Рішення № 32373240, 15.07.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №403/12212/12

Провадження № 2/403/4846/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Ханберовій Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «СІМОР» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою. В обґрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням уточнень посилається на те, що наказом №013-ок від 15.02.2010 року вона була прийнята на роботу до ПП «Сімор» в рибоконсервний цех оброблювачем риби на дільницю ручної обробки риби з окладом згідно штатного розкладу, форма оплати - почасова. Наказом № 098 від 18.01.2011 року вона звільнена з роботи за ст.38 КЗпП України. При звільнені відповідач не доплатив їй заробітну плату за травень 2010 року - 1000,00 грн., за жовтень 2010 року - 1000,00 грн., листопад 2010 року - 2000,00 грн., за грудень 2010 року - 2000,00 грн., посилаючись на відсутність коштів та обіцяв виплатити борг до жовтня 2011 року. Крім того, їй не була виплачена компенсація за невикористану відпустку. Позивач посилається на те, що з 01.01.2011 року її не звільняли до 18.07.2011 року поки підприємство простоювало, тому вона вважає, що за час простою відповідач повинен виплатити їй зарплату в розмірі 8664,00 грн. Вказаними діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 5000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 22664,00 грн.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судовому зсіданні позовні вимоги визнав частково. В подальшому представник відповідача повторно не з»явився в судове засідання, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України з урахуванням згоди позивача вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться у день звільнення.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Як встановлено у судовому засіданні, наказом №013-ок від 15.02.2010 року позивачка була прийнята на роботу до ПП «СІМОР» з 15.02.2010 року оброблювачем риби на дільницю ручної обробки риби в рибоконсервний цех з випробувальним терміном 1 місяць згідно штатного розкладу з почасовою формою оплати.

Наказом ПП «СІМОР» №001/1-ОД від 04.01.2010 року «Про режим роботи» дозволено працювати не повний робочий тиждень з 01.01.2010 по 31.12.2010 року працівникам перерахованих підрозділів підприємства (СГЄ, виробничої лабораторії, АХС, СГТ, ВУП рибоконсервного заводу, рибоконсервного цеху, УЄіРО), згідно особистих заяв працівників підприємства.

Наказом ПП «СІМОР» №025/1-ОД від 01.07.2010 року «Про режим роботи» з 01.09.2010 року для всіх працівників підприємства встановлений робочий тиждень з двома вихідними днями.

Наказом ПП «СІМОР» №34/1-ОД від 29.10.2010 року «Про режим роботи» дозволено працювати не повний робочий тиждень з 01.01.2011 по 31.03.2011 року працівникам всіх підрозділів підприємства, крім генерального директора і головного бухгалтера підприємства, згідно особистих заяв працівників підприємства.

Наказом ПП «СІМОР» №002-ОД від 31.01.2011 року «Про режим роботи» дозволено працювати не повний робочий тиждень з 01.04.2011 по 31.12.2011 року працівникам всіх підрозділів підприємства, крім генерального директора і головного бухгалтера підприємства, згідно особистих заяв працівників підприємства.

Наказом № 098-ок від 18.07.2011 року «Про припинення трудового договору (контракту)» позивачка була звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.

Відповідно до довідки, наданої ПП «СІМОР», середньомісячна заробітна плата позивачки за 2010 рік склала 695,29 грн., середньоденна заробітна плата за 2010 рік склала 42,69 грн. За 2011 рік середньомісячна заробітна плата позивачки склала 179,82 грн., середньоденна зарплата склала 51,38 грн., заборгованість по виплаті зарплати склала 3318,30 грн.

Як встановлено судом, так і підтверджується довідкою ПП «СІМОР», при звільнені відповідач не виплатив позивачці заробітну плату за листопад 2010 року - в сумі 874,57 грн., за грудень 2010 року - в сумі 874,57 грн., за січень 2011 року - в сумі 200,84 грн., за лютий 2011 року - в сумі 193,85 грн., за березень 2011 року - в сумі 176,23 грн., за квітень 2011 року - 148,11 грн., за травень 2011 року - в сумі 158,15 грн., за червень 2011 року - в сумі 152,12 грн., а всього 2778,44 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, встановлено, що відповідачем при звільнені не була виплачена позивачці компенсація за невикористані відпустки в сумі 539,86 грн., тому ця сума також підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Разом з цим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати, яка підлягала виплаті їй при звільненні, складає інший, ніж зазначено розмір, та за інші періоди її роботи.

Натомість розмір нарахованої до виплати позивачці зарплати підтверджується листом Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 06.03.2013 року №12/30ДСК - ПП «СІМОР» та наданими Індивідуальними відомостями про застраховану особу - ОСОБА_1, відповідно до яких розмір нарахованої ПП «СІМОР» позивачці заробітної плати в період з лютого 2010 по липень 2011 року повністю співпадає з інформацією, зазначеною в вищенаведеній довідці, наданій суду ПП «СІМОР», а також підтверджується табелями обліку робочого часу, відомостю розподілу заробітної плати..

Разом з цим, суд вважає, що доводи відповідача про те, що відносно керівника підприємства порушена кримінальна справа, не є підставою для відмови у частковому задоволенні позову позивача.

Крім того, в судовому засіданні позивачка стверджувала, що її середньомісячна заробітна плата складала 2500,00 грн., що підтверджували в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проте належних та допустимих доказів цього суду не надала, а зазначене твердження спростовується вищевказаним наказом №013-ок від 15.02.2010 року, відповідно до якого позивачка була прийнята на роботу з почасовою формою оплати. Вказаний наказ був підписаний позивачкою, що вона підтвердила в судовому засіданні, і є чинним на час розгляду даної справи.

Надане позивачкою оголошення про потребу на постійну роботу рибоконсервному заводу обробників риби із зарплатою 2500,00 грн. не є належним доказом тверджень позивача щодо розміру її зарплати, оскільки спростовується вищенаведеним наказом про прийняття на роботу позивачки, із вказаного оголошення не вбачається який саме рибоконсервний завод пропонує таку заробітну плату та в який період. Не є належним доказом вказаного розміру зарплати і надані позивачкою суду розрахункові аркуші із зазначенням кількості відпрацьованих годин, видів виконаних робіт та нарахованих за це грошових коштів, оскільки з цих аркушів не вбачається за який місяць та рік в них міститься інформація, яке підприємство їх видало, вони не оформлені належним чином із зазначенням обов»язкових реквізитів установи (підприємства), якими вони видані.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок оплати часу простою за період з 01.01.2011 по день її звільнення не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів знаходження підприємства у простої у вказаний період. Натомість вищевказаними наказами ПП «СІМОР» №034/1-ОД від 29.10.2010 року та №002-ОД від 31.01.2011 року працівникам підприємства дозволено працювати не повний робочий тиждень з 01.01.2011 по 31.03.2011 року, з 01.04.2011 по 31.12.2011 року згідно особистих заяв працівників підприємства, а зокрема заяв позивачки від 20.12.2010 та 01.03.2011 р., і робота працівників за таким графіком роботи підтверджується матеріалами справи, а зокрема табелем обліку робочого часу працівників підприємства, наданими Управлінням пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Індивідуальними відомостями про застраховану особу.

.Згідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником, або уповноваженим ним органом, моральна шкода працівнику відшкодовується якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні було встановлено, що затримка виплати заробітної плати завдала позивачці моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, занепокоєнні та нервозності, втраті нормальних життєвих зв»язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї сім»ї. Позивач оцінила суму заподіяної моральної шкоди в 5 000,00 грн.

Виходячи з характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалості, суд вважає за можливе визначити доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з урахуванням ст.11 ЦПК України, з Приватного підприємства «СІМОР», код за ЄДРПОУ 19146901, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 2778 грн. 44 коп., компенсація за невикористану відпустку в сумі 539 грн.86 коп., заподіяна моральна шкода у розмірі 1500 грн. 00 коп., а всього 4 818 грн. 30 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 344 грн. 10 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «СІМОР», код за ЄДРПОУ 19146901, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 2778 грн. 44 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 539 грн.86 коп., заподіяну моральну шкоду у розмірі 1500 грн. 00 коп., а всього 4 818 грн. 30 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «СІМОР», код за ЄДРПОУ 19146901, на користь держави судовий збір у сумі 344 грн. 10 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати та моральної шкоди - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т.О. Кудрявцева