Ухвала суду № 32372859, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4369/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня М.Дьомін» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня М.Дьомін» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2013 року №000446/1502.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Позивачем податків до бюджету, за результатами якої 05.03.2013 року складено акт №432.

В ході перевірки контролюючим органом виявлені порушення Позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

05.03.2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №000446/1502, яким Позивачу визначено грошове зобов'язання у вигляді штрафу в розмірі 2 399,70 грн.

Позивачем задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2009 року від 19.06.2009 року .

Згідно п.54.1 ст.54 Кодексу платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків визначених чинним законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно п.58.1 ст.58 Кодексу у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно визначення п.3 Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 (далі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Розділом ІІ Порядку передбачено вимоги до акту (довідки) документальної перевірки.

Декларація з податку на прибуток подана Позивачем 19.06.2009 року, а оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято 05.03.2013 року.

Граничний термін сплати грошового зобов»язання згідно акту перевірки визначено 30.06.2009 року, а Позивачем сплачено грошове зобов»язання 03.07.2009 року.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №609 від 30.06.2009 року про сплату Позивачем податку на додану вартість за травень 2009 року.

Відповідно листа від 30.06.2009 року №7/06-09 Позивач звертався до Відповідача із проханням не нараховувати штрафні санкції за несвоєчасно перерахований податок на додану вартість, оскільки кошти надійшли з затримкою не з вини ТОВ «Творча архітектурна майстерня М.Дьомін», а в зв»язку з тим, що під час здійснення платежу в банку працювала тимчасова адміністрація.

Згідно п.102.1 ст.102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

В порушення вимог вказаного положення Відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення 05.03.2013 року, проте як, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, тобто таким терміном є 30.06.2012 року.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність винесеного 05.03.2013 року контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №000446/1502.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 09 липня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.