Ухвала суду № 32379378, 03.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в I інстанції Орєхов О.І.

Категорія 34 Суддя доповідач Супрун М.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Лоленко А.В.

суддів Супрун М.Ю., Солодовник О.Ф.

при секретарі Папоян К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Акціонерне страхове товариство „Вексель", Публічне акціонерне товариство „Астра Банк", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 лютого 2013 року,

в с т а н о в и в :

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 лютого 2013 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволений частково. З відповідачки на користь позивачки стягнута матеріальна шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу, яка складається з витрат на відновлювальний ремонт автомобіля в сумі 18.146, 07 грн., на евакуацію транспортного засобу у сумі 200,00 грн. та плати за перебуванням транспортного засобу на стоянці в сумі 2.580,00 грн., судовий збір в розмірі 209, 26 грн, всього 21.135,33 грн.

Не погодившись із рішенням суду відповідачка внесла апеляційну скаргу, в якій просила змінити рішення суду, відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, пов'язаної з відновленням пошкодженого автомобіля у сумі 18.146, 07 грн. та плати за послуги стоянки у сумі 2.580,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги вказала, що судом першої інстанції не враховано, що висновок спеціаліста щодо вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивачки не є належним доказом по справі. Крім того, зазначила, що суд першої інстанції не врахував, що позивачкою не надано доказів про поміщення її автомобіля на стоянку з поважних причин.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачка та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду просив відхилити апеляційну скаргу та рішення першої інстанції залишити без змін.

Представники третіх осіб - Акціонерного страхового товариства „Вексель" та Публічного акціонерного товариства „Астра Банк" в судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦП України, під час розгляду справи в апеляційному поряду апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 вересня 2009 року в 16 годин 45 хвилин в Кіровському районі м. Донецька пр. Ленінський, вул. Одеська водій автомобіля «Хундай Соната», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2, в порушення вимог п. п. 10.1, 10.3 ПДР України, під час зміни напрямку руху, не переконалась в безпеці маневру, в результаті чого скоїла зіткнення з автомобілем «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 і «Мітцубісі», державний номерний знак НОМЕР_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2009 року ОСОБА_2 визнано винною в скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано покаранню у вигляді штрафу в дохід держави. (а.с.5)

Згідно висновку № 6694/18 та № 6817/19 судової транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи від 05 січня 2010 року, водій автомобіля «Хюндай Соната», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 мала технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання нормативних вимог п. п. 10.1,10.3 Правил дорожнього руху, а ОСОБА_1 не мала такої технічної можливості. (а. с. 16-23).

У відповідності до висновку № 347/09 автотоварознавчого дослідження від 24 вересня 2009 року, вартість відновлювального ремонту, спричиненого власнику автомобіля «Форд», д/н НОМЕР_2 в результаті ДТП, з технічної точки зору, на час проведення даного дослідження складає 43 646,07 грн. ( а. с. 102-105 ).

Відповідно до Полісу № ВС / 8240099, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як володільця автомобілю марки «Хундай Саната», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована в Акціонерному страховому товаристві „Вексель". Строк дії полісу з 10.07.2009 року по 09.07.2010 року, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 25.500,00 гривень, життю та здоров'ю - 51.000,00 грн, франшиза 0 гривень. ( а.с. 77).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована то з неї, як винної в дорожньо - транспортній пригоді особи на користь позивачки необхідно стягнути суму шкоди, заподіяної майну потерпілого за мінусом страхового ліміту.

Апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції правильними.

У відповідності до приписів ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо ) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 3 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом зазначеного закону та статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування, та у разі відсутності такої згоди, за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування ) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням ).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 постанови від 01 березня 2013 року № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника наземного транспортного засобу за заподіяну третім особам шкоду під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу була застрахована, то відповідальність за відшкодування матеріальної шкоди в такому випадку в межах ліміту відповідальності має нести страховик, який застрахував таку відповідальність.

Враховуючи те, що позов позивачкою до страхової компанії не заявлений, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що з відповідачки підлягає стягненню шкода за мінусом суми страхового відшкодування, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу, що включає в себе вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, витрати на його евакуацію та плату за послуги стоянки.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачки плати за послуги стоянки, оскільки знаходження пошкодженого автомобілю на стоянці було викликано поважними причинами, так як в транспортному засобі ОСОБА_1 в результаті ДТП були пошкоджені двері, тому автомобіль не закривався, а гараж у позивачки відсутній.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок спеціаліста про вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки не є належним доказом по справі апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Інших доказів про вартість відновлювального ремонту автомобілю позивачки суду не надано, клопотання відповідачкою про призначення відповідної експертизи не заявлялось.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи місцевим судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

З урахуванням наведеного, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий

Судді