Постанова № 32403959, 04.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа № 5021/1867/12

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Ткаченко Н.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Рудяк А.В.- директор, розпорядження міського голови Глухівської міської ради Сумської області від 15.11.2010р. №160р/к; Губенко В.Г. - за довіреністю від 10.01.2013р. №01/13;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №1241С/2)

на рішення господарського суду Сумської області від 12.03.2013р.

у справі № 5021/1867/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Глухівський тепловий район", м. Глухів Сумської області

про стягнення 382867 грн. 06 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.03.2013р. позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1000 грн. 00коп. пені, 1000грн. 00коп. штрафу, 8702 грн. 14 коп. 3% річних, 8104 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 7658 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору; припинено провадження у справі в частині стягнення 204006грн. 33 коп. основного боргу; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення господарського суду з посиланням на ст.ст. 526, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, 193, 216, 218, 343 Господарського кодексу України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту прострочення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по оплаті за газ на підставі договору від 30.09.2011р. №14/2390/11 та обґрунтованістю нарахування 43956,15грн. пені, 114686,28грн. 7% штрафу 8702,17грн. 3% річних та 8104,69грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання. В частині стягнення основної суми боргу провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80ГПК України у зв'язку з погашенням боргу після звернення заявника з позовом до суду.

Крім того, судом в порядку п.3 ст.83 ГПК України та з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України зменшено розмір пені до 1000грн. та розмір штрафу до 1000грн. у зв'язку з тим, що КП "Глухівський тепловий район" є збитковим та фактичний рівень відшкодування населенням вартості послуг з теплопостачання за 2012рік становить 77,8%.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач у справі) не погодилось з рішенням суду першої інстанції та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 12.03.2013р. у справі №5021/1867/12 в частині відмови у стягненні з Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 45798,85 грн. пені, 113686,28 грн. штрафу та 568,77грн. 3% річних і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 45798,85 грн. пені; 113686,28 грн. штрафу та 568,77грн. 3% річних, в решті рішення залишити без змін, судові витрати покласти на Комунальне підприємство "Глухівський тепловий район". В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує на те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.22ГПК України, оскільки директор департаменту реалізації газу ПАТ НАК «Нафтогаз» Франчук В.Г. не наділений повноваженнями щодо підписання заяв про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог. Крім того, на думку апелянта, судом безпідставно визначено фінансову збитковість відповідача, як виняткову обставину та підставу для зменшення штрафних санкцій в порядку ст.233ГК України, ст.83ГПК України.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Лакіза В.В. (т.2, а.с.118).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача заперечили проти вимог апеляційної скарги та просили рішення господарського суду Сумської області від 12.03.2013р. у справі №5021/1867/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав його законності та обґрунтованості.

Позивач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавцем) та Комунальним підприємством «Глухівський тепловий район» (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2390/11, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору ( т.1, а.с.11-16).

Відповідно до п. 1.2 даного договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Під словом «населення» слід розуміти громадян, які проживають в будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам.

Згідно з п.2.1 цього договору подавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 5877тис. куб м.

У п.п.5.1-5.3 вказаного договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуг з його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України. Ціна за 1000куб.м природного газу становить 1091грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ, до сплати за 1000куб.м.природного газу - 1091грн., крім того ПДВ-20%, всього -1309,20грн. У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни до п.5.2 цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів.

Відповідно до п.6.1 цього договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 даного договору сторони домовилися, що у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору він зобов'язується у безспірному порядку сплатити покупцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми прострочено платежу.

11.10.2011р. та 19.01.2012р. між тими ж сторонами укладені додаткові угоди, відповідно, №1 та №2, якими вносились зміни до п.5.2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2390/11 щодо ціни за 1000куб.м газу (а.с.17,18).

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2390/11 позивачем передано відповідачу на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. №7, від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р. природний газ на загальну суму 5228806,28 грн.( т.1, а.с. 19-25).

Відповідач оплату за одержаний природний газ здійснив частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 204006,33грн., що стало підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем сплачено 204006,33грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.12.2012р. №8, яке було надано до суду першої інстанції (т.1, а.с. 79).

Заявою про уточнення позовних вимог 12.03.2013р. позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 43956,15грн., в іншій частині позовні вимоги залишити без змін та на вимогу суду першої інстанції надав обґрунтований розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат (т.2, а.с.7-11).

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.03.2013р. у справі № 5021/1867/12 позов задоволено частково з підстав, викладених вище (т.2, а.с.46-50).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2390/11, пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що КП «Глухівські теплові мережі» несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за договором від 30.09.2011р. №14/2390/11, у зв'язку з чим станом на 25.09.2012р. за відповідачем утворився борг у сумі 204006,33грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем сплачена основна сума боргу у розмірі 204006,33грн., про що свідчать платіжне доручення від 26.12.2012р. №8 (т.1,а.с.79).

Відповідно до вимог пункту 1-1 частини 1 статті 80ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

За приписами пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (п.1-1 ч.1 ст.80ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмету спору (наприклад сплати суми боргу, знищення спірного майна тощо), якщо у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існувати в процесі розгляду справи.

