Ухвала суду № 32396547, 01.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/301/13-а

01.07.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 15.02.13 по справі № 801/301/13-а

за позовом Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" (вул. Гурзуфська 5, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим,98400)

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.13 задоволено позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення, винесені 19.12.2012 року Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС:

- № 0000772300, яким КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55489 гривень, з яких 45389 гривень - основний платіж та 10100 гривень - штрафні санкції.

- № 0000782300, яким КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая» зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 92280 гривень;

- № 0000792300, яким КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій на загальну суму 47783,75 гривень, з яких 38227 гривень - основний платіж та 9556,75 гривень - штрафні санкції.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2013 року клопотання Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" про заміну позивача по справі задоволено. Замінено позивача у справі №801/301/13-а на його правонаступника - Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" (юридична адреса: вул. Гурзуфська 5, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053). (далі - КРП "ВПВКГ м. Бахчисарая")

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Відповідач наполягає на нікчемності правочинів Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" з ТОВ «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримстройиндустрія».

Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС від 19.12.2012 року № 0000772300; № 0000782300 та № 0000792300.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: збирання, очищення та розподілення води, будівництво будівель.

З 27.11 по 03.12.2012 року посадовими особами відповідача проведена невиїзна документальна перевірка КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит Груп», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», ПП «Скипер», ПП «Добре Місто», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримторг», ТОВ БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройиндустрия», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», Фірма «Капітель Плюс, КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік, за результатами якої складено акт № 214/40/22/05450357 від 10.12.2012 року (т.1, а.с. 5-47).

В ході перевірки встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік відповідно даних податкового обліку КРП «ВП ВКГ м. Бахчисарая» встановлено, що вказане підприємство мало взаємовідносини з наступними контрагентами із відповідного переліку: ТОВ «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримстройиндустрія».

За рахунок цих взаємовідносин, підприємством до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 301920 гривень.

Також, по взаємовідносинах з цими контрагентами позивачем було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 60384 гривень.

При проведенні перевірки позивачем надані акти прийняття виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, документи про оплату отриманих товарів та послуг по взаємовідносинах з цими контрагентами.

Відповідачем під час перевірки використані матеріали кримінальної справи №69-0146, порушеної відносно директора ТОВ «Союз КДС» та ТОВ БВП «Строитель-плюс», в ході проведення досудового слідства по якій також було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримстройиндустрія» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ст.. ст.. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України..

На думку відповідача, «посадові особи» вказаних підприємств відношення до господарської діяльності підприємств не мають та повністю підконтрольні учасникам злочинного угрупування, на підприємствах відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі потужності, а іноді трудові ресурси, деякі підприємства не знаходяться за юридичними адресами та мають стан, що відрізняється від нуля, що підтверджує неможливість здійснення ними господарської діяльності.

Також, ДПІ у Бахчисарайському районі отримані акти про неможливість проведення зустрічних перевірок: ТОВ БВК «Строитель плюс» №37/22/31263808 від 11.04.2012 року; ПП «Укрторгпартнер» №19/22/36693415 від 06.04.2012 року; КП «Альянс»№36/22/32468182 від 11.04.2012 року; ТОВ «Кримбудіндустрія» №4/22/32100553 від 06.04.2012 року; ТОВ «БК «Акрополь» №8/22/32841299 від 06.04.2012 року, якими встановлено порушення ч.2 ст.203,215,216,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік. Також не підтверджено реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами покупцями та постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Отже, перевіркою встановлено, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ТОВ «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримстройиндустрія» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Встановивши наведені обставини, ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення КРП «ВП ВКГ м. Бахчисарая»:

- п.п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п.п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 52411 гривень та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 92280 гривень, в тому числі по періодах: 2009 рік в сумі 20203 гривень; 1 півріччя 2010 року в сумі 12453 гривень; 3 квартали 2010 року в сумі 310017 гривень; 2010 рік в сумі 32208 гривень; 1 квартал 2011 року - завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 16670 гривень; 2-4 квартал 2011 року - завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 75610 гривень.

З урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового Кодексу України, заниження податку на прибуток, підлягаючого до сплати в бюджет складає усього в сумі 38227 гривень та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 92280 гривень, в тому числі по періодах: 2009 рік - в сумі 6019 гривень; 1 півріччя 2010 року в сумі 12453 гривень; 3 квартали 2010 року в сумі 31017 гривень; 2010 рік в сумі 32208 гривень; 1 квартал 2011 року - завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 16670 гривень; 2-4 квартал 2011 року - завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 75610 гривень.

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України на думку відповідача призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 60384 гривень, у тому числі по періодах з лютого 2009 року по грудень 2011 року включно.

З урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового Кодексу України, заниження податку на додану вартість, підлягаючого до сплаті в бюджет складає усього в сумі 45389 гривень, у тому числі по періодах: за листопад 2009 року 1167 гривень, за січень 2010 року в сумі 1333 гривень; за березень 2010 року в сумі 3500 гривень; за квітень 2010 року в сумі 1167 гривень, за травень 2010 року в сумі 1876 гривень; за червень 2010 року в сумі 2086 гривень, за липень 2010 року в сумі 3035 гривень, за серпень 2010 року в сумі 1561 гривень, за вересень 2010 року в сумі 4058 гривень, за жовтень 2010 року в сумі 3187 гривень, за листопад 2010 року в сумі 1951 гривень, за грудень 2010 року в сумі 2010 гривень; за січень 2011 року в сумі 1667 гривень, за березень 2011 року в сумі 1667 гривень, за квітень 2011 року - в сумі 1667 гривень, за липень 2011 в сумі 1667 гривень, за серпень 2011 року в сумі 1667 гривень, за вересень 2011 року в сумі 2273 гривень, за жовтень 2011 року в сумі 2848 гривень, за листопад 2011 року в сумі 3333 гривень, за грудень 2011 року в сумі 1667 гривень.

На підставі цих висновків акту, ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС винесені податкові повідомлення-рішення: №0000772300 від 19.12.2012 року, яким КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55489 гривень, з яких 45389 гривень - основний платіж та 10100 гривень - штрафні санкції (т.1, а.с.48); №0000782300 від 19.12.2012 року, яким КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 92280 гривень за 4 квартал 2011 року (т.1, а.с. 49); №0000792300 від 19.12.2012 року, яким КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій на загальну суму 47783,75 гривень, з яких 38227 гривень - основний платіж та 9556,75 гривень - штрафні санкції (т. 1, а.с. 50).

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу є нікчемною.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Між позивачем та ТОВ «Строитель плюс» укладені наступні договори:

договір №1101 від 03.09.2009 року строком дії до грудня 2009 року на проведення ремонтно-налагоджувальних робіт вартістю 30000 гривень; (т.1 а.с.222-223)

№ 1798 від 04.11.2008 року строком дії до з 10.01.2009 року по 31.12.2009 року на проведення робіт вартістю 56276 гривень по техобслуговуванню та наладці електрообладнання на об'єктах позивача; (т.1 а.с.224-225)

договір № 1152 від жовтня 2009 року строком дії до грудня 2009 року на виконання робіт по техобслуговуванню; (т.1 а.с.226-227)

договір № 21 від 04.01.2010 року строком дії з 11.01.2010 року по 31.12.2010 року на проведення робіт вартістю 150000 гривень по техобслуговуванню, наладці, вимірюванню та випробовуванню електрообладнання на об'єктах ВПВКГ; (т.1 а.с.228-229)

договір підряду № 06 від 04.01.2011 року строком дії до 31.12.2011 року, за яким Підрядник зобов'язався на власний ризик за завданням Замовника відповідно до проектно - смітною документацією виконати Ремонтно - налагоджувальні роботи з випробовуванням електрообладнання, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити дану роботу згідно Актів приймання - здачі робіт (т. 1, а.с.65-66)

БВП «Строитель-Плюс» є юридичною особою, згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мало Ліцензію на здійснення будівельної діяльності та дозвіл на початок роботи підприємства, на момент взаємовідносин з позивачем було зареєстрованим в якості платника податку на додану вартість, згідно Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00961346 від 17.11.2004 року (т. 1, а.с. 232-236).

КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая» має на своєму балансі трансформатори, електродвигуни та інше електричне обладнання, експлуатація яких повинна відбуватись з дотриманням вимог Правил технічної електроустановок споживачів, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України №258 від 25.07.2006 року, згідно з якими високовольтне обладнання підлягає періодичному обслуговуванню (том 2, а.с. 3-10).

На виконання укладених між сторонами договорів, БВП «Строитель-Плюс» надано позивачу послуги, пов'язані з обслуговуванням електричного обладнання позивача, фактичне отримання та оплати яких підтверджується наступними документами, складеними та підписаними посадовими особам обох підприємств (суми по яких увійшли до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень з урахуванням ст.. 102 ПК України, тобто починаючи з листопада 2009 року):

- Акт від листопада 2009 року про надання послуг з налагоджування конденсаторних приладів вартістю 7000 гривень. 30.11.2009 року БВП «Строитель-плюс» виписана податкова накладна № 5519 на суму 7000 гривень, в тому числі ПДВ - 1166,67 гривень. 18.12.2009 року послуги оплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №1497 від 18.12.2009 року (т. 1, а.с. 117-119);

- Акт від 18.01.2010 року про надання послуг з налагоджування автоматичного регулятору реактивної потужності на загальну суму 8000 гривень. 18.01.2010 року БВП «Строитель плюс» виписано позивачу податкову накладну №96 на загальну суму 8000 гривень, в тому числі ПДВ - 1333,33 гривень. Оплата здійснена позивачем 03.02.2010 року на суму 4000 гривень, згідно платіжного доручення №109 та 05.02.2010 року на суму 4000 гривень, згідно платіжного доручення №121 (т. 1, а.с. 120-123);

- Акт від лютого 2010 року про надання послуг з випробування високовольтного обладнання загальною вартістю 10000 гривень. 02.03.2010 року БВП «Строитель-плюс» виписано податкову накладну №740 на загальну суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень. Оплату послуг здійснено 04.03.2010 року на суму 4000 гривень, 10.03.2010 року на суму 3000 гривень та 11.03.2010 року на суму 3000 гривень, згідно платіжних доручень № 205,228 та 235 (т. 1, а.с. 124-128);

- Акт від 22.03.2010 року надання послуг з випробування високовольтного обладнання загальною вартістю 11000 гривень. 2.03.2010 року БВП «Строитель - плюс» виписана позивачу податкова накладна №909 на загальну суму 11000 гривень, в тому числі ПДВ - 1833,33 гривень. Оплата здійснена позивачем 06.04.2010 року на суму 3000 гривень (пл.\д № 347), 08.04.2010 року на суму 3000 гривень (пл.\д № 356) та 12.04.2010 року на суму 5000 гривень (пл.\д № 381) (т. 1, а.с. 129-133);

- Акт від 30.04.2010 року надання послуг з випробування високовольтного обладнання загальною вартістю 10000 гривень. 30.04.2010 року БВП «Строитель плюс» виписано позивачу податкову накладну № 1546 на суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень. Оплата здійснена позивачем 06.05.2010 року на суму 5000 гривень (пл.\д 478); 07.05.2010 року на суму 2800 гривень (пл.\д 494) та 07.05.2010 року на суму 2200 гривень (пл.\д 493) (т. 1, а.с. 134-138);

- Акт від 31.05.2010 року надання послуг з випробування високовольтного обладнання загальною вартістю 11254 гривень. 31.05.2010 року БВП «Строитель плюс» виписано позивачу податкову накладну № 2015 на загальну суму 11254 гривень, в тому числі ПДВ - 1875,67 гривень. Оплата здійснена позивачем 01.06.2010 року на суму 6000 гривень (пл..\д № 586) та 03.06.2010 року на суму 5240 гривень (пл.\д № 596) (т. 1, а.с. 139-142);

- Акт від 24.06.2010 року про надання послуг з монтажу кінцевих муфт та випробування кабелю 10 до КВ, налагоджування трансформатору загальною вартістю 11815,80 гривень. 24.06.2010 року БВП «Строитель плюс» виписано позивачу податкову накладну № 2459 на загальну суму 11815,80 гривень, в тому числі ПДВ - 1969,30 гривень. Оплату товару здійснено позивачем 18.06.2010 року на суму 6000 гривень (п\д № 697) та 23.06.2010 року на суму 5829,80 гривень (п\д № 726) (т. 1, а.с. 143-146);

- Акт від липня 2010 року про надання послуг з випробування високовольтного обладнання загальною вартістю 11000 гривень. 14.07.2010 року БВП «Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну № 2924 на загальну суму 11000 гривень, в тому числі ПДВ - 1833,33 гривень. Отримані послуги оплачені позивачем 07.07.2010 року на суму 6000 гривень (п\д № 768) та 13.07.2010 року на суму 5000 гривень (п\д № 793) (т. 1, а.с. 147-150);

- Акт від липня 2010 року про надання послуг з випробування високовольтного обладнання, налагоджування трансформаторів до 11 КВ загальною вартістю 9365 гривень. 02 серпня 2010 року позивачем оплачені отримані послуги, що підтверджується платіжним дорученням № 889 та 02.08.2010 року БВП «Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну № 3567 на загальну суму 9365 гривень, в тому числі ПДВ - 1560,83 гривень (т. 1, а.с. 151-153);

- Акт від серпня 2010 року про надання послуг з випробування високовольтного обладнання на загальну суму 14086 гривень. 03 вересня 2010 року отримання послуг оплачено позивачем, згідно платіжного доручення №1019 та 03.09.2010 року ТОВ «БВП Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну № 4655 на загальну суму 14086 гривень, в тому числі ПДВ - 2347,64 гривень (т. 1, а.с. 154-156);

- Акт від вересня 2010 року про виконання пуско-наладочних робіт загальною вартістю 10260 гривень. 21.09.2010 року ці роботи оплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №1101 та 22.09.2010 року БВП «Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну № 4832 на суму 10260 гривень, в тому числі ПДВ - 1710 гривень (т. 1, а.с. 157-159);

- Акт від 09 жовтня 2010 року про виконання ремонтно-налагоджувальних робіт загальною вартістю 10000 гривень. 19.10.2010 року позивачем перераховано контрагенту вказану суму та за фактом оплати БВП «Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну № 5574 на суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень (т. 1, а.с. 160-162);

- Акти від листопада 2010 року про виконання ремонтно-налагоджувальних робіт вартістю 1708 гривень та вартістю 10000 гривень. 16.11.2010 року позивачем перераховано контрагента 11708 гривень, згідно платіжного доручення №1309. 17.11.2010 року БВП «Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну №6313 на суму 1708 гривень, в тому числі ПДВ - 284,67 гривень та №6312 на суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень (т. 1, а.с. 163-167);

- Акт від грудня 2010 року про виконання ремонтно-налагоджувальних робіт вартістю 12072 гривень. 23.12.2010 року вказана сума перерахована позивачем контрагенту (п\д 1423) та 24.12.2010 року БВП «Строитель-плюс» виписало позивачу податкову накладну № 7027 на суму 12072 гривень, в тому числі ПДВ - 2012 гривень (т. 1, а.с. 168-170).

- Акт від січня 2011 року про надання послуг по ревізії, налагоджуванню, випробуванню високовольтних чарунок вартістю 10000 гривень. 24 січня 2011 року позивачем здійснена оплата на користь контрагента (пл..\д № 49) та БВП «Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну № 150 на суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень (т. 1, а.с. 171-173);

- Акт від березня 2011 року про виконання налагоджувальних робіт вартістю 10000 гривень. 11.03.2011 року позивачем здійснено оплату на користь контрагента (пл.\д № 175) та БВП «Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну №28 на суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень (т. 1, а.с. 174-176);

- Акт від 19 квітня 2011 року про виконання налагоджувальних робіт на суму 10000 гривень. 19.04.2011 року позивачем оплачено 10000 гривень, згідно платіжного доручення №276 та 29.04.2011 року БВП «Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну №1029 на суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень (т. 1, а.с. 177-179);

- Акт від 30.07.2011 року про виконання налагоджувальних робіт вартістю 10000 гривень. 29.07.2011 року БВП «Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну №2652 на суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень. Оплата робіт здійснена позивачем 01 серпня 2011 року, згідно платіжного доручення № 621 (т. 1, а.с. 180-182);

- Акт від серпня 2011 року про виконання налагоджувальних робіт вартістю 10000 гривень. 18 серпня 2011 року роботи оплачені позивачем (пл..\д № 683) та БВП «Строитель-плюс» виписано податкову накладну № 2689 на суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень (т. 1, а.с. 183-185)4

- Акт від 21.09.2011 року про виконання монтажно-налагоджувальних робіт вартістю 13640,80 гривень. 21.09.2011 року БВП «Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну № 935 на суму 13640,80 гривень, в тому числі ПДВ - 2273,47 гривень. Оплата робіт здійснена позивачем 21.09.2011 року на суму 7000 гривень (пл..\д № 771) та 23.09.2011 року на суму 6640,80 гривень (пл..\д № 791) (т. 1, а.с. 186-189);

- Акт від жовтня 2011 року про виконання налагоджувальних робіт вартістю 17086 гривень. Оплата здійснена позивачем 18.10.2011 року на суму 9000 гривень (пл.\д № 861) та 19.10.2011 року на суму 8086 гривень (пл..\д № 865). 18.10.2011 року БВП «Строитель-плюс» виписано позивачу податкову накладну № 1618 на суму 17086 гривень, в тому числі ПДВ - 2847,67 гривень (т. 1, а.с. 190-193);

- Акт від листопада 2011 року про виконання налагоджувальних робіт на суму 10000 гривень. 08.11.2011 року згідно платіжного доручення №914 роботи оплачені позивачем. 15.11.2011 року БВП «Строитель-плюс» виписано податкову накладну №1763 на суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень (т. 1 а.с. 194-196);

- Акт від 30 листопада 2011 року про виконання ремонтно-налагоджувальних робіт на суму 10000 гривень. 30.11.2011 року вказана сума оплачена позивачем (пл..\д № 997) та БВП «Строитель-плюс» виписано податкову накладну № 1936 на суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень (т. 1, а.с. 197-199);

- Акт від грудня 2011 року про виконання налагоджувальних робіт вартістю 10000 гривень. 27.12.2011 року позивачем здійснено оплату робіт (пл..\д № 1092) та БВП «Строитель-плюс» виписано податкову накладну № 2116 на суму 10000 гривень, в тому числі ПДВ - 1666,67 гривень (т. 1, а.с. 200-202).

Також встановлено, що 12.04.2010 року між фірмою ТОВ «Кримстройіндустрія» та КРП «ВПВКГ м. Бахчисарая» укладено договір № 84 на підготовку кадрів по атестації зварників, згідно з яким Замовник доручив, а ТОВ «Кримстройіндустрія» прийняла на себе атестацію двох спеціалістів - зварників Замовника. Вартість робіт за договором склала 700 гривень, в тому числі ПДВ - 116,67 гривень (т. 1, а.с. 237).

ТОВ «Кримстройиндустрія» є юридичною особою, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 08.08.2002 року, має дозвіл на здійснення діяльності атестаційної комісії та на момент укладення та виконання договору з позивачем було зареєстроване як платник ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00887770 від 13.12.2005 року (т. 1, а.с. 238-240).

Роботи з проведення атестації фактично виконані ТОВ «Кримстройіндустрія», що підтверджується протоколами засідання атестаційної комісії № 390, 391 від 25.05.2010 року, згідно з якими перевірено рівень знань працівників КРП ВПВКГ м. Бахчисарая ОСОБА_3 та ОСОБА_4, актом здачі - приймання виконаних робіт, підписаним обома сторонами договору та виданими на підставі проведеної атестації посвідченнями зварників (т. 1, а.с. 205, т. 2, а.с. 11-16).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно працюють на посаді електрозварників на підприємстві КРП ВПВКГ м. Бахчисарая та відповідно роботодавець повинен забезпечувати проходження ними атестації не рідше одного разу на два роки, відповідно до Правил атестації зварників, затверджених Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 61 від 19.04.1996 року(т. 2, а.с. 13,15).

Оплата отриманих послуг з атестації здійснена позивачем 04.06.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №607 та 04.06.2010 року ТОВ «Кримстройиндустрія» виписано позивачу податкову накладну № 176-Л на суму 700 гривень, в тому числі ПДВ - 116,67 гривень (т. 1, а.с. 206,207).

Також встановлено, що 07.07.2010 року позивачем укладена разова угода з ПП «Укрторгпартнер» на постачання хлорного вапна, на виконання якого КРП ВПВКГ м. Бахчисарая було поставлено контрагентом товар на загальну суму 7209 гривень, в тому числі ПДВ - 1201,50 гривень, що підтверджено видатковою накладною № 412, якій оплачений позивачем 06.07.2010 року, згідно платіжного доручення № 766 (т. 1, а.с. 208, 210).

За фактом поставки, ПП «Укрторгпартнер» виписано позивачу податкову накладну №412 від 07.07.2010 року на загальну суму 7209 гривень, в тому числі ПДВ - 1201,50 гривень (т. 1, а.с. 209).

Зазначений товар фактично отриманий та оприбуткований позивачем, використаний в його господарській діяльності, що підтверджено накладною на внутрішнє переміщення № ПМ-0000689 від 22.07.2010 року (т. 2, а.с. 24-25).

Також встановлено, що 05.10.2010 року підприємством КП «Альянс» поставлено позивачу товар (РТ-40/50-8 шт.; РТ-40/10-4 шт.; РВ-133=220В уставка 0,5-9 сек.-4 шт.) на загальну суму 9120 гривень, в тому числі ПДВ - 1520 гривень, що підтверджено накладною № 3553, якій оплачено позивачем 04.10.2010 року, згідно платіжного доручення № 1146 (т. 1, а.с. 211,213).

За фактом поставки, КП «Альянс» виписано позивачу податкову накладну № 3553 від 05.10.2010 року на загальну суму 9120 гривень, в тому числі ПДВ - 1520 гривень (т. 1, а.с. 212).

Зазначений товар фактично отриманий та оприбуткований позивачем, використаний в його господарській діяльності, що підтверджено прибутковою накладною № ПН-0000401 від 05.10.2010 року та накладною на внутрішнє переміщення № ПМ-0001006 від 19.10.2010 року (т. 2, а.с. 21-23).

Також встановлено, що 02.06.2009 року підприємством ТОВ БК «Акрополь» поставлено позивачу товар (труби діаметром 630 мм) на суму 4644,36 гривень, в тому числі ПДВ - 774,06 гривень, що підтверджено видатковою накладною (т. 1, а.с. 217).

02.06.2009 року ТОВ БК «Акрополь» виписано позивачу податкову накладну № 641 на суму 4644,36 гривень, в тому числі ПДВ - 774,06 гривень (т. 1, а.с. 218).

Отриманий товар оплачений позивачем 02.06.2009 року на суму 1644,36 гривень (пл..\д № 527), 05.06.2009 року на суму 1000 гривень (пл..\д № 556) та 10.06.2009 року на суму 2000 гривень (пл..\д № 581) (т. 1, а.с. 219-221).

16.09.2009 року ТОВ БК «Акрополь» поставлено позивачу товар (труба діаметр 630 мм) вартістю 1938 гривень, що підтверджено накладною № 1290 (т. 1, а.с. 214).

16.09.2009 року ТОВ «БК «Акрополь» виписано позивачу податкову накладну № 1290 на суму 1938 гривень, в тому числі ПДВ - 323 гривні, які оплачені позивачем 25.09.2009 року, згідно платіжного доручення № 1076 (т. 1, а.с. 215,216).

Зазначений товар фактично отриманий та оприбуткований позивачем, використаний в його господарській діяльності, що підтверджено накладними на внутрішнє переміщення № ПМ-0000782 від 29.09.2009 року та № ПМ-0000541 від 30.06.2009 року (т. 2, а.с. 17-20).

ТОВ БК «Акрополь» є юридичною особою, згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на момент укладення угод було платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 1000060549 (т. 1, а.с. 241-245).

Податкові накладні від перелічених контрагентів отримані позивачем, що підтверджується Реєстрами виданих та отриманих податкових накладних та визначені ними суми ПДВ були включені КРП ВПВКГ ПБК м. Бахчисарая до податкового кредиту у відповідних звітних періодах, що підтверджується даними Додатків № 5 до Декларацій з ПДВ (т. 2, а.с.26-122).

Відповідач вважає вказані господарські операції між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою встановлено, що діяльність контрагентів позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

У перевіряемий період 2009р.-2010р. згідно п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, яким встановлено наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Позивачем при проведенні перевірки надано необхідну первинну документацію, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарської операції з отримання у його контрагентів товарів та послуг.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо не підтвердження фактичних поставок спростовуються матеріалами справи.

Щодо неправомірного формування, на думку відповідача податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п.7.4, 7.5, ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість не передбав.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яки при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентами та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів \ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи наведене, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України.

Колегією суддів досліджені документи КРП ВПВКГ м.Бахчисарая, які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримстройиндустрія» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Сумуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат та неправомірного внесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 45389 гривень (з урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України), що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.13 по справі № 801/301/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко