Ухвала суду № 32396584, 08.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1257/13-а

08.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного виноробного підприємства "Привітне" Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра"- Фенько Олена Володимирівна, довіреність б/н від 22.02.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи №801/1257/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 06.03.13

за позовом Державного виноробного підприємства "Привітне" Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" (вул. Леніна 2, с. Привітне, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98521)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.13р. задоволено позовні вимоги Державного виноробного підприємства "Привітне" Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим ДПС від 17.01.13р. №0000172301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 87439,00грн. та штрафних санкцій у сумі 21860,00грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Привітне» (98521, АР Крим, м. Алушта, с. Привітне, вул. Леніна, 2, ЄДРПОУ 00412725) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим ДПС 1092,99грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.13р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.13р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Зокрема заявник апеляційної скарги вказує, що перевірка, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проведена відповідно до вимог чинного законодавства, працівниками відповідача вірно встановлені порушення в діяльності позивача.

Державне виноробне підприємство «Привітне» Національного виробничо-аграрного об`єднання «Масандра» (далі - позивач, ДВП «Привітне») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим ДПС (далі - відповідач, ДПІ у м. Алушта ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.13р. №0000172301.

ДВП «Привітне» є юридичною особою, зареєстроване 03.07.1992 виконавчим комітетом Алуштинської міської ради, ідентифікаційни1 код 00412725 (т.1.а.с.228).

До основних видів діяльності позивача за КВЕД віднесено: вирощування винограду, забір, очищення та постачання води, будівництво житлових та нежитлових будівель, оптова торгівля напоями, виробництво виноградних вин (т.1.а.с.229).

Посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строітель-плюс» та ПП «Ротонда Торг» за період з 01.01.09р. по 31.03.10р.

За результатами перевірки складено акт від 15.01.13р. №52/22/00412725 (т.1 а.с. 16-26). (далі - Акт перевірки)

Перевіркою встановлені порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 655, ст. 656, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з постачальниками: БВП «Строітель-плюс» та ПП «Ротонда Торг»;

- п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ, яка повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства (ряд 18.1) Декларації №2 (скорочена), всього на загальну суму 166622,00грн..

На підставі зазначених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.01.13р. №0000172301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 87439,00грн. та штрафних санкцій у сумі 21860,00грн. (т.1 а.с. 11).

Судова колегія звертає увагу, що донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість відбулось за період грудень 2009 - лютий 2010, оскільки відповідно до п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України період січень 2009 - жовтень 2009 знаходиться поза межами 1095 днів строку, протягом якого контролюючий орган має право нарахувати грошове зобов'язання зі сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

В акті перевірки відповідач вказує, що діяльність контрагентів позивача - БВП «Строітель-плюс» та ПП «Ротонда торг» направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. Також вказує, що контрагенти позивача не мають основний стан.

До вказаних висновків відповідач дійшов враховуючи акт від 11.04.12р. №37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки БВП «Строітель-плюс», код за ЄДРПОУ 31263808, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»(т.1 а.с.15) та акт від 06.04.12р. №33/22/36165656 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Ротонда торг», код за ЄДРПОУ 36165656, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»(т.1 а.с.26).

На думку відповідача вказані підприємства є - «вигодо набувачами» також у зв'язку з порушенням кримінальної справи №69-0146, за обвинуваченням директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4, за ч.3 ст.212 КК України та інших осіб, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

В акті перевірки використані матеріали досудового слідства по вказаній кримінальній справі.

Також у апеляційній скарзі відповідач наполягає, що правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

На підставі вказаних висновків відповідачем зроблено висновок про завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 2351853,00 грн., внесеного до Декларації №2 (скорочена).

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач в періоді, що перевірявся був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 05.02.2009 № 100168283.

Також, позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. (ст. 81 Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі Закон №168))

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка надається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується у порядку, встановленому підпунктом "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (п.81.13 ст. 81 Закону).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за №250/2054 затверджено форми декларації з ПДВ за скороченою формою, у якій підприємство декларує операції з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, та форму декларації повну, яку підприємство подає в разі здійснення операцій з продажу підакцизної продукції та продукції власного виробництва.

Під час проведення перевірки встановлено, що суми ПДВ, сплачені позивачем по операціям з БВП «Строітель-плюс» та ПП «Ротонда Торг» внесені до Декларації № 2 за скороченою формою.

Податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 № 0000172301 прийнято у в'язку з порушенням позивачем норм ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та визначено, що нарахована сума 87439,00 грн. основного платежу та 21860,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій повинна бути сплачена до бюджету протягом 10 календарних днів.

Але, податковим органом не враховано те, що ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» регламентує нарахування та сплату податку на додану вартість до бюджету, в той час коли з матеріалів справи вбачається, що позивачем вказані суми включено до скороченої декларації та в силу приписів ст. 81 Закону суми податкових зобов'язань з ПДВ суб'єкта спеціального режиму оподаткування не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей

В акті перевірки відповідачем не встановлено порушень в порядку оформлення податкової декларації позивача за скороченою формою.

Згідно ст. 14 п. 14.1.156 Податкового кодексу України, якій діяв на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Отже, сума податкового зобов'язання з ПДВ суб'єкта спеціального режиму оподаткування не є податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України.

Порядок нарахування штрафних санкцій в разі заниження податкового зобов'язання встановлено п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України. На вказану норму посилається й відповідач в доданому до оскаржуваного рішення розрахунку (т.1.а.с.12). Відповідачем нараховано штрафні санкції за нарахування сум ПДВ, які не є податковим зобов'язанням.

Стосовно фіктивності операцій позивача з контрагентами, зазначеними в акті перевірки.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, які саме первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити.

Згідно з п.п.1.6 та 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі Закон №168) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Сумуючи наведене, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168 визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). ( п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 )

Стосовно донарахування податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2009, лютий 2010р.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та БВП «Строітель-Плюс» укладено договори ген підряду: від 01.06.2009 №2514 (т.1.а.с.57), предметом якого є виконання електромонтажних робі на він заводі ДП «Привітне», вул. Горького,68б; від 01.06.2009 №2515, предметом якого є виконання робіт по об'єкту: монтажні роботи - (цех лінії розливу) ДП «Привітне», вул. Горького, 68б (т.1.а.с.32); від 01.06.2009 №2516(т.1.а.с.184), предметом якого є виконання монтажних робіт по цеху охолодження виноматеріалу вин заводу ДП «Привітне, вул. Горького,68б; від 01.06.2009 №2517 (т.1.а.с.152), предметом якого є виконання монтажних робіт по Цеху зберігання гарячого виноматеріалу) ДП «Привітне», вул. Горького, 68б; від 01.06.2009 №2518 (т.1.а.с.118), предметом якого є виконання робіт по бойлерної він заводу ДП «Привітне»; від 01.06.2009 № 2519 (т.1.а.с.79), предметом якого є виконання монтажних робіт (Лінії нагріву виноматеріалу) ДП «Привітне», вул. Горького, 68б.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано підсумкові відомості ресурсів, локальний кошторис, рахунки-фактури, акти виконаних робіт (т.1.а.с.38-56,63- 78,85-117,124-151,158-183,190-200, т. 2 а.с. 29-52).

БВП «Строітель - плюс» виписано податкові накладні від 04.12.2009 № 5589 на суму ПДВ 23911,00 грн., № 5591 на суму ПДВ 11634,60 грн., № 5592 на суму ПДВ 8293,80 грн., № 5593 на суму ПДВ 6276,80 грн., № 5594 на суму ПДВ 3688,20 грн., № 5590 на суму ПДВ 12313,00 грн.(т.1.а.с.201-206).

Оплата виконаних робіт проведена в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (т.1.а.с.207-208, т. 2 а.с.55-62).

Розрахунки з контрагентом відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.1.а.с.210).

Реальне виконання договорів генерального підряду та обсяг проведених робіт також підтверджено актом ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.08 по 31.12.2010 (т.2.а.с.82).

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ПП «Ротонда Торг» у матеріалах справи наявні витратні накладні та податкові накладні від 01.12.2009 № 1650 на суму ПДВ - 12664,00 грн. на придбання кіл залізобетонних, та від 03.02.10 № 227 на суму ПДВ 8657,33 грн. на придбання пічного палива(т.1.а.с. 29-31, т. 2 а.с. 53-54).

Колегія суддів вказує, що відповідачем в порядку ст. 71 КАС України не доведено те, що транспортування отриманого товару повинен був здійснювати саме позивач.

Оплата отриманого товару здійснена в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками ( т. 2.а.с. 63).

Встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - БВП «Строітель-Плюс» та ПП «Ротонда торг», податкових накладних є належним чином оформленими.

Сумуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача не відповідають приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Також судова колегія враховує, що факт здійснення господарських операцій, товар від ПП «Ротонда торг», роботи від БВП «Строітель-Плюс» позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Відповідно до актів приймання-передачі основних засобів по формі №0З-1 від 25.12.2009№ ПВ-81,№ПВ-82, №ПВ-89 було прийнято об'єкти «Лінія нагріву виноматеріалів» за інвентарним № 237, Цех зберігання гарячого виноматеріалу» за інвентарним № 238, поліпшення (збільшення вартості) об'єкту «Камера холодильна для охолодження вин» за інвентарним № 235 (т.2.а.с.94-97).

Нежитлові будівлі винзаводу ДП «Привітне» є власністю позивача, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі Рішення виконавчого комітету Привітненської сільської ради від 20.05.2011 № 7(т.2.а.с.73).

Збільшення вартості основних засобів відображено в бухгалтерському обліку проводкою за дебетом рахунку 103 «Будинки та споруди» та кредитом рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів"(т.2.а.с.118-129).

Використання у господарській діяльності позивача колу виноградного, придбаного у ПП «Ротонда Торг» підтверджується актами на писання матеріалів, використаних при ремонті шпалери, відображено в бухгалтерському обліку у складі витрат на виробництво по дебіту рахунків 23 «Виробництво», 15 «Капітальні інвестиції» (т.2.а.с.134-154).

Використання в господарській діяльності позивача пічного палива підтверджується актами на списання та бухгалтерським обліком позивача - рахунок 203 «Паливо», рахунок 23 «Виробництво» (т.2.а.с.130-133) .

З урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось позивачем правомірно.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.13р. по справі №801/1257/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко