Ухвала суду № 32396587, 01.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2912/12/2770

01.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Дмітрюк" - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Ольжич Олег Олегович, довіреність №553/9/10-0 від 08.11.12 року

розглянувши матеріали справи №2а-2912/12/2770 за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Дмітрюк" та Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гурін Д.М. ) від 25.03.13

за позовом Приватного підприємства "Дмітрюк" (вул. Купріна, буд.15 кв. 4, м. Севастополь,99042)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. 7 Листопада, 3, м. Севастополь,99042)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2009 року Приватне підприємство «Дмитрюк» (далі - ПП «Дмитрюк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополь із позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (далі - ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.10.2009 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя задоволено частково, постанови судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Севастополя на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.03.13р. задоволено частково адміністративний позов Приватного підприємства "Дмітрюк" до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині відмовлених позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.03.13 та прийняти нове рішення по справі яким задовольнити позов у повному обсязі.

Також не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині задоволених позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.03.13р. та прийняти нове рішення по справі яким відмовити у задоволені позову.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги позивача заперечував, наполягав на задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. А саме порушено норми п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.1.п. 7.5. ст.7 Закону №334 та п.п.5.1., п.п.5.2.1., п.5.3, п.5.11, ст.11 Закону №168.

Апеляційна скарга відповідача зокрема мотивована тим, що відсутній зв'язок отриманих позивачем послуг з його фінансово-господарською діяльністю. Порушено норми матеріального права, а саме: п.п.5.1., п.п.5.2.1., п.п.5.3.9 п. 5.3., п.п.5.4.4. п.5.4 ст.5 Закону №334 та п.п.7.4.1., п.п.7.4.3, п.п.7.4.5. п. 7.4, п.7.5 ст.7 Закону №168.

Встановлено, що з 18.05.2009 року до 29.05.2009 року ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя проведено планову виїзну документальну перевірку щодо дотримання податкового законодавства ПП «Дмитрюк» за період з 26.09.2007 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки складено акт планової виїзної документальної перевірки №189/23-130/35344906 від 03.06.2009 року (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 18-41).

Актом перевірки встановлено порушення ПП «Дмитрюк» п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств», аб.2 п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 29 березня 2003 року №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592, п.2 ст.9 Закону України №996-ХІV від 16.07.1999 року, що полягало у заниженні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 31351 грн. Також встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 (податковий кредит) ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що полягало у завищенні податкового кредиту у сумі 21268грн. Також встановлено порушення п.п.6.3.3, п.п.6.3.5 п.6.3 Закону України №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» у результаті чого допущено порушення правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у розмірі 470 грн. 71 коп. (т.1, а.с. 40).

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0000102310/0 від 18.06.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20246 грн. 50 коп., у тому числі з основного платежу - 13391 грн., із штрафних (фінансових) санкцій - 6885 грн. 50 коп. (т.1, а.с. 54); та податкове повідомлення-рішення №0000092310/0 від 18.06.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44416 грн. 20 коп., у тому числі з основного платежу - 33416 грн., із штрафних (фінансових) санкцій - 11000 грн. 20 коп..

Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стало те, що підприємство, у періоді який перевірявся, віднесло до валових витрат вартість маркетингових та інформаційно-консультативних послуг, за відсутності первинних документів на підтвердження фактичного надання цих послуг позивачеві, та зв'язку цих послуг з господарською діяльністю підприємства, а також включило до податкового кредиту ПДВ у складі вартості цих послуг. Крім того, за посиланням ДПІ, позивачем незаконно враховано під час визначення об'єкта оподаткування ПДВ та податком на прибуток витрати підприємства на придбання тароупаковки, що не була використана в оподатковуваних операціях платника. До того ж, в акті перевірки зафіксовано факт подвійного включення позивачем до податкового кредиту ПДВ у сумі 895,97 грн., а також непідтвердженість окремих сум податкового кредиту податковими накладними.

На час виникнення спірних правовідносин об'єкт та база оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість визначалися, відповідно, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі Закон №334) та Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168), у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. (п.5.1 ст.5 Закону №334)

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. ( п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334)

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До валових витрат включаються: витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік. (п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону №334)

Згідно з абзацами 1, 2, 3 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168)

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Дмитрюк», в періоді, що перевірявся укладено договори з додатками з ТОВ «Сайпріс» (т.1, а.с. 76,77), ТОВ «О'кей» (т.1, а.с. 90, 91), ТОВ «Край» (т.1, а.с.83-85), ТОВ «Локомотив-2005» (т.1, а.с.86,87), ТОВ «Болден» (т.1, а.с.88, 89), ТОВ «Кайлас-2006» (т.1, а.с.92,93), ЗАТ «Фуршет» (т.1, а.с.78-82), з дочірнім підприємством «Терра-Трейд» (т.1, а.с.66, 67), з дочірнім підприємством «Продмережа» (т.1, а.с.68,69,74,75), з дочірнім підприємством «Сеть-Маркет» (т.1, а.с.70, 71), дочірнім підприємством «Мережа-Трейд» (т.1, а.с.72,73), щодо надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, пов'язаних з продажем продукції ПП «Дмитрюк» в роздрібній мережі.

Зі змісту вказаних договорів та додатках до договорів вбачається, що мова йде про надання послуг з передпродажної підготовки товарів у магазинах та інших послуги пов'язаних з просуванням товарів до споживача. Договори та додатки до них в установленому законом порядку не були визнані недійсними. Підтвердженням надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг є акти прийому передачі виконаних робіт (т.1, а.с. 94-159).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг підтверджується відповідними договорами, актами прийому передачі виконаних робіт, податковими накладними, реєстром отриманих маркетингових послуг (т. 2, а.с. 106-108).

В пункті 3.1.1 акту перевірки зазначено, що валовий дохід ПП «Дмитрюк» за період 2007 року склав 8333 грн., за період 2008 року - 5870230 грн. З наведених даних також вбачається, що валовий дохід ПП «Дмитрюк» зростав протягом 2008 року (т.1, а.с. 20).

Факт зростання прибутку від продажу товару позивача свідчить про зв'язок між отриманими позивачем інформаційно-консультаційними та маркетинговими послугами та його господарською діяльністю.

Отже, оскільки спірні послуги були спрямовані на забезпечення попиту на продукцію позивача, просування її на ринку, то понесені підприємством витрати з передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі належать до валових витрат як такі, що пов'язані з його господарською діяльністю. Наведене, у свою чергу, обумовлює і правомірність включення позивачем до податкового кредиту ПДВ, пред'явленого до сплати у складі вартості цих витрат.

Твердження ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя про відсутність у позивача податкових накладних, які б підтверджували склад податкового кредиту за період, що перевірявся, спростовується матеріалами справи та наявністю у позивача належним чином оформлених податкових накладних по придбаним послугам і тароупаковці. (т.1, а.с. 160-225, т.2, а.с. 41-68, т.3 а.с. 65-67).

Також з матеріалів справи вбачається, що директор ПП «Дмитрюк» надавав ДПІ в Балаклавському районі м.Севастополя письмові пояснення стосовно того, що на підприємстві залишків по упаковці та готовій продукції не лишилось, а залишки по сировині відображені по рах. 201 «Сировина та матеріали» (т.1, а.с. 21, т.2, а.с. 117). Однак, ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя було виявлено та зафіксовано в акті перевірки, що для здійснення господарської діяльності ПП «Дмитрюк» укладено договір з ТОВ «Компанія «Техно», за яким ПП «Дмитрюк» отримувало тароупаковку та підложки. До перевірки ПП «Дмитрюк» не були надані журнали-ордери стосовно тароупаковки та підложок. Перевірка проводилась на підставі реєстрів придбаних та виданих податкових накладних, податкових накладних та видаткових накладних на придбану від ТОВ «Компанія «Техно» тароупаковки та реалізований товар у мережу магазинів. На підставі реєстрів придбаних та виданих накладних, податкових накладних та видаткових накладних на придбану тароупаковку від ТОВ «Компанія «Техно» та реалізований товар у мережу магазинів встановлено, що по кількості та сумі перевіркою були встановлені розбіжності між придбаною тароупаковкою та її реалізацією під товаром, а саме: у 2 кварталі 2008 року придбано 75500 пакетів різного об'єму та 26000 підложок; у 3 кварталі 2008 року придбано 68800 пакетів та 23000 підложок; у 4 кварталі 2008 року придбано 104280 пакетів та 60000 підложок. Документально підтверджена реалізація пакетів і підложок лише у наступній кількості: у 2 кварталі 2008 року 14639 шт.; у 3 кварталі 2008 року 20150 шт.; у 4 кварталі 2008 року 28322 шт. (т.1, а.с. 25).

З урахуванням чого, ПП «Дмитрюк» використовувались тароупаковки в операціях, що не пов'язані з господарською діяльністю, а тому ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя правомірно донарахувала податкові зобов'язання за виявлені порушення, пов'язані з придбанням-реалізацією ПП «Дмитрюк» тароупаковки та підложок.

Згідно з наявними у справі розрахунками (т.3, а.с.50,60) до суми податкового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 18.06.2009 року №0000092310/0 увійшли донарахування податкових зобов'язань за порушення що пов'язані з придбанням-реалізацією ПП «Дмитрюк» тароупаковки та підложок за основним платежем у розмірі 9627 грн. 75 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3134 грн. 70 коп.

До суми податкового зобов'язання визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 18.06.2009 року №0000102310/0 увійшли донарахування податкових зобов'язань за порушення що пов'язані з придбанням-реалізацією ПП «Дмитрюк» тароупаковки та підложок за основним платежем у розмірі 12427 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6373 грн. 50 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що окільки вказані суми нараховані відповідачем позивачу правомірно, то податкові повідомлення-рішення у частині донарахування податкових зобов'язань за порушення пов'язані з придбанням-реалізацією ПП «Дмитрюк» тароупаковки та підложок, не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, в частині, що не стосується донарахування податкових зобов'язань ПП «Дмитрюк» за порушення, пов'язані з придбанням-реалізацією тароупаковки та підложок.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства "Дмітрюк" та Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.03.13 по справі №2а-2912/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко