерційним рахунком-фактурою відповідно до умов договору купівлі-продажу, а також надання інших доказів відповідності, які вимагаються за договором; одержання на власний ризик і за власний рахунок будь-якої експортної ліцензії чи інших експортних документів та виконання митних формальностей, необхідних для експорту товару та його транзитного перевезення через будь- яку країну; укладення за власний рахунок договору перевезення товару до названого місця призначення.

Продавець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки. В свою чергу, поставка є виконаною, якщо продавець надав у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, нерозвантажений товар у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

До обов'язків покупця за умовами DDU належать: сплата ціни товару відповідно до договору купівлі-продажу; одержання за власний рахунок будь-якої імпортної ліцензії чи іншого офіційного дозволу, або інших документів, і виконання митних формальностей, необхідних для імпорту товару; прийняття поставки товару.

У покупця відсутні зобов'язання щодо укладення договорів перевезення і страхування.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки.

Таким чином, враховуючи обставини справи, продавець виконав свій обов'язок щодо поставки товару на умовах DDU с. Солобківці, Хмельницька область, Україна, що підтверджується печатками покупця на всіх міжнародних товарно-транспортних декларацій (CMR), копії яких додані до справи та відповідно до яких поставка здійснювалася на умовах DDU с. Солобківці, Хмельницька область, Україна.

Крім того, під час розгляду справи представник відповідача не заперечував щодо поставки товару на умовах DDU та отримання цих партій товару, про що міститься печатка відповідача в графі «вантаж одержано» на відповідних міжнародних товарно-транспортних деклараціях (CMR), наявних у матеріалах справи.

При цьому, зі змісту пункту 2.3. контрактів вбачається, що право обирати перевізника для здійснення поставки насіння належить покупцю.

Проте, контракти не встановлюють будь-якої спеціальної процедури чи форми повідомлення продавця про назви організацій-перевізників. Про те, що відповідач повідомляв позивачу дані перевізника свідчить факт прийняття відповідачем товару від перевізника та його часткової оплати.

Також, умовами п. 2.5 контрактів передбачено, що продавець зобов'язаний передати Покупцю разом з товаром наступні документи на товар: інвойс - 2 екземпляри; СМR - 4 екземпляри; сертифікат походження; фітосанітарний сертифікат; сертифікат якості насіння; експортну декларацію країни відправлення.

Документи, передбачені зазначеним пунктом контрактів, є необхідними для пропуску товару через митний кордон України.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент поставки) визначено, митний контроль як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Форми митного контролю визначено у ст. 40 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент поставки) та до них, зокрема, належать: перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю; митний огляд (огляд та переогляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд громадян); облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України; огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

В свою чергу, митне оформлення, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент поставки), це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Частиною 1 ст. 70 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент поставки) визначено мету митного оформлення, якою є, зокрема, засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Таким чином, вчинення митними органами митних процедур неможливе у випадку відсутності товару.

Відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006 р. № 80, (у редакції чинній на момент здійснення поставки товару), товарно-транспортний документ на перевезення (у даному випадку міжнародна товарно-транспортна накладна СМR) та рахунок (інвойс) є обов'язковими для подання митному органу.

З урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури, подаються також інші документи, вказані Переліком, зокрема, документи, що визначають країну походження товарів (п. 18 Переліку). В цьому випадку таким документом є сертифікат походження.

У відповідності до положень ст. 24 Закону України «Про насіння і садивний матеріал», насіння і садивний матеріал можуть ввозитися в Україну за умови, якщо: насіння і садивний матеріал належать до сорту, який занесено до Реєстру сортів рослин України або за результатами державного випробування визнано перспективним; державна інспекція з карантину рослин видала дозвіл на їх ввезення; насіння і садивний матеріал мають сертифікат походження; насіння і садивний матеріал мають фітосанітарний сертифікат, виданий державними органами з карантину рослин країни-експортера; насіння і садивний матеріал призначені для селекційних і дослідних робіт, експонування; насіння і садивний матеріал супроводжуються сертифікатом, що засвідчує їх якість.

Відповідно до ст. 27 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення поставки насіння), товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно з ст.ст. 36, 39 Закону України «Про карантин рослин», всі імпортні вантажі з об'єктами регулювання підлягають стандартному фітосанітарному прикордонному контролю, який здійснюється шляхом інспектування, з метою встановлення, зокрема, що об'єкт регулювання (в даному випадку - насіння кукурудзи) супроводжується фітосанітарним сертифікатом. При цьому, наявність оригіналу фітосанітарного сертифікату для імпортного вантажу є обов'язковою.

Статтею 189 Митного кодексу України передбачено, що ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає, зокрема, подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України.

Як вбачається з відміток митниці та інших компетентних органів, що здійснюють фітосанітарний, радіологічний, екологічний та інші види контролю, що містяться на міжнародних товарно-транспортних деклараціях (CMR), наявних у матеріалах справи, товар перетнув митний кордон України без будь-яких зауважень, що свідчить про наявність у первізника під час митного оформлення вантажів документів, зазначених у п. 2.5 контрактів.

Отже, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем п. 2.5. контрактів.

Крім того, у листі Хмельницької митниці від 24.04.2013 року за № 10/12-13/6-ПІ підтверджено, що митне оформлення здійснено саме на підставі тих документів, перелік яких є ідентичним переліку рахунків-фактур (інвойсів), міжнародних товарно-транспортних накладних та вантажних митних декларацій, якими позивач підтверджує свої позовні вимоги та які містяться у матеріалах справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем належними та допустими доказами не спростовано зазначені вище обставини, не надано доказів звернення до позивача з претензіями щодо не поставки товарів, визначених умовами контрактів, його якості та кількості, а також не надано доказів звернення з вимогами про повернення сплачених коштів, у разі неотримання товару.

Згідно зі ст.ст. 53, 62 Конвенції, покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару згідно з вимогами договору та Конвеції. Оплата за товар повинна бути здійснена в погоджений у договорі строк, а якщо конкретний строк не визначено - коли продавець згідно з договором та конвенцією передає товар або товаророзпорядчі документи в розпорядження покупця.

Виходячи з умов п. 5.3. контрактів, відповідач зобов'язаний був здійснити остаточний розрахунок за одержаний товар у строк до 31 грудня 2008 року, проте взяті на себе зобовязання належним чином не вконав.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягення з відповідача заборгованості у розмірі 962 505 євро за поставлений товар.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідчем своїх зобов'язань за контрактами в частині оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 348 875,10 євро, нараховану за період з 01.01.2009р. по 20.02.2013р.

Відповідно до ст. 78 Конвенції, якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків, які можуть бути стягнуті.

Пунктами 6.3. контрактів передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за контрактом, покупець повинен сплатити продавцю пеню з розрахунку 8,75% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи положення ст. 78 Конвенції та умови п. 6.3. контрактів, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 348 875,10 євро.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6400,00 євро за поставку машинки для протруювання зерна на підставі інвойсу №20080514as0001 від 14.05.2008р. суд вважає, що вказані вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 11 Конвенції передбачено, що не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми. Він може доводитися будь-якими засобами, включаючи свідчення.

У відповідності до ст. 23 Конвенції, договір вважається укладеним, коли акцепт оферти набуває чинності відповідно до положень цієї Конвенції.

Статтею 29 Конвенції встановлено, що договір може бути змінений або припинений шляхом простої згоди сторін.

Однак, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 23 серпня 1989 року N 7978-XI Україна приєдналася до Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів з такою заявою: Українська Радянська Соціалістична Республіка згідно зі статтями 12 та 96 Конвенції заявляє, що будь-яке положення статті 11, статті 29 або частини II Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювалися не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне, якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській РСР ("Відомості Верховної Ради Української РСР", 1989, N 36, ст. 108).

Позивачем не надано доказі на підтвердження укладення між сторонами договору (контракту) щодо поставки машини для протруювання зерна типу WN7, серійний номер 1140 вартістю 6400,00 євро. В інвойсі №20080514as001 від 14.05.2008р. здійснено посилання на Договір купівлі-продажу № 505/08, однак жодних доказів на підтвердження його підписання між сторонами суду не надано. Як позивачем не надано і копії вказаного договору.

За таких обставин, суд вважає не доведеним позивачем факт укладення договору на поставку машинки для протруювання зерна.

Крім того, доказів проведення часткової оплати по вказаній поставці позивачем також не надано, а отже не можна стверджувати і про наступне схвалення даного правочину відповідачем у справі.

Отже, позивачем не доведено в цій частині заявлених позовних вимог факт укладення догоору в належній формі з погодженням усіх істотних умов договору.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України та з урахуванням приписів п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 32827667) на користь Заатен-Уніон ГмбХ (SAATEN-UNION GmbH) (місце знаходження: Федеративна Республіка Німетчина, 30916 Айзерхаген ХБ, Айзенштрассе 12, зареєстрована у торговому реєстрі суду першої інстанції міста Гановер (Реєстраційного суду) за номером HRB 120551, адреса для кореспонденції: 01054, м. Київ, вул. Тургенівська, 38 (ТОВ «Байтен Букхардт Україна») 962 505 євро боргу, 348 875,10 євро пені, що в загальній сумі відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 13 992 236 грн. 83 коп., 59 947 грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору та 64 067 грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарг. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.07.2013р. Головуючий суддя А.І. Привалов Суддя В.В. Бондарчук Суддя О.В. Марченко А.І. Привалов