Ухвала суду № 32392300, 28.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. справа № 2а-4900/10/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

представників сторін:

позивача : - Кривошеїна І.О., дов. від 20.12.12 р. № 66-17 юр/д, Корсун С.О., дов. від 21.01.13 р. № 66-05/юр/д

відповідача: - не з'явився,

прокурор : - Барчук А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 р. у справі № 2а-4900/10/0470

за позовом Публічного акціонерного товариства "Євраз Баглійкокс"

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

за участі Прокуратури Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ЄВРАЗ Баглійкокс» (далі - ПАТ «ЄВРАЗ Баглійкокс», Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську, за участі прокуратури Дніпропетровської області, з позовними вимогами, з урахуванням уточнень позовної заяви, про:

- визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську (далі - ДПІ у м.Дніпродзержинську) по складанню Акту планової виїзної перевірки ПАТ «ЄВРАЗ Баглійкокс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. № 4172/54/23-206/05393079 від 04.09.2009 р.;

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську № 0001732301/0 від 14.09.2009 р., № 0001732301/1 від 20.11.2009р., № 0001732301/2 від 30.01.2010 р., № 0001732301/3 від 14.04.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 34 984 342 грн., з яких 19435745 грн. - сума основного платежу, 15 548 597 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позов обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення № 0001732301/0 від 14.09.2009 р., № 0001732301/1 від 20.11.2009 р., № 0001732301/2 від 30.01.2010 р., №0001732301/3 від 14.04.2010 р. ДПІ у м.Дніпродзержинську є на думку позивача протиправними, оскільки вони суперечать вимогам податкового законодавства України та порушують право Товариства на віднесення витрат підприємства, пов'язаних з господарською діяльністю, до валових витрат відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому підлягають скасуванню в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011р. у справі № 2а-4900/10/0470 (суддя Коблова О. Д.) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Дніпродзержинську № 0001732301/0 від 14.09.2009 р., № 0001732301/1 від 20.11.2009 р., № 0001732301/2 від 30.01.2010 р., № 0001732301/3 від 14.04.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 34 984 342 грн., з яких 19435745 грн. - сума основного платежу, 15 548 597 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій; провадження в решті позовних вимог закрито.

Постанову суду мотивовано тим, що продаж товарів нерезиденту, навіть за ціною нижчою ціни придбання, є господарською діяльністю в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та діяльністю, направленою на отримання доходу. Оскільки ПАТ "ЄВРАЗ Баглійкокс" у звітному періоді придбана сировина, яка в подальшому використана в господарській діяльності (тобто виробництві продукції з метою реалізації), то її вартість правомірно віднесено до складу валових витрат виробництва, а тому і вимоги п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дотримано. Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у м.Дніпродзержинську по складанню Акту планової виїзної перевірки ПАТ "ЄВРАЗ Баглійкокс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. №4172/54/23-206/0539309 від 04.09.2009 р. судом зазначено, що Акт перевірки не містить рішень суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, внаслідок чого суд закрив провадження у справі в цій частині.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у м.Дніпродзержинську подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 р. у справі № 2а-4900/10/0470 в частині задоволених позовних вимог, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував факту ненадання позивачем обґрунтування економічних та інших причин продажу товару за ціною, нижчою за собівартість.

Позивач надав в справу письмові заперечення та доповнення до заперечень на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції, посилаючись на її законність та обґрунтованість, зазначаючи, що податковим органом не враховано економічні складові ціноутворення продукції (вартість сировини, енергоресурсів, рівня заробітної плати, суми податків та зборів з заробітної плати працівників, які задіяні у виробництві та реалізації піддонів, розміру орендної плати, рівень торгівельної надбавки, система оподаткування та відповідно рівень податкового навантаження, тощо), що впливає на ціну реалізації, а відтак і на ціну придбання товарів за справедливими ринковими цінами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтримали позиції, викладені в апеляційній скарзі за запереченнях на неї, надали пояснення по суті спірних взаємовідносин.

З урахуванням наявних матеріалів справи, слід зазначити наступне:

Обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у м.Дніпродзержинську планової виїзної перевірки ВАТ «Баглійкокс» (правонаступником якого є позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. (акт № 4172/54/23-206/0539309 від 04.09.2009 р., т.1, а. с.17-70), встановлені під час цієї перевірки порушення п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання правомірності висновків податкового органу про порушення Товариством п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що, на думку податківців, призвело до збільшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за І квартал 2008 року на 201256 грн., завищення податку на прибуток: за І півріччя 2008 року на 1098497 грн., за ІІІ квартал 2008 року на 155217 грн., заниження податку на прибуток за 2008 рік на 19 435 745 грн.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у м.Дніпродзержинську не підлягає задоволенню з таких підстав:

Щодо завищення Товариством валових витрат на суму витрат, що перевищує собівартість виготовлення продукції, не пов'язана з одержанням доходу, тобто не використана у власній господарській діяльності підприємства.

В ході перевірки встановлено завищення Товариством валових витрат на суму 84075507,06 грн. - частина витрат, що перевищує собівартість виготовлення продукції, не пов'язана з одержанням доходу, тобто не використана у власній господарській діяльності підприємства.

За позицією відповідача такі витрати, згідно норм пункту 1.32 статті 1 та пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають включенню до складу валових витрат.

На підставі наданих Товариством «Головна книга» за період 2008 рік та І квартал 2009 року та первинних документів (вантажно-митних декларацій, рахунків на відпустку власної продукції, актів прийому-передачі продукції покупцям тощо) податківцями визначена собівартість реалізованої продукції помісячно та здійснено її порівняльний аналіз з цінами реалізації такої продукції і, як наслідок, отримання збиткових операцій на загальну суму 97766793,20 грн.

За вказаним аналізом зроблено висновок про завищення Товариством валових витрат на суму різниці між виробничою собівартістю та цінами на реалізацію продукції.

Собівартість виготовленої продукції розрахована виключно по матеріальній складовій

виробництва, тобто без врахування інших витрат виробництва (поліпшення основних

засобів, амортизаційних відрахувань, фонду оплати праці та нарахувань на нього, тощо).

Таким чином, з огляду на те, що Товариством не надано обґрунтованих економічних або інших причин (ділової мети) продажу товару за ціною, значно нижчою за собівартість, та одержання внаслідок таких операцій збитків на суму 97 766 793,20 грн., податковим органом зроблено висновок про штучне заниження позивачем обсягу реалізації продукції власного

виробництва внаслідок здійснення збиткових операцій при відсутності розумної економічної

причини.

Так, згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28.12.94 р. № 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 344) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334 визначено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р., прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі первинних бухгалтерських документів при отриманні товарів (робіт, послуг) на підставі укладених з контрагентами господарських договорів, віднесено до валових витрат суму витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг, оскільки придбанні товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги були використанні позивачем для виготовлення продукції власного виробництва, що не спростовується відповідачем.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В подальшому після переробки придбаної сировини отриманий позивачем якісно новий продукт реалізований, що повністю узгоджується з нормами наведеними п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334, а саме «…у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції».

За приписами абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Факт придбання сировини та використання її у господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується первинними документами (товарними накладними, податковими накладними, договорами, платіжними дорученнями (банківські виписки), які надавались відповідачу в ході проведення перевірки і містяться в матеріалах справи.

При цьому, п.п.5.3-5.7 Закону № 334 не передбачають обмежень щодо віднесення до валових витрат, витрат на придбання матеріалів, які були використанні у виробництві, а отримана з них продукція реалізована нижче собівартості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем придбана у звітному періоді сировина в подальшому використана в господарській діяльності (тобто виробництві продукції з метою реалізації), то її вартість правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат виробництва, що свідчить про дотримання Товариством вимог п.5.1 ст.5 Закону № 334.

