Ухвала суду № 32392281, 14.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. справа № 2а-313/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Вільшанської селищної ради Кіровоградської області

на постанову Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2011 р. у справі № 2а-313/11

за позовом ОСОБА_2

до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.11 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області (далі - Вільшанська селищна рада) в якому (з урахуванням уточнень позовних вимог, а. с.104) просила:

- скасувати рішення Вільшанської селищної ради Кіровоградської області № 285 від 22.09.2009 р. «Про затвердження акту переміру присадибних земельних ділянок»;

- зобов'язати комісію в складі спеціаліста землевпорядника Вільшанської селищної ради, спеціаліста відділу держкомзему у Вільшанському районі та інженера БТІ здійснити повторний перемір земельної ділянки ОСОБА_2, проживаючої по АДРЕСА_1, відповідно до фактичного користування.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 1993 року користується на праві власності житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Поряд із зазначеним будинком знаходиться сад та город, якими позивач добросовісно та відкрито користується вже більше як 17 років. 17.09.2009 р. спеціалістом-землевпорядником Вільшанської селищної ради ОСОБА_3 в присутності членів комісії - провідного спеціаліста відділу Держкомзему у Вільшанському районі Харути Г. В. та інженера Ульяновського БТІ Мірошниченко Т. І. складений акт переміру присадибних землекористувань громадян ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1. Визначені в акті відомості не відповідають дійсності, а саме: в акті зазначено, шо факт користування позивачем протягом 16 років земельною ділянкою площею 0,10 га не підтвердився жодним зі суміжних землекористувачів, проте, позивач дійсно відкрито користується прилеглою до його домоволодіння земельною ділянкою площею 0,10 га протягом більше як 16 років, що може бути підтверджено сусідами позивача (ОСОБА_8 та ОСОБА_9); в акті зазначено, що площа фактичного землекористування громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 співпадають з записами в ЗКК та технічному паспорті БТІ, проте в дійсності ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_7 на момент складання акту не мали зареєстрованих в БТІ присадибних планів. Акт підписаний лише двома з трьох членів комісії, оскільки провідний спеціаліст відділу Держкомзему ОСОБА_4 відмовилася від підписання акту з огляду на його незаконність. Додатком до акту є абрис земельної ділянки, щодо якої зроблений перемір. З абрису слідує, що внаслідок переміру позивач позбавлена права користуватися земельною ділянкою, що знаходиться під садком, якою користувалась протягом більше як 16 років та через яку добиралась до свого городу. Натомість, для заїзду до городу позивачу виділено 5 м.. Позивач звертає увагу суду на те, що виділена їй площа для заїзду до городу не може використовуватися для зазначених цілей, оскільки на цій території знаходиться рів, що унеможливлює облаштування безперешкодного заїзду до городу позивача. Таким чином, перемірювання суміжних землекористувань здійснено без врахування дійсних обставин та з повним нехтуванням потреб позивача.

Постановою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2011 р. у справі № 2а-313/11 (суддя Галицький В. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано підтвердженням матеріалами справи того факту, що перемір присадибних ділянок проведено з порушенням норм Земельного кодексу України, показання свідків є суперечливими, а факт володіння будь-ким спірною земельною ділянкою на праві власності не підтвердився.

Не погодившись з постановою суду, Вільшанською селищною радою подано апеляційну скаргу згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2011 р. у справі № 2а-313/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не здійснив фіксування судового засідання технічними засобами, вказує на неправдиві показання свідків, відсутність доказів користування спірною ділянкою позивачем та пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Від заявника апеляційної скарги в справу надійшло повідомлення про розгляд справи без участі представника скаржника. Позивач письмово просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та розглянути справу без участі позивача.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України , нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Відповідно до ст. 41 КАС України, в зв'язку з неявкою представників сторін, фіксування судового засідання, не здійснювалось.

Згідно приписів ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, скаржник посилається на пропущення позивачем строку звернення до суду та відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про поновлення даного строку.

З матеріалів справи вбачається, що первинно ОСОБА_2 звернулась з позовом про скасування рішення відповідача від 22.09.2009 р. в порядку ст.ст.119,120 ЦПК України в липні 2010 року.

Ухвалою від 14.07.2010 р. Вільшанським районним судом відкрито провадження у справі (а. с.13).

В подальшому Вільшанським районним судом винесено ухвалу, якою роз'яснено позивачу право на звернення до Вільшанського районного суду, як місцевого адміністративного суду, в порядку КАС України (а. с.15) та прийнято ухвалу, якою встановлено неправильне визначення територіальної підступності (а. с.16).

09.03.2011 р. Вільшанським районним судом винесено ухвалу про відкриття провадження у справі (а. с.19).

Тобто на момент первинного звернення ОСОБА_2 до суду діяли положення ч.2 ст.99 КАС України, які передбачали річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.102 КАС України (в редакції, що діяла на момент вчинення судом першої інстанції відповідної процесуальної дії) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.

Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.

З наведеного вбачається, що положеннями КАС України не вимагається надання саме письмового клопотання про поновлення пропущеного строку та передбачена можливість оскарження ухвали про поновлення пропущеного процесуального строку особами, які беруть участь у справі.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлялось усне клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності (протокол судового засідання від 16.05.2011 р., а. с.75) і задоволення даного клопотання зафіксовано в даному протоколі та оформлене судом першої інстанції ухвалою про поновлення пропущеного строку від 16.05.2011 р. (а. с.78), яка не оскаржена особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, вищенаведені доводи скаржника стосовно пропущення позивачем строку звернення до суду матеріалами справи не підтверджується.

Щодо посилань скаржника на відсутність фіксації судового засідання, то колегія суддів вважає такі посилання обґрунтованими, оскільки згідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

З матеріалів справи вбачається відсутність підстав для не фіксування судового засідання, що свідчить про порушення судом першої інстанції процесуальних норм під час здійснення судового провадження у даній справі.

По суті спору колегія суддів зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2009 р. спеціалістом-землевпорядником Вільшанської селищної ради ОСОБА_3 в присутності членів комісії - провідного спеціаліста відділу Держкомзему у Вільшанському районі ОСОБА_4 та інженера Ульяновського БТІ ОСОБА_5 був складений акт переміру присадибних землекористувань громадян ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.9-11).

В даному акті зазначено, що факт користування позивачем протягом 16 років земельною ділянкою площею 0,10 га не підтвердився жодним зі суміжних землекористувачів; відповідно до абрису виділені в користування земельні ділянки:

- ОСОБА_6 - 0,5089 га,

- ОСОБА_7 - 0,6411 га,

- ОСОБА_2 - 0,2341 га.

11.09.2009 р. розпорядженням голови Вільшанської селищної ради № 56-р «Про проведення сесії селищної ради» вирішено на 27 сесію V скликання Вільшанської селищної ради винести питання про затвердження акту переміру присадибних земельних ділянок (а.с.47).

Так, 22.09.2009 р. рішенням 27 сесії V скликання Вільшанської селищної ради № 285 «Про затвердження акту переміру присадибних земельних ділянок» затверджено акт переміру суміжних землекористувань позивача, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно з фактичним використанням земельних ділянок на місцевості та зобов'язано землевпорядника Вільшанської селищної ради встановити межовими знаками (шириною 5 метрів) заїзд до землекористування громадянки ОСОБА_2 (а. с.12).

Стосовно порядку прийняття вищевказаного рішення колегія суддів зазначає наступне:

Згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка знаходяться не у власності, а в користуванні фізичних осіб.

З наведеного вбачається, що спір щодо узгодження меж землекористування взагалі не підлягає розгляду в суді, а є предметом розгляду органів місцевого самоврядування.

Таким чином, саме міська рада повинна була вирішити питання про розмір земельної ділянки, а також вирішити спір, що виник між сторонами у справі щодо узгодження меж земельної ділянки. Тобто в межах розміру цієї земельної ділянки може бути вирішено земельний спір між сторонами по узгодженню межі земельної ділянки з урахуванням процедури, передбаченої ст.158 Земельного кодексу України.

Відповідно до п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, затверджуючи акт Вільшанська селищна рада повинна була вирішити питання про розмір земельних ділянок.

Стосовно розміру фактичного користування земельними ділянками колегія суддів зазначає таке:

Показання свідків, надані суду першої інстанції: ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 (які є сумісними землекористувачами з позивачем), ОСОБА_4 (яка працює завідуючою сектором кадастру відділу Держкомзему у Вільшанському районі і була членом комісії, яка здійснювала перемір присадибних землекористувань), ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (які проживають по-сусідству, кожний через одну хату з різних боків, та знали позивача тривалий час) є суперечливими.

При цьому, згідно ст.107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

За положеннями чинного земельного законодавства відновлення меж земельних ділянок здійснюється органами, що розглядають земельні спори і землевпорядними організаціями.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як зазначено вище, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації (частина 1 статті 107 Земельного кодексу України).

Так, Кадастрова книга № 3331 містить записи про землекористування громадян ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 в 1994 році рахувалось 0,20 га землі, за ОСОБА_2 в 1994 році рахувалось 0,15 га землі.

При цьому, Кадастрової книги містять дописки, без посилань на документи, які визначають право користування земельною ділянкою, що свідчить про порушення вимог Постанови КМУ "Про порядок ведення державного земельного кадастру" від 12.01.93 р. №15 та, в результаті, унеможливлює встановлення хронології, дійсного розміру та правовстановлюючих документів щодо землекористування вищевказаних осіб.

Також матеріали справи містять виписки з рішень Вільшанської селищної ради № 135 від 31.12.2003 р., згідно якого надано позивачу безоплатно в межах приватизації для ведення особистого господарства 0,15 га біля будинку (а. с.37), № 263 від 19.06.2009 р., згідно якого надано позивачу безоплатно в межах приватизації для ведення особистого господарства 0,23 га (а. с.34).

Твердження відповідача про отримання ОСОБА_7 земельної ділянки в користування у спадок, який він отримав від батьків, не підтверджені належними доказами.

Таким чином, фактичне користування ОСОБА_6 земельною ділянкою площею 0,5089 га, ОСОБА_7 - 0,6411 га, ОСОБА_2 - 0,2341 га належними доказами не доведено, тому підстави для затвердження акту переміру присадибних землекористувань громадян ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 від 17.09.2009 р. - відсутні.

Отже, спірне рішення 27 сесії V скликання Вільшанської селищної ради Кіровоградської області № 285 від 22.09.2009 р. «Про затвердження акту переміру присадибних земельних ділянок» є протиправним і скасовано судом першої інстанції обґрунтовано.

Також суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині зобов'язання комісії в складі спеціаліста землевпорядника Вільшанської селищної ради, спеціаліста відділу держкомзему у Вільшанському районі та інженера БТІ здійснити повторний перемір земельної ділянки ОСОБА_2, проживаючої по АДРЕСА_1, відповідно до фактичного користування.

Проте, з вищенаведеного вбачається, що ані показання свідків, ані дані кадастрової книги не підтверджують фактичного користування ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,10 га (як це заявляється позивачем).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376 затверджена Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 р. за № 391/17686, яка також закріплює приписи статті 107 ЗК України.

Згідно положень ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

При цьому, ч.2 ст.11 КАС України передбачає можливість суду вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, колегія суддів, керуючись ч.2 ст.11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши комісію у складі спеціаліста землевпорядника Вільшанської селищної ради, спеціаліста відділу держкомзему у Вільшанському районі та інженера БТІ здійснити повторний перемір земельної ділянки ОСОБА_2, проживаючої по АДРЕСА_1, відповідно до вимог чинного законодавства.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вільшанської селищної ради Кіровоградської області на постанову Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2011 р. у справі № 2а-313/11 задовольнити частково.

Постанову Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2011р. у справі № 2а-313/11 скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

Скасувати рішення 27 сесії V скликання Вільшанської селищної ради Кіровоградської області № 285 від 22.09.2009 р. «Про затвердження акту переміру присадибних земельних ділянок».

Зобов'язати комісію в складі спеціаліста землевпорядника Вільшанської селищної ради, спеціаліста відділу держкомзему у Вільшанському районі та інженера БТІ здійснити повторний перемір земельної ділянки ОСОБА_2, проживаючої по АДРЕСА_1, відповідно до вимог чинного законодавства.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко