Ухвала суду № 32381929, 09.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/618/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-МВ" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-МВ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-МВ" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року в задоволенні позову відмовлено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що контрагент Позивача - ТОВ "Авентрейд" не зареєстрував податкову накладну про поставку товарів Позивачу в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, відповідно до положень ПКУ, перешкоджає включенню до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченою підприємством за угодою про поставку товарів з ТОВ "Авентрейд". Подана скарга про порушення постачальником порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не є підставою для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, тому що до такої скарги має бути додано документи що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Таких документів Позивач до скарги не додав та подав саму скаргу не вчасно.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, її оскаржив в апеляційному порядку. Крім того, додатково суду першої інстанції було надано копію договору поставки, на виконання якого складено податкову накладну. Тому у ДПІ не було підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а у суду - для відмови в задоволенні позову. Просить скасувати постанову суду від 14.05.2013 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмовому провадженні.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що ТОВ «Моноліт-МВ» та ТОВ «Авентрейд» здійснюють господарську діяльність, зареєстровані платниками податку на додану вартість.

03.01.2012 року між ТОВ «Авентрейд» (продавець) та ТОВ «Моноліт_МВ» (покупець) укладено договір за № 120103-01, предметом якого є продаж та купівля нафтопродуктів.

27.12.2012 року відповідач провів камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Моноліт-МВ" за січень 2012 року. За результатами перевірки складено акт № 1047/15-212/37690792 від 27.12.2012 року (а. с. 10-12). В акті перевірки зазначено, що позивач при заповненні показників декларації за січень 2012 року допустив арифметичну (методологічну) помилку, що вплинула на розрахунки з бюджетом, а саме безпідставно відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у вартості товару, придбаного у контрагента TOB "Авантрейд", чим порушив п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України). Крім того, в акті перевірки зазначено про розбіжності між даними, які містяться в поданій позивачем декларації та даними, отриманими Вінницькою ОДПІ, а також, що відповідач подав додаток № 8 до декларації по податку на додану вартість після встановленого Податковим кодексом України терміну.

На підставі вказаного акта Вінницька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001111600 від 22.01.2013 року, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 57333 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 14333 грн.

Правильно встановивши обставини справи, суд дав їм належну оцінку та вірно застосував норми матеріального права.

Так, згідно пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України за від 25.11.2011 року № 1492 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Наказ).

Відповідно пункту 4.6 Розділу V «Порядок заповнення податкової декларації) Наказу Розділ III податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунки з бюджетом за звітний період», якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації (підпункт 4.6.2).

Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (підпункт 4.6.3).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2) (підпункт 4.6.4).

Згідно пункту 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно пункту 201.1 статті 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно пункту 201.6 даної статті Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, даною нормою ПКУ на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентрейд», як продавця, при здійсненні операцій з постачання товару, в даному випадку - нафтопродуктів, покладено обов'язок надати покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Як встановлено судом першої інстанції, податкова накладна ТОВ «Авентрейд» не була включена до Єдиного реєстру податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

До того ж, спір фактично виник з питань трактовки положень пункту 201.10 ПКУ, яка регулює порядок, коли є сумніви в дійсності податкової накладної, не зареєстрованої постачальником товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки сумніви виникають стосовно саме податкової накладної, законом (пункт 201.10ПКУ) встановлений порядок дій, спрямованих на усунення таких сумнівів. Самим документом, який викликає сумніви в своїй дійсності, вони не можуть бути усунуті. Для цього мають бути досліджені інші документи - первинні бухгалтерські документи, якими беззаперечно підтверджується реальність господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.02.2012 року засобами електронного зв'язку позивач направив Вінницькій ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року та Додатку № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову наклади (в порушення ним порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" по постачальнику ТОВ "Авантрейд". Додаток № 8 відповідач не прийняв у зв'язку з виявленою помилкою.

Повторно вказаний додаток ТОВ "Моноліт-МВ" направило засобами електронного зв'язку 21.02.2012 року, про що свідчить відмітка про доставку електронного документа - 21.02.2012 року о 08:17:15, тобто після встановленого п. 201.10 ст. 201 ПК України терміну.

Крім того, разом із Додатком № 8 позивач не надав до податкового органу первинних документів, що засвідчують факт сплати податку в зв'язку із придбанням таких товарів/послуг, чим порушено вимоги абз.11 п. 201.10 ст. 201. ПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подання заяви із скаргою поза межами строків та без копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, а відсутність факту реєстрації продавцем товару - ТОВ «Авентрейд» податкової накладної за № 1 від 30.04.2012 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, за даних обставин, не дає права Позивачу на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє позивача від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно пункту 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 113.1 статті 113 ПКУ строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно пункту 123.1 статті 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно визнав висновки Відповідача про порушення Позивачем пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №1492 від 25.11.2012 року та пункту 201.10 статті 201 ПКУ, що слугувало підставою для винесення правомірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-МВ", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.