За приписами п.1.20 ст.1 Закону № 334 якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому, у відповідності до п.13 Указу Президента України «Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності» № 817/98 від 23.07.98 р. індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що податковому органу не надано права самостійно встановлювати рівень звичайних цін, а право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства не ставиться в залежність від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Таким чином, податковим органом всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведено завищення Товариством валових витрат на суму 84075507,06 грн. (частини витрат, що перевищує собівартість виготовлення продукції, не пов'язана з одержанням доходу, тобто не використана у власній господарській діяльності підприємства).

Щодо визначення позивачем валових доходів та витрат при здійсненні операцій з іноземною валютою.

В акті перевірки (т.1, а. с.25) зазначено, що згідно даних журналу «Головна книга» у квітні 2008 року по бухгалтерській проводці Дт - 711 Кт - 791/1 (дохід від реалізації іноземної валюти) підприємством відображено суму 29 875 774,5 грн. Проте за проводками Дт - 791/1 Кт - 742/2, Дт - 942/2 Кт - 334 (собівартість реалізованої іноземної валюти) у квітні 2008 року сума становила 31030 987,5 грн., що є еквівалентом собівартості іноземної валюти у сумі 6144750 дол. США.

Таким чином, різниця між отриманими доходами від реалізації валюти та балансовою вартістю склала - (- 1 155 213 грн.) (29 875 774,5 грн.-31 030 987,5 грн.).

В зв'язку з цим податковим органом зроблено висновок про відхилення за 2008 рік рядку 01.6 за даними перевірки та Декларації про прибуток підприємства 1 067 1 72 грн. та про порушення позивачем п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону № 334.

Так, відповідно до п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону № 334 у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем збільшено валові доходи на суму 29875774,50 грн., отриманих у зв'язку з вільним продажем валюти, отриманої від покупця (нерезидента) в розмірі 6 144 750, дол. США, що підтверджується банківською випискою від 24.04.2008 р.

Балансова вартість іноземної валюти (яка розраховується за офіційним курсом Національного Банку України) підтверджується меморіальним ордером № 3 від 24.04.2008 р. на суму - 31 030 987,50 грн. по курсу НБУ, який 24.04.2008 р. становив - 5,05 грн. за 1 $ США та відповідно суму балансової вартості іноземної валюти в розмірі - 31 030 987,50 грн. було відображено у складі валових витрат.

Отже, Товариством правомірно віднесено до валового доходу суму в гривнях, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем (29 875 774,50 грн.), а до валових витрат віднесено суму балансової вартості такої іноземної валюти (31 030 987,50 грн.).

Таким чином, відповідачем не доведено порушення позивачем п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону № 334.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність винесення податкових повідомлень-рішень № 0001732301/0 від 14.09.2009 р., № 0001732301/1 від 20.11.2009 р., № 0001732301/2 від 30.01.2010 р., № 0001732301/3 від 14.04.2010 р. про донарахування Товариству податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 34 984 342 грн., з яких 19 435 745 грн. - сума основного платежу, 15 548 597 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, що свідчить про законність постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 р. у справі № 2а-4900/10/0470 і відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДПІ у м.Дніпродзержинську.

Також колегія суддів погоджується з закриттям судом першої інстанції у відповідності п.1 ч.1 ст.157 КАС України провадження у даній справі в частині позовних вимог Товариства щодо визнання протиправними дій відповідача по складанню вищевказаного акту планової виїзної перевірки № 4172/54/23-206/0539309 від 04.09.2009 р. з огляду на те, що акт перевірки не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) у розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України, оскільки не породжує будь-яких правових наслідків для Товариства.

Крім іншого, відповідачем надано суду апеляційної інстанції клопотання про заміну Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську правонаступником - Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби (т.3, а. с.56, 57) з доданням підтверджуючих правонаступництво документів (т.3, а. с.58-61).

В силу приписів ст.55 КАС України колегія суддів вважає за доцільне задовольнити вказане клопотання, допустивши заміну відповідача правонаступником.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 р. у справі № 2а-4900/10/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011р. у справі № 2а-4900/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко