Ухвала суду № 32397170, 18.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. справа № 1170/2а-2332/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

представників сторін:

позивача : - Пастушенко В.А., дов. від 03.01.13 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 р. у справі № 1170/2а-2332/12

за позовом Закритого акціонерного товариства "РУР ГРУП С.А."

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "РУР ГРУП С.А." (далі - ЗАТ "РУР ГРУП С.А.", Товариство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Кіровоградська ОДПІ) № 0000330222 від 20 червня 2012 р.

Позов обґрунтовано тим, що Товариством приймались виконані роботи у ПП «Белвас», що підтверджується належними первинними документами, а тому висновки податківців про нікчемність правочинів, укладених з даним підприємством, є безпідставними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 р. у справі № 1170/2а-2332/12 (суддя Могилан С. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивач сплативши суму податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, одержав податкові накладні, складені належним чином контрагентом, який станом на день виконання господарських операцій був зареєстрований належним чином та мав ліцензію на здійснення відповідної господарської діяльності.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 р. у справі № 1170/2а-2332/І2, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував недійсності та нікчемності правочину, вчиненого позивачем з контрагентом.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники заявника апеляційної скарги. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені. Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги відхилив, зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просив залишити його без змін.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Враховуючи наявні матеріали даної справи, слід зазначити наступне:

обставини, пов'язані з проведенням Кіровоградською ОДПІ позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «РУР Груп С.А.» з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість, а також правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Белвас» за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. (акт перевірки № 45/22-2/24714833 від 11.06.2012 р., а.с.11-23), встановлені під час цієї перевірки порушення вимог п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, зміст цих порушень та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення (а. с.8) відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні придбання робіт по визначенню ефективності вентиляційних систем згідно нікчемного, як вважає відповідач, правочину, укладеного з контрагентом ПП «Белвас».

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Кіровоградської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної позапланової перевірки в результаті порушення товариством п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України , підприємством занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на суму 504,00 грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентом ПП «Белвас» за договором № 47 від 10.08.2011 р., є нікчемними, податкова накладна № 75 від 18.08.2011 р. видана ПП « Белвас» за господарською операцією, яка не носила реального характеру та не відбулася в об'єктивній дійсності.

Така позиція податкового органу ґрунтується на даних позапланової перевірки ПП «Белвас» (акт № 150/23-1/32222453 від 14.11.2011 р., а. с.93-98), якою встановлено порушення ПП «Белвас» ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Белвас», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»:

- ПП «Белвас» безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ПП «Алтіма» у серпні 2011 року на суму 793176 грн.;

- ПП «Белвас» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за серпень 2011 року на суму 798722 грн.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся ЗАТ «РУР Груп С.А.» мало господарські відносини з ПП «Белвас» за договором доручення на виконання робіт № 47 від 10.08.201 р. щодо виконання робіт по визначенню ефективності вентиляційних систем (а. с.24).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має в користуванні нафтобазу, яка знаходиться за адресою: м.Кіровоград, вул.Мурманська, 11 (а. с.74-87). Основним видом діяльності ЗАТ «РУР Груп С.А.» є оптова торгівля паливом (а. с.42).

ПП «Белвас» станом на серпень 2011 року мало ліцензію на здійснення будівельної діяльності, зокрема, на монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання (а. с.39).

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність господарської операції, а саме: вищевказаний договір, акти приймання-передачі виконаних робіт від 30 вересня 2011 р. та актів проведення випробувань, якими встановлено, що ПП «Белвас» виконано для позивача роботи з визначення ефективності вентиляційних систем Кіровоградської нафтобази в приміщенні октанової установки, в лабораторному корпусі, в насосній світлих нафтопродуктів (а. с.26-36), платіжне доручення, що свідчить про оплату позивачем придбаних робіт (а. с.38), податкова накладна № 75 від 18.08.2011 р. (а. с.37).

Використання позивачем придбаних у ПП «Белвас» робіт у власній господарській діяльності відповідачем не спростовувалось.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору № 47 від 10.08.2011р., використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

При цьому, судом першої інстанції правомірно зазначено, що органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 504 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій 252 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення №0000330222 від 20.06.2012 р. (а. с.8).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 р. у справі № 1170/2а-2332/12 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 р. у справі № 1170/2а-2332/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко