Ухвала суду № 32380053, 01.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в I інстанції Іванов В.М.

Категорія 41 Суддя доповідач Супрун М.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Лоленко А.В.

суддів Супрун М.Ю., Азевича В.Б.,

при секретарі Таранові М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство „Керуюча компанія Петровського району м. Донецька" про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2013 року в задоволенні вищезазначених позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов. При цьому зазначила, що суд не досконало дослідив надані нею докази, якими є постанови райвідділу міліції про відмову в порушенні кримінальної справи, з яких вбачається, що ОСОБА_2 систематично попереджався про недопущення протиправної поведінки та порушення правил сумісного проживання. Вважає, що цим доказам судом не надано належної оцінки.

ОСОБА_2 також вніс апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив в частині відмови йому в задоволенні зустрічного позову рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки суд не врахував те, що ОСОБА_1 добровільно зібравши свої речі, речі дітей, а також частину меблі, виїхала зі спірної квартири та почала мешкати за іншою адресою, що було підтверджено у судовому засіданні як показаннями свідків та і самою ОСОБА_1 Крім того, суд не дав належної оцінки акту КП «Комунальне підприємство „Керуюча компанія Петровського району м. Донецька" про не проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі, а також тієї обставини, що він не перешкоджав у проживанні ОСОБА_1 в квартирі.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи своєї апеляційної скарги, просила її задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2

ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1, свою скаргу задовольнити та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог скасувати, задовольнити його зустрічний позов.

Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1

Представник третьої особи - КП „Керуюча компанія Петровського району м. Донецька", у судове засідання не з'явився, згідно заяви просив справу розглянути за його відсутності, апеляційні скарги сторін залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В силу ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що сторони з 10 листопада 1999 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 17 лютого 2012 року був розірваний(а.с.11)

Згідно ордеру для зайняття житлової площі № 14492 від 19 січня 2004 року ОСОБА_1, сім'я якої складається з 4-х чоловік, надано право на зайняття 2 кімнат в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 8-9)

Згідно витягу із особового рахунку № 14300, ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем спірної квартири, де також зареєстровані члени її сім'ї: чоловік - ОСОБА_2 та діти - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження посилання ОСОБА_1 на систематичне порушення правил співжиття ОСОБА_2 та застосування до нього заходів попередження і громадського впливу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 з поважних причин не мешкає у спірному жилому приміщенні, тому підстав для визнання її такою особою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням немає.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, згідно ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 Житлового кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Беручи до уваги офіційний характер заходів запобігання та громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого жилого приміщення, і відповідно до правил ст. 29 ЦПК про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися письмовими доказами.

У матеріалах справи даних про те, що до відповідача застосовувалися будь-які заходи запобігання чи громадського впливу відсутні, постанови Петровського РВ ДМУ ГУМВС України Донецькій області від 22 жовтня 2011року, 28 жовтня 2011року, 19 вересня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи не містять беззаперечної інформації про антигромадську поведінку ОСОБА_2 та застосування до нього заходів попередження.

Таким чином, в судовому засіданні позивачкою не надано переконливих доказів в підтвердження факту систематичного порушення відповідачем правил співжиття, його триваючої антигромадської поведінки, а також вжиття до нього заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів, тому висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для виселення ОСОБА_2 на підставі ч.1 ст.116 ЖК України є обґрунтованими.

Крім того, у відповідності до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини без поважних причин за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №2 від 12.04.1985р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Судом встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки, про що свідчать обставини справи, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_1 не проживає спірній квартирі з вересня 2011 року з поважних причин і підстави для визнання її особою, яка втратила право користування цим приміщенням відсутні.

Таким чином, доводи апеляційних скарг є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд, на підставі ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий

Судді