Постанова № 32377018, 12.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа № 5021/1639/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Шевель О. В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

кредитора - не з*явився,

боржника - не з*явився,

ліквідатора - не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, м. Суми, (вх. № 1924С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 28.05.2013 у справі №5021/1639/2011,

за заявою кредитора - Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об*єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми,

до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе -Будіндустрія», м. Суми, код 34013232,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.05.2013 року (суддя Спиридонова Н.О.) у задоволенні заяви УПФУ в м. Сумах про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 3776,06 грн. заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2013 року відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 28.05.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву управління про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 3776,06 грн. заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий 2013 року, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, зокрема, не застосовано частину 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», який регулює порядок зарахування сплачених сум внесків. На думку апелянта, місцевий господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, так само і висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як стверджує апелянт, при розгляді заяви Управління пенсійного фонду України у місті Суми, судом першої інстанції невірно надано оцінку наданим ліквідатором платіжним дорученням. Зокрема, судом помилково платіжне доручення № 20 від 01.03.2013 року на суму 3776,06 грн., оцінено як доказ, який підтверджує сплату боргу, що є предметом спору у цій справі.

Судом не враховано, що суми, сплачені ліквідатором згідно з платіжним дорученням, які зазначено вище, зараховано в рахунок боргових зобов'язань, які виникли раніше боргу, який є предметом цієї справи, зокрема, у рахунок часткового погашення заборгованості за травень місяць 2011 року.

Отже, вважає скаржник, суд помилково визнав, надане платіжне доручення належним доказом та встановленим факт не існування боргу, прийшов до неправильного висновку про те, що заборгованість ТОВ «Фрунзе-будіндустрія» із сум єдиного внеску за лютий місяць 2013 року є сплаченою.

Ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Чупрун Є.В., надав відзив на апеляційну скаргу УПФУ в м. Сумах, в якому просить суд ухвалу господарського суду Сумської області від 28.05.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання не з*явилися ані представник кредитора, ані ліквідатор боржника, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином і в установлений законом строк, про що свідчать рекомендовані поштові відправлення ухвали апеляційного суду від 25.06.2013 року.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2011 року порушено провадження у справі № 5021/1639/2011 про банкрутство ТОВ «Фрунзе-Будіндустрія» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Сумської області від 29.05.2012 року визнано банкрутом боржника - ТОВ «Фрунзе-Будіндустрія» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В.

Відповідно до приписів статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до господарського суду Сумської області звернувся кредитор УПФУ в м. Сумах з заявою № 7490/13-10 від 29.03.2013 року про визнання поточних кредиторських вимог до боржника - ТОВ «Фрунзе- Будіндустрія» за лютий 2013 року у сумі 3776,06 грн.

Подана УПФУ у м. Сумах заява розглянута місцевим господарським судом, та оскаржуваною ухвалою у її задоволенні відмовлено.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що на день звернення кредитора до суду з заявою про визнання поточних вимог (17.04.2013 року) на суму 3776,06 грн. ліквідатор сплатив вказану суму вимог, а тому заява кредитора є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

З моменту порушення справи про банкрутство підприємство - ТОВ «Фрунзе-Будіндустрія» продовжувало працювати. При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 пункту 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-УІ ТОВ «Фрунзе-Будіндустрія» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Суми.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» боржник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно - правовими договорами.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 статті 4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацем першим пунктом 1 частини 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єлиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, визначених у додатку до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 року № 1423.

Згідно з частиною 8 статті 9 та пункту 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується апелянтом у апеляційній скарзі, відповідно до самостійно поданого боржником звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації), застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України на лютий 2013 року, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті за лютий 2013 року становить 3776,06 грн., у тому числі: у розмірі 3453,32 грн. (36.3% - нарахування на заробітну плату по класу ризику) у розмірі 322,74 грн. (3,6% - утримання з заробітної плати), які внаслідок невиконання визначеного статтею 9 Закону № 2464 обов*язку не сплатив у граничний термін їх сплати. Отже, боржник зобов'язаний до 20.02.2013 року сплатити єдиний внесок за лютий сплатити єдиний внесок за лютий 2013 року в сумі 3776,06 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що на момент розгляду справи підприємством - банкрутом єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2013 року сплачено платіжним дорученням №20 від 01.03.2013 року.

Таким чином, на день звернення кредитора до суду з заявою про визнання поточних вимог на суму 3776,06 грн.( березень 2013 року) ліквідатор сплатив вказану суму вимог, у зв'язку з чим заява кредитора є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що сплачені боржником грошові кошти, згідно з вищевказаним платіжним дорученням, зараховано в рахунок боргових зобов'язань, які виникли раніше зобов'язання з єдиного внеску за лютий 2013 року в сумі 3776,06 грн., зокрема, в рахунок часткового погашення заборгованості за лютий 2011 року, оскільки у вказаному платіжному дорученні визначено призначення платежу, а саме, плата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2013 року.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як встановлено із наявних у справі доказів та не заперечується сторонами, провадження про банкрутство боржника у даній справі порушено 22.07.2011 року, а відтак, в силу приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство) заборгованість за лютий 2011 року є конкурсною (виникла до порушення провадження у справі про банкрутство) та її погашення повинно здійснюватись у порядку черговості за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника (у разі включення такої заборгованості до реєстру вимог кредиторів). Інший порядок погашення конкурсної заборгованості законом не передбачено. Поточні ж вимоги - це вимоги до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та які підлягають оплаті по мірі їх виникнення.

Зважаючи на вищенаведені положення чинного законодавства та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що Управління пенсійного фонду України у місті Сумах не мало законодавчих підстав відносити сплачені боржником грошові кошти у якості оплати поточної заборгованості в рахунок погашення конкурсної заборгованості.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об*єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не має.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді спарви та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Сумської області від 28.05.2013 року у справі № 5021/1639/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 28.05.2013 року у справі №5021/1639/2011 залишити без змін.

повний текст постанови складено 12.07.2013 р.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя О.В.Шевель

суддя В.С.Хачатрян