Ухвала суду № 32407151, 10.07.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Бреславського О.Г., Винту Ю.М.

секретар Ковальчук Н.О.

за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя.

Просив припинити спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на будинковолодіння АДРЕСА_1; визнати ОСОБА_5 власником ? будинковолодіння АДРЕСА_1; визнати ОСОБА_4 власником ? будинковолодіння АДРЕСА_1; припинити спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати ОСОБА_5 власником ? земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати ОСОБА_4 власником ? зазначеної вище земельної ділянки; визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ? будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подружжя ? земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для обслуговування житлового будинку, господарських

______________

22ц-926/ 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Скуляк І.А.

Категорія 2 доповідач Савчук М.В.

будівель і споруд; припинити спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на будинковолодіння АДРЕСА_1; визнати ОСОБА_1 власником ? будинковолодіння АДРЕСА_1; визнати ОСОБА_4 власником ? будинковолодіння АДРЕСА_1; припинити спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати ОСОБА_1 власником ? земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати ОСОБА_4 власником ? земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вирішити питання судового збору.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 травня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції було повно і всебічно з'ясовані обставини справи, дана вірна оцінка зібраним по справі доказам та правильно застосовані до даних правовідносин норми матеріального права.

Судом першої інстанції установлено, що згідно рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.08.2010 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано. Спірне домоволодіння належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Таке право виникло них внаслідок приватизації об'єкту комунальної власності, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло Департаментом житлово-комунального господарства міської ради 21 червня 2002 року № 38967.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи у 1992 році до будинку була здійснена прибудова, від якої загальна площа будинку склала 68,50 кв.м. замість 44,40 кв.м. На даний час прибудова не узаконена та на будинковолодіння в цілому не видано свідоцтво про право власності. Також самочинно було здійснено перепланування всередині будинку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спірне майно належить на праві спільної сумісної власності іншим особам, чинним законодавством не передбачено можливості визнання його частини спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ст. 62 СК України, а, отже, правила зазначеної вище статті до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частиною 1 статті 370 ЦК України закріплено право співвласників на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Оскільки право спільної сумісної власності на будинок та земельну ділянку набуто відповідачем та третьою особою на відповідній правовій підставі, а виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, є правом власників майна, судом не може бути припинено спільну сумісну власність та виділено частину майна в примусовому порядку кожному з сторін. Крім того, про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, власники майна ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до суду не зверталися.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що майно відповідача може бути визнане спільним сумісним майном подружжя та поділеним в порядку, передбачену чинним законодавством, оскільки це є порушенням права власності. Крім того, будь-які права позивача в даному спорі відповідачем не порушено.

Доводи апелянта про те, що він здійснив витрати, пов'язані з проведенням ремонтних робіт в спірному будинку, що є підставою для задоволення позову на підставі ст. 62 СК України, є безпідставними, оскільки майно його колишньої дружини - відповідачки ОСОБА_4 не виділялося із спільної сумісної власності.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Стаття 308 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :

10.07.2013