Постанова № 32375487, 11.07.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р. Справа № 818/4937/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Коваленко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний підприємець ОСОБА_3 (далі - ПП ОСОБА_3 позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просить скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду в Путивльському районі (далі - відповідач, УПФУ в Путивльському районі) про сплату боргу №Ф64 від 25.04.2013р. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що спірну вимогу винесене суб'єктом владних повноважень з посиланням на неіснуючу норму закону, оскільки ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норми якої були правовою підставою для прийняття спірного рішення, втратила чинність, всі внески були сплачені позивачкою своєчасно, порушень допущено не було.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник УПФУ в Путивльському районі проти позовних вимог заперечувала, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що при винесенні спірних рішень обґрунтовано було застосовано норми ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', оскільки абз.6 п.7 розділу VIII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до абз.7 п.7 розділу VIII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Крім того, зазначала, що при проведенні перевірки було встановлено, що позивачкою було не подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за липень-серпень 2010р., в якому відображуються дані щодо застрахованих осіб та відповідні суми внесків, а тому відповідач зобов'язаний був донарахувати дані суми, які відображені у спірній вимозі. При цьому звертала увагу суду на те, що дійсно, позивачкою сума данарахованих страхових внесків були сплачені у 2010 році позивачкою, але обліковувалися в УПФУ в Путивльському районі як переплата, в зв'язку із тим, що звітів подано не було, дані щодо застрахованих осіб у відповідача були відсутні. Після винесення вимоги у позивача взагалі відсутній борг по сплаті суми недоїмки, переплата, що виникла у 2010 році скоригована пенсійним фондом, відсутній предмет спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обліковується в УПФУ в Путивльському районі.

За результатами проведення позапланової перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків ПП ОСОБА_3 встановлено заниження суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2010 році, що є порушенням п.2 ч.2 ст.17, ч.1 ст.19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), п.4.1 розділу 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1); необчислення сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2010 році, чим порушено норми п.6 ч.2 ст.17, ч.б ст.19, ч.2 ст.20 Закону № 1058, п.4.1, п.4.4 розділу 4 Інструкції № 21-1.

Таким чином, при проведенні перевірки відповідачем встановлено, що ПП ОСОБА_3 неподала відомості, передбачені Законом № 1058 у 2010 році, чим порушено п.4 4.2 ст.17 Закону № 1058, п.8 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 №7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за №1000/9599, та п.3.5 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152, щодо правил формування реквізитів таблиці 6.

Виявлені порушення відображені відповідачем на стор.13 акту перевірки (а.с.13).

За результатами проведеної перевірки ПП ОСОБА_3 донараховано суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються та утримуються страхові внески, за липень 2010 року у сумі 3552,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 3552,00 грн. Також донараховано страхових внесків за липень 2010 року в сумі 1250,30 грн. (33,2% - 1179,26грн., 1-5% - 71,04 грн.), за серпень 2010 року в сумі 1250,30 грн. (33,2% - 1179,26грн., 1-5% - 71,04 грн.).

При розгляді справи, представником позивача не доведено того, що у 2010 році ПП ОСОБА_3 надавала до УПФУ в Путивльському районі відомостей про застрахованих осіб за липень-серпень 2010р., оскільки надані розписки про одержання звітів до Пенсійного фонду України за 7-8 місяць 2010 року не свідчать про те, що дані звіти стосуються саме ПП ОСОБА_3 (а.с.34). Судом було зобов'язано представника позивача надати суду копії відповідних звітів, але вимоги суду не виконано, документи відсутні, як зазначив в судовому засіданні представник позивача такі документи у ПП ОСОБА_3 відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що в перевіряємий період ПП ОСОБА_3 працювала бухгалтером ТОВ «Коджен П», а тому ці звіти стосувалися зовсім іншої юридичної особи, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, відповідними звітами ТОВ «Коджен П», журналом обліку УПФУ в Путивльському районі звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску (а.с.31-60).

Відповідно до даних журналу обліку звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2010 рік за серпень та вересень 2010 року відсутній реєстраційний запис, який би свідчив про подання звіту саме ОСОБА_3, як приватним підприємцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. З ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно із ч. З ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Керуючись п. 8.2. Інструкції № 21-1 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків.

Як вбачається із пояснень представника відповідача, у 2010 році позивачкою дійсно було вірно нараховані суми страхових внесків та сплачено суми страхованих внесків, які визначені спірною вимогою, при цьому зазначала, що жодна інформація щодо застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за липень-серпень 2010р. позивачем не надано не було, тому дані суми обліковувалися в ПП ОСОБА_3 як переплата з 2010 р., що підтверджується карткою особового рахунку. Як зазначила в судовому засіданні представник відповідача у позивача відсутня заборгованість по сплаті недоїмки в розмірі 2500,60грн., оскільки УПФУ в Путивльському районі буде враховано наявну суму переплати.

При розгляді справи факт ненадання відомостей до УПФУ в Путивльському районі за липень-серпень 2010 р. встановлений судом, підтверджується матеріалами справи, а тому враховуючи виявлені порушення, зокрема неподання до УПФУ в Путивльському районі звітів, відповідачем було правомірно донараховано суми заробітної плати за липень-серпень 2010 року та правомірно сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу від 25.04.2013 № Ф 64 в сумі 2500,60 грн.

Стосовно правових підстав при врахуванні УПФУ в Путивльському районі норми статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Із набранням чинності Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень зазначеного Закону).

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Порушення п.6ч.2 ст.17, ч.6 ст.19,ч.2 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.4.1 розділу 4 п.5.1, п.п.5.1.1 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. Постановою правління ПФУ від 19.12.2003р. №21-1, зареєстр. в Мінюсті 16.01.2004р. за №64/8663 позивачем були вчинені за період до 01.01.2011р., а за відповідачем в 2013 році зберігаються повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими він був наділений до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме, щодо застосування санкцій, передбачених ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".

Таким чином, за формою, змістом та підставами винесення оскаржуваної вимоги узгоджується з компетенцією територіальних органів Пенсійного фонду України, яка визначена ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а за способом реалізації владної компетенції відповідають порядку дій, який визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України .

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що на час винесення спірного рішення, відсутня колізія в змісті пунктів 7 та 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Дана позиція суду також узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 01.11.2012р. по справі №К/9991/50191/12, від 01.11.2012 р. №К/9991/37954/12.

Крім того, дана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 03 липня 2012 року у справі № 21-452а11 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги щодо сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Аналогічна правова позиція щодо застосування абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19 лютого 2013 року у справі № 21-432а12, в постанові Верховного суду України від 26.03.2013р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІН-АРТ» до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Згідно із частиною 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимога УПФУ в Путивльському районі №Ф64 від 25.04.2013р. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, підстави для її скасування в судовому порядку відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі про скасування вимоги №Ф64 від 25.04.2013р. - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 12.07.13р.