Рішення № 32403898, 01.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2188/13 01.07.2013 01.07.2013 01.07.2013

Провадження №22-ц/784/1914/13

Головуючий у першій інстанції Маржина Т.В.

Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

01 липня 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Шолох З.Л., Серебрякової Т.В.,

з секретарем судового засідання Суслик Є.В.,

за участю представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 -

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 квітня 2013 року, ухваленого за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, який в подальшому уточнила та остаточно просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнати майно спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на майно.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 1998 року між нею та ОСОБА_7 склалися подружні стосунки й вони стали проживати однією сім'єю, разом вели спільне господарство, а з 10 березня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час подружнього життя, вони за спільні кошти придбали наступне рухоме та нерухоме майно:

- причіп ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_3;

- автомобіль марки ВАЗ 21102, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1;

- автомобіль марки КАМАЗ 5320, 1989 року випуску, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2;

- ? частку квартири АДРЕСА_1.

Право власності на вище перераховане майно зареєстровано за ОСОБА_7, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Посилаючись на викладене, а також на те, що вказане майно придбано внаслідок спільної праці та під час спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_7, позивачка просила позов задовольнити, встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_7, як чоловіка та жінки без шлюбу починаючи з 01 січня 2004 року та до 10 березня 2006 року; визнати спільним сумісним майном подружжя ? частку квартири, двох автомобілів та причіпу, а також визнати за нею право власності на вказане майно.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 10 березня 2006 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ? частину квартири АДРЕСА_1, причіп ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_4, автомобіль марки ВАЗ 21102, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль марки КАМАЗ 5320, 1989 року випуску, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину причіпу ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_4, ? частину автомобіля марки ВАЗ 21102, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ? частину автомобіля марки КАМАЗ 5320, 1989 року випуску, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 та на ? частку квартири АДРЕСА_1.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідачі, в особі свого представника, подали на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку відповідачів, висновки суду не відповідають обставинам справи та рішення ухвалене з порушення норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що на момент набуття права власності на майно, придбаного до 01 січня 2004 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, грошові кошти на придбання ? частини квартири АДРЕСА_1 та причіпу ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_4 збирали разом, а тому, вказане майно придбано за рахунок їх спільної праці.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 на праві власності належало наступне майно:

- причіп ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_4, зареєстрований на ім'я ОСОБА_7 15 листопада 2001 року;

- автомобіль марки ВАЗ 21102, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_7 09 лютого 2006 року;

- автомобіль марки КАМАЗ 5320, 1989 року випуску, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_7 17 вересня 2005 року;

- ? частка квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_7 на підставі договору купівлі - продажу від 10 січня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №6196.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

10 квітня 2012 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_8 заведена спадкова справа №16/2012. В спадковій справі знаходяться заяви про прийняття спадщини від дружини ОСОБА_6, доньки ОСОБА_9, сина ОСОБА_3 та матері померлого ОСОБА_4

Згідно з приписами ст.5 ЦК України, п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього кодексу, норм розділу VII Прикінцеві положення СК України, при вирішенні спору застосуванню підлягають норми матеріального права, що діяли на момент придбання власності, оскільки відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі.

Нормами законодавства, яке діяло на час придбання спірного майна (до 01 січня 2004 року), передбачалось, що спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону України «Про власність», ст.22 КпШС України); майно придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної праці, коли укладеною між ними письмовою угодою, визначено, що воно є спільною сумісною власністю (ч.1 ст.17, ст.18, ч.2 ст.17 Закону України «Про власність»), квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Отже, спірні правовідносини щодо купівлі-продажу ? частки квартири та причіпу ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_4, мали місце під час дії КпШС України, яким правовідносини жінки та чоловіка, що проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, щодо права на майно, набуте ними за час спільного проживання, як належне їм на праві спільної сумісної власності, не були врегульовані.

Захист же прав таких осіб щодо майна, набутого до набрання з 01 січня 2004 року чинності СК України, був врегульований Законом України «Про власність» та ст.ст.112,113 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року.

За їх змістом майно, придбане внаслідок спільної праці особами, які перебували у фактичних шлюбних стосунках і жили однією сім'єю є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. За наявності такої угоди спори про поділ майна вирішуються з урахуванням її умов. Якщо ж така угода не укладалася, то частка кожного учасника у спільному майні визначається виходячи із розміру його внеску особистою працею та грошовими коштами в створенні цього майна.

Таким чином, для визнання за особою, яка проживала з іншою особою без укладення шлюбу, права власності на частку у спірному майні, набутому до 01 січня 2004 року, вона має надати суду належні та допустимі докази про власну участь у набутті цього майна, оскільки сам по собі факт спільного проживання без реєстрації шлюбу, без визначення ступеня її участі працею і коштами у створенні спільної часткової власності не може бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.

Отже, оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»).

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, фактичні дані (докази), які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, показань свідків. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині визнання спільним майном частку квартиру та причіпу, позивачка посилалася виключно на показання свідків щодо обставин справи. В той же час, остання не надала інших об'єктивних доказів, які б достовірно свідчили про фактичні матеріальні прояви обставин, з якими закон пов'язує набуття права спільної власності на таке майно.

При цьому, доводи ОСОБА_6 стосовно її праці, отримання нею самостійного доходу та як наслідок участь в придбанні спірного майна грошовими коштами не підтвердженими належними доказами, як того вимагає ст.60 ЦПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_3 в період з листопада 2001 року по 10 березня 2006 року в шлюбі з ОСОБА_7 не перебувала, переконливих доказів, які підтверджували б факт вкладання сумісної праці чи сумісних коштів у придбання спірної частки квартири та причіпу суду не надала, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на вказане вище майно.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки та задовольнив позовні вимоги, то даний висновок слід привести в дію рішенням апеляційної інстанції.

За таких обставин, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 квітня 2013 року в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ? частини квартири АДРЕСА_1, причіпу ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_4 та визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та на ? частину причіпу ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_4 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо решти позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ч.1 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь - якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно з положеннями ч.2 ст.74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, тобто положення ст.ст.60 -74 СК України.

Отже, при застосуванні ст.74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь - якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, в період протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до положень ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що з січня 2004 року позивачка та ОСОБА_7 проживати однією сім'єю, працювали та вели спільне господарство.

10 березня 2006 року сторони зареєстрували шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, актовий запис №75 Книги реєстрації шлюбів від 10 березня 2006 року.

З довідки Відділення РЕР ДАІ з обслуговування м. Первомайськ та Первомайського району УДАІ УМВС України в Миколаївській області та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вбачається, що за вказаний період сторони придбали автомобіль марки ВАЗ 21102, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки КАМАЗ 5320, 1989 року випуску, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2: Придбані автомобілі були зареєстрували на ім'я ОСОБА_7

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає правильним є висновок місцевого суду про визнання вказаних автомобілів, придбаних в період 2005 - 2006 роки, об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_6 і ОСОБА_7, оскільки до реєстрації шлюбу, сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах з 2004 року, що встановив суд на підставі зібраних у справі доказів.

Таким чином, розглядаючи зазначену справу, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в частині визнання права власності на автомобіль марки ВАЗ 21102, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки КАМАЗ 5320, 1989 року випуску, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні, а наведені у апеляційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати сплачені сторонами в обох судових інстанціях, зокрема судового збору. Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (54%) та частину позовних вимог, у задоволенні яких позивачці відмовлено (46% від заявлених позовних вимог), з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 51 коп., тобто по 128 (сто двадцять вісім) грн. 25 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст.303,309,316, ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 квітня 2013 року, в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ? частини квартири АДРЕСА_1 і причіпу ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_4 та визнання за ОСОБА_6 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, на ? частину причіпу ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_4, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ? частини квартири АДРЕСА_1 й причіпу ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_4 та визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та на ? частину причіпу ГКБ 8352, 1989 року випуску, державний реєстраційний НОМЕР_4 відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 51 коп., тобто з кожного по 128 (сто двадцять вісім) грн. 25 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: