Рішення № 32366959, 10.07.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22-ц/791/1981/2013 Головуючий у першій інстанції: Терещенко О.Є.

Категорія 57 Доповідач: Базіль Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року липня місяця 10 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Базіль Л.В.

Суддів: Лісової Г.Є.

Полікарпової О.М.

При секретарі: Некрасовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 30 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємця ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Л.Б.К.» про розірвання інвестиційного договору,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_3 не виконано умови договору про інвестування будівництва готельного корпусу від 12 листопада 2011 року в частині умов щодо термінів завершення будівництва, незважаючи на те, що він здійснив часткову оплату будівництва в розмірі 320 000,00 грн.

Посилаючись на ці обставини, ігнорування відповідачем письмових вимог позивача від 20 серпня 2012 року про інформування його про хід будівництва та вимоги від 07 вересня 2012 року про розірвання договору просив суд розірвати інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості від 12 листопада 2011 року, укладеного між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 30 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Вирішено розірвати інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості, укладений 12 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму інвестицій у розмірі 320 000,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов хибного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4, не звернув уваги, що позивач припинив інвестування будівництва з квітня 2012 року, самовільно відмовився від графіку фінансування будівництва; в якості доказу істотного порушення договору суд прийняв листи позивача від 17.08.2012 року та 07.09.2012 року, докази отримання яких в матеріалах справи відсутні; не застосував при вирішенні спору приписів ч.2 ст.651 ЦК України щодо підстав розірвання договору.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав в ній викладених, крім того зауважив, що відповідно до п.2.10 інвестиційного договору сторони не несуть відповідальності за зміну термінів будівництва корпусу, просив скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду доводів апеляційної скарги не визнав, просив скаргу як необґрунтовану відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що договір підлягає розірванню, сума грошових коштів, сплачених за договором, підлягає стягненню з відповідачки в зв'язку з тим, що нею порушено строки виконання зобов'язання в частині закінчення будівництва триповерхового готельного корпусу на 18 номерів.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 12 листопада 2011 року між сторонами був укладений інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості. Строк дії договору визначений до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань, які встановленні договором або випливають з нього у повному обсязі.(а.с.49-50)

Відповідно до п.1.1 укладеного договору об'єктом інвестування є готельний корпус за адресою АДРЕСА_1. Терміни завершення будівництва корпусу сторонами визначено 25.05.2012 року в той час п.2.10 укладеного договору зауважено, що терміни будівництва корпусу визначаються проектно - кошторисною документацією. При виникненні обставин, не залежних від сторін, що перешкоджають виконанню зобов'язань сторонами цього договору у встановлені терміни, або у разі внесення змін, коригування проекту будівництва корпусу за згодою сторін, сторони не несуть відповідальності за зміну термінів будівництва корпусу.

За умовами зазначеного договору сторони погодили залучення на договірних засадах підрядника для будівництва корпусу. (п.2.8.4)

На виконання договірних зобов'язань позивач передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 320 000,00 грн., відповідачка на договірних засадах залучила для будівництва корпусу підрядника - товариство з обмеженою відповідальністю «Л.Б.К» , за умовами яких підрядчик несе самостійну відповідальність за порушення строків будівництва готельного корпусу. (а.с.51-53)

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статей 610,611 ЦК України, зобов'язання є порушеним, якщо воно не виконано або виконано з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

За ч.2 ст.651 ЦК України наслідком істотного порушення договору однієї із сторін є розірвання цього договору на вимогу другої сторони за рішенням суду.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Таким чином, закон надає сторонам право самостійно обирати захист порушених прав у разі порушення зобов'язань, при цьому суд з урахуванням конкретних обставин справи та правовідносин сторін, що виникли, вирішує питання щодо істотності порушень договору та можливості його розірвання або зміни.

Суд першої інстанції при вирішенні спору наведеного не врахував, не перевірив доводів відповідача про те, що вона не порушувала взятих на себе зобов'язань, а терміни закінчення будівництва готельного корпусу були порушенні підрядчиком, який за умовами укладеного сторонами договору інвестування був залучений на договірних засадах для виконання будівельних робіт і який самостійно відповідає за порушення строків будівництва; не врахував положень п.2.10 укладеного договору, відповідно до якого сторони не несуть відповідальності за зміну термінів будівництва корпусу за обставин, які виникли не залежно від сторін та положень ст.651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та помилково дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на наведене і на підставі зазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню, рішення суду, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 30 квітня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні його позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: