Ухвала суду № 32362920, 19.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/884/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ключковича В.Ю.,

Федорової Г.Г.

За участю секретаря Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» звернувся з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 року №№ 0000562301 та 0000552301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач - ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на недоведеність відповідачем нікчемності правочинів, за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит та віднесення здійснених ним витрат до складу валових.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Технічний центр «Анкомтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Стар Лайн Груп» за квітень - липень 2011 року, за підсумками якої складено Акт від 01.02.2013 року №57/22-2/34702857 та виявлені порушення ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, п. 185.1, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за квітень, травень, червень та липень 2011 року на загальну суму 1700794 грн. Також, було виявлено порушення п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1955913 грн.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.02.2013 року №0000562301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на в загальному на 1955913,00 грн., та №0000552301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в загальному на 1946412,00 грн., з них 1700794,00 грн. - за основним платежем, 245618,00 грн. - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для визначення ТОВ «ТЦ «Анкомтех» грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки отримання позивачем товарів від ТОВ «Стар Лайн Груп» за договором, який, на переконання контролюючого органу, суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на результатах документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стар Лайн Груп», проведеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість з ТОВ «ТЦ «Анкомтех» та ТОВ «Марадор» за квітень 2011 року, що оформлена актом №719/3/23-70-36134984 від 07.07.2011 року. У зазначеному акті стверджується про неможливість ТОВ «Марадор» проводити господарську діяльність, а оскільки останній був постачальником ТОВ «Стар Лайн Груп», не підтверджується реальність поставок товарно-матеріальних цінностей від вказаного Товариства до позивача. Аналогічні висновки викладені у довідці від 03.02.2012 року №106/3-23-30-36134984 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «Стар Лайн Груп» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Марадор» за червень-липень 2011 року» та в акті від 04.11.2011 року №1317/3-23-40-36134984 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стар Лайн Груп» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Марадор» за травень 2011 року.

При цьому, контролюючий орган посилається на матеріали кримінальної справи №73-00209, порушеної за фактом ухилення від сплати податків громадянином ОСОБА_4, яка перебуває в провадженні СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС.

Як зазначає в акті перевірки відповідач, в ході досудового слідства в порядку кримінального провадження було виявлено, що названою особою створено ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Марадор», діяльність яких спрямована на надання реально діючим суб'єктам господарювання незаконних послуг з мінімізації податкових зобов'язань, що наносить шкоду державі у вигляді недоотриманих коштів, що підлягають сплаті в державний бюджет України.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Так, згідно вимог п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Стар Лайн Груп», як постачальником, було укладено договір б/н від 09.07.2009 року, за яким останній передає покупцеві у власність товар, а той його оплачує. Додатковими угодами №1 та №2 до цього договору від 10.07.2010 року та від 10.07.2011 року, відповідно, термін дії основного договору було продовжено його сторонами до 09.07.2012 року без зміни інших умов.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору, сторонами у квітні - липні 2011 року проводились господарські операції з купівлі-продажу запасних частин для різного роду техніки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних із зазначенням кількості, асортименту, одиниць виміру та ціни товару, що поставляється. Ці накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками організацій.

За наслідками проведених поставок, постачальником - ТОВ «Стар Лайн Груп» було виписано позивачу відповідні податкові накладні, що за своєю формою відповідають вимогам, встановленим статтею 201 ПК України.

Фактичні розрахунки за вказаними господарськими операціями підтверджуються відповідними банківськими виписками.

Реальна можливість проведення відповідних господарських операцій підтверджується також наявністю в сторін договору складських приміщень.

ТОВ «Стар Лайн Груп» за договором оренди від 01.12.2009 року використовує складські приміщення, що є власністю ТОВ «Анкомтех».

Водночас, позивач орендує складські будівлі та обладнання у ТОВ «Анкомтех» за договором здачі в операційну оренду основних засобів від 28.12.2006 року.

Також, судова колегія зазаначає, що в матеріалах справи міститься лист від 05.03.2013 року №03/5 від ТОВ «Стар Лайн Груп», яким назване підприємство підтверджує дійсність проведених ним поставок позивачу в квітні, травні, червні та липні 2011 року та вказує, що оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за матеріалами податкових перевірок та звірок ТОВ «Стар Лайн Груп», діяльністю цього товариства згідно довідки про включення до ЄДРПОУ (КВЕД) є оптова торгівля автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, інші види оптової торгівлі.

Наведене свідчить про те, що господарські операції за договором, укладеним між ТОВ «Стар Лайн Груп» та позивачем, відповідають юридичному спрямуванню діяльності контрагента позивача.

Колегія суддів враховує, що на підтвердження використання придбаного в ТОВ «Стар Лайн Груп» товару у власній господарській діяльності, позивачем надано первинні документи (видаткові накладні), що свідчать про поставку позивачем запасних частини для різного роду техніки, зокрема автомобільної, ряду споживачів.

Як вбачається з довідки Головного управління статистики у Київській області АА №714713, видами діяльності ТОВ «ТЦ «Анкомтех» є виробництво гумових шин, покришок і камер, відновлення протектора гумових шин і покришок, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, торгівля іншими автотранспортними засобами. Тобто, господарська діяльність позивача кореспондується із предметом договору, укладеного ним з ТОВ «Стар Лайн Груп».

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Стар Лайн Груп», колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст.201 названого Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених ПК України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано зауважень з приводу оформлення та змісту первинних документів, що опосередкували господарські операції, які були предметом податкової перевірки позивача щодо дотримання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі необґрунтованих висновків про нікчемність угод, що відбулися між позивачем та ТОВ «Стар Лайн Груп» в період з квітня по липень 2011 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що нікчемним є правочин у випадку, коли такий суперечать інтересам держави та/або суспільства. Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення злочинного умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи його контрагента.

Також, судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Стар Лайн Груп» через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами, зокрема, ТОВ «Марадор», правочини визнані податковим органом нікчемними. Позаяк відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, суб'єктом владних повноважень в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів, що контрагент позивача мав договірні відносини тільки з названим Товариством, а також що такі договори були однопредметними з договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Стар Лайн Груп».

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновки слідчого, викладені у матеріалах досудового слідства по кримінальній справі як на підставу визнання недійсними угод, укладених між позивачем та його контрагентом, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене, слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали, зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Проте, як вже зазначалось судовою колегією, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи його контрагентів.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 25.06. 2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г. Г.