Ухвала суду № 32389963, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/687/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гриньковська Н.Ю. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦентрЕлектроМережБудПроект" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦентрЕлектроМережБудПроект" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ТОВ "ЦентрЕлектроМережБудПроект", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2012р. №0005422301 та №0005432301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦентрЕлектроМережБудПроект" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрелектромережбудпроект» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 23.01.2007р., ідентифікаційний код - 34863974 та взято на облік як платник податків в ДПІ у м. Черкаси.

Посадовими особами відповідача була проведена виїзна документальна перевірка ТОВ «Центрелектромережбудпроект» з питань проведення господарських взаємовідносин з суб'єктом господарювання СГ ФО ОСОБА_2 у квітні 2011р., за результатами якої складено акт від 09.11.2012р. №303/22-14/34863974.

Висновками вказаного акту перевірки встановлено, наступні порушення, а саме: ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено, що в наданих документах відсутні необхідні реквізити первинних документів; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 44967,00грн., в тому числі за квітень 2011р. в сумі 44967,00грн; п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 51712,00грн., в тому числі за ІІ квартал 2011р. в сумі 51712,00грн.

На підставі акту перевірки від 09.11.2012р. №303/22-14/34863974, ДПІ у м. Черкасах 20.11.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення: №0005422301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Центрелектромережбудпроект» з ПДВ на загальну суму 44968,00грн., в тому числі основний платіж в сумі 44967,00грн.грн. та штрафні санкції в сумі 1,00грн.; №0005432301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Центрелектромережбудпроект» з податку на прибуток на загальну суму 51712,00грн.

ТОВ «Центрелектромережбудпроект», не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 27.11.2012р. подало до ДПС України у Черкаській області скаргу щодо правомірності їх прийняття.

Рішенням податкового органу від 11.01.2013р. про результати розгляду скарги щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 20.11.2012р. №0005422301 та №0005432301, скарга позивача залишена без задоволення, а вказані повідомлення-рішення без змін.

В подальшому, 23.01.2013р. ТОВ «Центрелектромережбудпроект» звернулось із аналогічною скаргою до ДПС України. Рішенням ДПС України від 12.02.2013р., в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що первинні документи бухгалтерського обліку (якими позивач підтверджує здійснення господарських взаємовідносин із СГ ФО ОСОБА_2.) не відповідають вимогам ст. 9 Закону №996 та не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування ТОВ «Центрелектромережбудпроект» податкового кредиту з ПДВ та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та не підтверджують товарність угод

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між відкритим акціонерним товариством «Черкасиобленерго» та ТОВ «Центрелектромережбудпроект» були укладені договори:

- від 17.02.2011р. №155-01/21-юр., за яким ТОВ «Центрелектромережбудпроект» (підрядник) бере на себе зобов'язання власними і залученими силами виконати роботи з будівництва ПЛ-10кВ. «ТП-22 - ТП-3» в м. Каневі, Черкаської області;

- від 14.03.2011р. №206-01/21-юр, за яким підрядник бере на себе зобов'язання власними і залученими силами виконати роботи з будівництва в м. Корсунь-Шевченківський 0.35км. ПЛЗ-10кВ. «ЗТП-152-28»;

- від 14.03.2011р. №207-91/21-юр, за яким підрядник бере на себе зобов'язання власними і залученими силами виконати роботи з будівництва в м. Корсунь-Шевченківський 0.33км. ПЛЗ-10кВ. «ЗТП-152-28»;

- від 17.03.2011р. №236-01/21-юр, за яким підрядник бере на себе зобов'язання власними і залученими силами виконати роботи з будівництва КЛ-0.4кВ. від ТП-2 вул. Підстінок Леніна, в м. Каневі, Черкаської області;

- від 28.03.2011р. №330-01/21-юр, за яким підрядник бере на себе зобов'язання власними і залученими силами виконати роботи з будівництва в м. Корсунь-Шевченківський 0,18км. КЛ-10кВ. «ЗТП-28-458»;

- від 26.03.2011р. №329-01/21-юр., за яким, підрядник бере на себе зобов'язання власними і залученими силами виконати роботи з будівництва в м. Корсунь-Шевченківський 0,39км. КЛ-0.4кВ. Л-1 ЗТП-152 (а.с.58-60), а ВАТ «Черкасиобленерго» (замовник), відповідно, прийняти належним чином виконані роботи за вказаними договорами та оплатити їх вартість згідно ціни договору.

З метою виконання умов вищевказаних договорів, між ТОВ «Центрелектромережбудпроект» та СГ ФО ОСОБА_2 було укладено договір підряду від 04.04.2011р. №9. За умовами зазначеного договору, СГ ФО ОСОБА_2 (виконавець) зобов'язується за дорученням ТОВ «Центрелектромережбудпроект» (замовник) та у відповідності до умов даного договору виконати землевпоряджувальні роботи на об'єктах замовника та виконати поставку матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти роботу та її оплатити.

Договором обумовлено, що результатом виконання робіт за договором підряду вважається: підготовка та розробка грунту для земляних траншей під прокладення електрокабелів фундаментів підстанцій. Термін виконання робіт за даним договором до 30.12.2011р. Загальна вартість робіт складає 300000,00грн., в т.ч. ПДВ 50000,00грн. Фактично виконані роботи приймаються замовником по актах здачі-прийняття робіт.

На підтвердження виконання умов договору підряду від 04.04.2011р. №9, 28.04.2011р. СГ ФО ОСОБА_2 та уповноваженою особою ТОВ «Центрелектромережбудпроект» було підписано документ (без назви) щодо виконаних робіт.

Згідно вказаного документу, СГ ФО ОСОБА_2 були проведені землевпоряджувальні роботи по договору від 04.04.2011р. №9, на загальну суму 269800,00грн., в т.ч. ПДВ 44966,67грн. (а.с.16).

За даними картки рахунку, СГ ФО ОСОБА_2 було сформовано документи в адресу ТОВ «Центрелектромережбудпроект» для сплати виконаних робіт на загальну суму 269800,00грн.

Оплата виконаних робіт була проведена ТОВ «Центрелектромережбудпроект» на суму 130000,00грн. (платіжні доручення №101 від 07.07.2011р. на суму 40000,00грн. та №109 від 22.07.2011р. на суму 90000,00грн.). Станом на час проведення перевірки за ТОВ «Центрелектромережбудпроект» рахувалась кредиторська заборгованість перед СГ ФО ОСОБА_2 в сумі 139800,00грн.

28.04.2011р. СГ ФО ОСОБА_2 було виписано на ім'я ТОВ «Центрелектромережбудпроект» податкову накладну №34 на суму 2698000,00грн. в т.ч. ПДВ 44966,67грн.

На підставі зазначеної податкової накладної, ТОВ «Центрелектромережбудпроект» було включено до складу податкового кредиту, в податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2011р. - 44967,00грн. ПДВ.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Так, судом першої інстанції встановлено, що первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження виконання СГ ФО ОСОБА_2 умов договору підряду від 04.04.2011р. №9, ТОВ «Центрелектромережбудпроект» було надано до перевірки документ щодо виконаних робіт від 28.04.2011р. У вказаному документі зазначено про проведення СГ ФО ОСОБА_2 робіт по договору 04.04.2011р. №9, а саме: землевпорядних робіт на суму без урахування ПДВ 224833,33грн., ПДВ 20% - 44966,67грн., загальна вартість виконаних робіт - 269800,00грн. Крім того зазначено, що сторони договору претензій одна до одної не мають.

Разом з цим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що вказаний документ не містить в собі назви, місця його складання, номеру, посад, прізвищ та ініціалів осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарських операцій і складання вищевказаного документу. Крім того, зазначений документ не містить одиниць виміру господарських операцій (зазначено лише загальну вартість), адресу будівельного об'єкут (об'єктів), на яких виконувались землевпоряджувальні роботи.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний документ не відповідає вимогам ст.9 Закону України №996, оскільки, в ньому відсутні необхідні реквізити первинного документу, без яких неможливо в повній мірі встановити загальний обсяг та перелік виконаних робіт, об'єкти на яких відбувались роботи та осіб, які виконували землевпоряджувальні роботи.

Суд першої інстанції також правомірно зазначає, що податкова накладна №34, яка була виписана СГ ФО ОСОБА_2 на ім'я ТОВ «Центрелектромережбудпроект», оформлена з порушеннями, а саме: в ній не вказано які саме виконувалися види робіт, на якому об'єкті та в якому обсязі, що є порушенням п.201.1 ст.201 ПК України.

Крім того, судом першої інстанції були досліджені акти готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів місцевих електричних мереж від 31.10.2011р. та обґрунтовано встановлено, що зазначені акти підписані на виконання умов договорів: від 17.02.2011р. №155-01/21-юр.; від 14.03.2011р. №206-01/21-юр; від 14.03.2011р. №207-91/21-юр; від 17.03.2011р. №236-01/21-юр; від 28.03.2011р. №330-01/21-юр; від 26.03.2011р. №329-01/21-юр., укладених між ВАТ «Черкасиобленерго» та ТОВ «Центрелектромережбудпроект». При цьому, у вказаних актах відсутні будь-які дані про залучення до виконання землевпорядних робіт субпідрядних організацій, в тому числі і СГ ФО ОСОБА_2, в рядку: субпідрядні організацій містяться прочерки.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що перевірка, податковим органом, контрагента позивача - СГ ФО ОСОБА_2, зокрема, податкової звітності останнього, показала, що при значних обсягах реалізації товарів, робіт та послуг, задекларованих СГ ФО ОСОБА_2 в 2011р., праця найманих осіб підприємцем не використовується, транспортні засоби, складські та офісні приміщення у нього відсутні, що свідчить про відсутність у останнього необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

Згідно з актом перевірки, СГ ФО ОСОБА_2 не здійснювало господарської діяльності підприємства, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведена реальність операції, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. Відтак, господарська операція, що відбулася оформлена лише документально.

Колегія суддів вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження. Обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг.

В ході перевірки СГ ФО ОСОБА_2 встановлено відсутність належних доказів реального вчинення операцій з поставки товарів в перевіряючому періоді.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Оскільки, у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Разом з тим, копії актів приймання-здачі робіт колегія суддів не вважає належним підтвердженням фактичного отримання послуг від контрагентів, оскільки вони оформлені без дотримання вимог закону.

Надані представником позивача акти не містять у собі відомостей, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт. У зв'язку з цим на підставі зазначених актів неможливо визначити вартості таких робіт і послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Враховуючи викладене, колегія суддів критично ставиться до первинних бухгалтерських документів, а саме податкових накладних та актів приймання-передачі, наданих позивачем на підтвердження використання товару у власній господарській діяльності.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірного договору.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін податковими накладними, актами приймання - передачі товару та договорами, без реального використання в своїй господарській діяльності товару чи послуг чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено факту сплати податку на додану вартість в якості оплати за товар, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що товариством безпідставно сформований податкових кредит.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішеннь та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦентрЕлектроМережБудПроект" - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.