За таких обставин, суд першої інстанції при прийнятті рішення правомірно застосував приписи пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України та припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу у суму 204006,33грн.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, місцевим господарським судом правомірно, з врахуванням здійсненого ним у відповідності до вимог чинного законодавства розрахунку, задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8702,14грн.грн. за період прострочення виконання зобов'язань з 14.11.2011р. по 14.05.2012р. та 8104,69грн. інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2011року по серпень 2012року, та обґрунтовано відмовлено позивачу у стягненні 568,77грн. 3% річних у зв'язку з порушенням порядку нарахування, встановленого нормами чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності зменшення місцевим господарським судом розміру неустойки, яка підлягає стягненню, відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2390/11 встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору він зобов'язується у безспірному порядку сплатити покупцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми прострочено платежу.

За порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 43956,15грн. за період з 14.11.2011р. по 14.05.2012р. та штраф у розмірі 114686,28грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача, наданого до заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2390/11 вбачається, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг.

З вищенаведеного вбачається, що КП «Глухівський тепловий район» виробляє теплову енергію та постачає її населенню за чітко регульованими тарифами, встановленими НКРЕ та навіть за умови нерентабельності, вартість наданих послуг населенню не може бути змінена відповідачем.

Пунктом 53 статті 14 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» встановлено, що у 2011 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 4, 10 і 13 цього Закону, спрямовуються, зокрема, на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Статтею 23 Закону України «Про Державний бюджет на 2012рік» передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

17.11.2011р. 08.12.2011р. 15.12.2011р. 18.01.2012р., 07.02.2012р. 06.03.2012р. 11.04.2012р. 15.05.2012р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області, Головним фінансовим управлінням Сумської облдержадміністрації, КП «Глухівській тепловий район» і НАК «Нафтогаз України» на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. N 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природній газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (т.1,а.с.94-130).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 р. N 517 затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

В пункті 4 вказаного Порядку зазначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

На засіданні територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, оформленого протоколом від 07.08.2012р. №28, на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 р. N 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» вирішено узгодити обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, наданих населенню, у розмірі 88910грн. (т.1, а.с.68-70).

Також, на засіданні територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, оформленого протоколом від 14.12.2012р. №77, вирішено узгодити обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, надані населенню. у розмірі 465043грн. (т.1,а.с.71-73).

04.12.2012р. та 19.12.2012р. між Територіальним органом Казначейства у Сумській області, головним фінансовим управлінням Сумської облдержадміністрації, фінансовим управлінням Глухівської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської ради, КП «Глухівській тепловий район» і НАК «Нафтогаз України» укладені договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування відповідно №475/5173 і №1259/517з (т.1, а.с.74-78).

Отже, остаточний розрахунок за одержаний природний газ здійснений відповідачем в порядку та внаслідок надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного колегія судді Харківського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції правомірно враховано статус відповідача, який здійснює свою діяльність, спрямовану на повне та якісне задоволення потреб населення, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, а саме: повне погашення боргу до прийняття рішення місцевим господарським судом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає даний випадок винятковим, зобов'язання відповідачем не виконувались з об'єктивних причин, а саме: у зв'язку з важким фінансовим становищем КП «Глухівський тепловий район», яке виникло з об'єктивних причин, які не залежали від нього, а саме: у зв'язку з різницею у тарифах на теплову енергію та у зв'язку з невиконанням населенням зобов'язань за надані послуги.

Таким чином, місцевий господарський суд повно та всебічно встановив обставини справи й визначені правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення пені до 1000грн., а також штрафу - до 1000грн., однак в порушення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» вказані обставини не відображені у мотивувальній частині рішення.

Посилання НАК «Нафтогаз України» на те, що судом при прийнятті рішення порушено вимоги процесуального законодавства, оскільки позивач не звертався з заявою про зменшення чи уточнення позовних вимог в порядку ст.22ГПК України, а уточнений розрахунок штрафних санкцій, якій знаходиться в матеріалах справи, підписаний директором департаменту реалізації газу Франчуком В.Г., який не уповноважений від імені компанії (позивача) підписувати позиви та заяви про зменшення чи збільшення позовних вимог, не приймається судом апеляційної інстанції до уваги з наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис частини шостої згаданої статті щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог)(Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № 01-08/369).

За приписами п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

У п.3.11 вказаної постанови зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову тощо.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Зі змісту рішення місцевого господарського суду вбачається, що суд не приймав заяви про уточнення позовних вимог (заяви про зменшення позовних вимог) та не вирішував питання про повернення судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог, а лише зазначив про правомірність наданого позивачем 12.03.2013р. до матеріалів справи обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій та, відповідно, правомірно відмовив у стягненні 2842,70грн. пені і 568,77грн. 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 12.03.2013р. у справі №5021/1867/12 - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на заявника апеляційної скарги - ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Керуючись ст.ст. 49, 83, 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 12.03.2013р. у справі №5021/1867/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складений 04.07.2013р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.