Ухвала суду № 32398565, 15.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1386/13 15.07.2013 25.03.2013 15.07.2013

Провадження №22-ц/784/1389/13

Провадження № 22ц/784/1389/13

Провадження №22ц/784/2591/13 Головуючий у 1-ї інстанції Паньков Д.А.

Категорія 46 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Ямкової О.О.,

при секретарі: Белевері В.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_2

на рішення та додаткове рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 лютого 2013 року і 27 травня 2013 року

за його позовом

до Первомайської міської ради Миколаївської області

(далі - міськрада),

Управління Держкомзему у м. Первомайськ Миколаївської області

(далі - Держкомзем),

ОСОБА_5

про визнання рішення і державного акту на землю недійсними, визнання права спільної сумісної власності,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом та заявою про збільшення позовних вимог до Первомайської міськради, Держкомзему та ОСОБА_5 про визнання недійсними: рішення міськради №3 від 16 грудня 2009 року щодо надання дозволу на розроблення технічної документації в частині передачі земельної ділянки в спільну часткову власність, рішення міськради №11 від 29 січня 2010 року в частині передачі земельної ділянки в спільну часткову власність з визначення часток співвласників, і державного акту на право власності на землю серії ЯК №789814, виданого на ім'я ОСОБА_5, а також визнати, що земельна ділянка площею 0,1000га для обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 передана у спільну сумісну власність позивача та відповідача ОСОБА_5.

Позивач зазначав, що при приватизації земельної ділянки відповідачем ОСОБА_5, він не звертався до міськради з приводу надання йому у спільну часткову власність земельної ділянки, а тому міськрада не мала право визначити частки сторін у праві спільної власності, так як його первісна частка у праві власності на житловий будинок є більшою, ніж на час передачі земельної ділянки у власність.

Посилаючись на те, що державний акт на ім'я ОСОБА_5 був виданий з порушенням встановленого порядку, позивач просив визнати недійсними рішення ради щодо порядку його видачі та держаний акт, виданий за цими рішенням із визнання того факту, що земельна ділянка передана у спільну сумісну власність без визначення часток.

Рішенням та додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 лютого 2013 року і 27 травня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, та з нього стягнуто на користь держави 106 грн. 90 коп. судового збору.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення суду і ухвалите нове, яким його вимоги задовольнити.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 15 липня 2013 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення міськради №11 від 29 січня 2010 року, а також вимог до міськради про визнання недійсним державного акту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності на жилої будинок, а тому державний акт було видано на підставі рішення міської ради з дотримання вимог чинного земельного законодавства.

З такими висновками суду можна погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається із змісту статті 377 ЦК України, статей 86, 120 ЗК України земельна ділянка може знаходиться у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Право на земельну ділянку визначається пропорційно часток осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Отже, якщо будівля чи споруда знаходиться у спільній частковій власності, то і земельна ділянка переходить до співвласників у спільну часткову власність. При спільній частковій власності на будівлю до кожного із співвласників переходить така сама доля у спільній власності на земельну ділянку, яку співвласник має у спільній власності на будівлю чи споруду. Тобто правовий режим земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на житловий будинок

При вирішенні справи в суді встановлено, що ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1, який їм належить на праві спільної часткової власності: по 9/50 і 41/50 частин. За зверненням одного із співвласників міськрадою надано дозвіл на розробку технічної документації для передачі земельної ділянки у спільну часткову власність. Після її затвердження сторонам надано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га для обслуговування житлового будинку у спільну часткову власність у відповідності до їх часток у праві спільної часткової власності на будинок.

За змістом постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 квітня 2011 року порушень з боку Первомайської міської ради при прийнятті рішення № 11 від 29 січня 2010 року в частині передачі спірної земельної ділянки у спільну часткову власність та видачі на його підставі державного акту на право власності на ім'я ОСОБА_5 не встановлено.

Немає і порушень з боку відповідача Первомайської міськради при видачі рішення №3 від 16 грудня 2009 року щодо надання дозволу на розроблення технічної документації в частині передачі земельної ділянки в спільну часткову власність, яке прийнято в межах повноважень органу місцевого самоврядування у відповідності до статей 12, 40, 80, 116, 118, 120, 126 ЗК України.

Заборони щодо надання в порядку приватизації земельної ділянки на праві спільної часткової власності для обслуговування житлового будинку, якій належить учасникам на праві спільної часткової власності немає, як немає і підстав для її передачі таким співвласникам на праві спільної сумісної власності для наступного визначення їх часток.

Тому, давши належну оцінку наявним обставинам справи, суд першій інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушень при прийнятті органом місцевого самоврядування рішення №3 щодо розробки технічної документації немає, а відповідач ОСОБА_5 набув право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку і тому, таке право позивача судовому захисту не підлягає та відсутні правові підстави для зміни встановленого режиму права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку.

Таким чином, судом у відповідності до норм матеріального і процесуального права ухвалені обґрунтовані рішення та додаткове рішення, які відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України не можуть бути скасовані.

Доводи апелянта ОСОБА_2 щодо необхідності встановлення інших часток у праві спільної часткової власності на земельну ділянку у відповідності до первісних часток співвласників у житловому будинку є безпідставними, так як учасниками спільної часткової власності порядок користування земельною ділянкою у відповідності до статті 42 ЗК України ( в редакції 1990 року) не визначався, а за Перехідними положеннями діючого ЗК України земельні ділянки надаються безоплатно у власність громадян на підставі норм цього Кодексу, яким не передбачається визначення їх часток у праві власності на земельну ділянку у відповідності до часток первісних співвласників будинку до їх зміни та наступного відчуження на користь інших співвласників.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 відхилити, а рішення та додаткове рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 лютого 2013 року і 27 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді