Ухвала суду № 32356421, 09.07.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№11/791/762/13 Головуючий в 1 інстанції: Бойко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.121, ч.1 ст.396 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.

У Х В А Л А

іменем України

09 липня 2013 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів Литвиненко І.І., Красновський І.В.,

за участю прокурора Дворецького О.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисників- адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_4 на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шахтерськ Донецької області,

громадянина України, в силу ст.89 КК України такого, що не має

судимості,

засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 08.11.2011 року.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Нова Каховка Херсонської області,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.396 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України.

Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.

Вирішено питання про речові докази.

Вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винними і засуджені за вчинення таких злочинів.

03 листопада 2008 року близько 02:00 год., ОСОБА_4, перебуваючи біля будинку №24 по вул. Горького у м.Нова Каховка Херсонської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно побив ОСОБА_6, завдаючи йому удари ногами в область голови і тулуба, а також зробивши кілька стрибків двома ногами на живіт і голову, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді перелому грудини, ребер з розривами печінки, підшлункової залози, пристінкової плеври, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6.

03 листопада 2008 року, ОСОБА_7, знаючи про те, що 03.11.2008 року

приблизно о 02:00 - 02:30 год., ОСОБА_4, перебуваючи біля будинку № 24 по вул. Горького у м.Нова Каховка Херсонської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно побив ОСОБА_6, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, тобто, знаючи про скоєння тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, заздалегідь не обіцяно приховував його.

У поданих апеляціях з доповненнями:

- захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 вказує на незаконність вироку у зв'язку однобічністю, неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки у справі не були з'ясовані всі обставини, що могли істотно вплинути на висновки суду. Вважає, що обвинувачення ґрунтується на суперечливих доказах, зокрема, показаннях ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про характер та механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6. На її думку, по справі не були встановлені очевидці злочину, які мешкають у будинку, де відбувалися події, що свідчить про однобічність на неповноту досудового та судового слідства. Крім того, ОСОБА_4 не було вручено обвинувальний висновок, що є порушенням його права на захист. Просить скасувати вирок, а справу направити прокурору на додаткове розслідування, запобіжний захід щодо ОСОБА_4змінити на підписку про невиїзд;

- засуджений ОСОБА_4 наводить аналогічні доводи, викладені в апеляції його захисника, посилаючись на недоведеність його вини. Зазначає, що обвинувачення ґрунтується на показаннях ОСОБА_5, які є недостовірними та суперечливими. Стверджує, що саме останній спричинив тілесні ушкодження потерпілому, але намагається уникнути відповідальності, перекладаючи вину на нього. Висновками судово-медичних експертиз встановлено лише наявні у потерпілого тілесні ушкодження. Суд у вироку не навів переконливих мотивів, чому він не прийняв до уваги докази захисту. Просить скасувати вирок, а справу направити прокурору на додаткове розслідування, запобіжний захід щодо нього змінити на підписку про невиїзд;

- потерпілий ОСОБА_1 вказує на м'якість призначеного покарання засудженому ОСОБА_5, посилаючись на те, що він є ініціатором і активним співучасником побиття його сина ОСОБА_6, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні. Вважає, що саме від спільних дій ОСОБА_5 і ОСОБА_8, які побили ОСОБА_6, настала смерть його сина. Просить скасувати вирок та постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_5 реальне покарання у виді позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_2 і засудженого ОСОБА_4, які підтримали наведені ними апеляційні вимоги, та просили скасувати вирок, а справу повернути на додаткове розслідування, пояснення потерпілого ОСОБА_1 про підтримання ним своїх апеляційних вимог, який просив скасувати вирок та постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_5 реальне покарання у виді позбавлення волі, заперечував проти задоволення апеляцій захисника і засудженого, пояснення засудженого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляцій, та просили вирок залишити без зміни, думку прокурора про залишення вироку без змін, а апеляцій без задоволення, у дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, останнє слово ОСОБА_4, в якому він просив скасувати вирок, а справу повернути на додаткове розслідування, останнє слово ОСОБА_5, в якому він просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, що спричинили смерть потерпілого, та про доведеність вини ОСОБА_5 у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дано належну оцінку, і відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи засудженого ОСОБА_4, а також його захисника в апеляціях про те, що він не заподіював тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, є непереконливими і спростовуються наведеними у вироку доказами.

Засуджений ОСОБА_4, не визнаючи себе винним, не заперечував той факт, що він наніс удар ногою в стегно ОСОБА_6, від якого той впав на спину. Після чого, потерпілого продовжував бити ногами ОСОБА_9, наносячи удари по тулубу. Коли, він відтягнув останнього від потерпілого ОСОБА_6, вони разом утекли. Стверджував, що не заподіював тяжкі тілесні ушкодження потеплілому.

Ці заперечення засудженого проти обвинувачення були предметом перевірки у судовому засіданні і не знайшли свого підтвердження.

Так, засуджений ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні послідовно стверджував, що, коли він і ОСОБА_4 на вулиця зустрили ОСОБА_6, між ним і останнім виник конфлікт з приводу того, що він не дав закурити ОСОБА_6, в ході якого від двічі вдарив кулаком по обличчю ОСОБА_6, від яких той впав, а він відійшов від нього подалі в сторону. В цей момент до ОСОБА_6 підбіг ОСОБА_4 і почав бити потерпілого ногами по голові і тулубу, а потім декілька разів обома ногами стрибнув на живіт та голову ОСОБА_6. Побачивши, що ОСОБА_4 не збирається зупинятись, він відтягнув того від потерпілого, який залишився лежати на місці. Після чого, вони утекли.

Він же підтвердив свої показання при відтворенні обстановки та обставин події, а також на очній ставці з ОСОБА_4 (а.с146 - 150, 192 - 194, 319 - 321 ).

Ці ж обставини підтвердили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які приймали участь у проведенні відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_5.

Зазначені показання засудженого ОСОБА_5 підтверджуються іншими доказами.

Висновками судово-медичної експертизи встановлено, що на трупі потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: масивні синці, садна на попередньо-бокових поверхнях голови, шиї рани на обличчі, в лівій тім'яній області, переломи кісток носа, щитовидного хряща 2 садни дугоподібної (підковоподібної) форми, що нагадують відбитки підошвіної поверхні взуття, на правій передній поверхні живота в ніжній частині, крововиливи в м'яких тканинах грудної клітки і живота, подвійний двосторонній перелом грудини, множинні двосторонні переломи ребер з розривом пристінкової плеври, розриви печінки, підшлункової залози, крововиливи в плевральні та черевну порожнини, крововиливи біля воріт печінки, селезінки, в брижі тонкого та товстого кишечнику, в стінку сліпої кішки, ознаки гострої крововтрати, травматичного шоку.

Ушкодження у виді переломів грудини, ребер з розривом печінки, підшлункової залози, пристінкової плеври, розриви печінки, підшлункової залози відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя з момент заподіяння, інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Смерть ОСОБА_6 настала від гострої крововтрати, що розвинулася в результаті отримання закритої травми органів черевної порожнини у вигляді розривів печінки, підшлункової залози. Після отримання пошкоджень ОСОБА_6 міг жити протягом, приблизно, однієї години, проте, здійснювати якісь самостійні дії ві не міг.

Даних, що свідчать про те, що поза трупа ОСОБА_6 змінювалася, не виявлено.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_6 могли утворитися як при обставинах зазначених ОСОБА_5, так і ОСОБА_4 в ході відтворення обстановки та обставин події. Однак, враховуючи характер пошкоджень, слід вважати, що найбільш ймовірно вони могли утворитися за обставин зазначених ОСОБА_5

За даними відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 і ОСОБА_4, проведеного повторно за дорученням суду, вбачається, що характер, локалізація та тяжкість тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_6, свідчить про нанесення йому ушкоджень грудної клітки та живота при стрибках взутими ногами на груди та живіт. Таким чином, завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_6, способом указаним ОСОБА_5 (в том числі при попередньому відтворенні обстановки і обставин події), не виключається.

При цьому, утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6, способом указаним ОСОБА_4, виключається. ( а.с.209, 210, 217, 218, 312 -321, 354 -358)

Будь-яких сумнівів в обґрунтованості висновків експертиз немає.

Висновки цих експертиз узгоджуються з вище наведеними показаннями засудженого ОСОБА_5 відносно локалізації й механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_6, якими спростовуються доводи засудженого ОСОБА_4 та його захисника про те, що він не заподіював тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, а також доводи потерпілого ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 спільними діями заподіяли тяжкі тілесні ушкодження його сину ОСОБА_6

Оскільки викладені докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин заподіяння ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, що спричинили смерть потерпілого, у суду не було підстав ставити під сумнів достовірність цих доказів, зокрема, показань засудженого ОСОБА_5, які обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку.

У зв'язку з чим, доводи засудженого ОСОБА_4 та його захисника про те, що обвинувачення ґрунтується на недостовірних та суперечливих доказах, слід визнати безпідставними.

Врахувавши усі обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги показання засудженого ОСОБА_4 про те, що саме ОСОБА_5 заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потепілому ОСОБА_6, та експерта ОСОБА_13 про те, що смерть потерпілого від ударів ОСОБА_4 є малоймовірною, на які є посилання в апеляціях, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи і дослідженим по справі доказам. Крім того, експерт ОСОБА_13 безпосередньо не приймав участь у проведенні судово-медичних експертиз.

Тому суд правильно визнав ці показання засудженого ОСОБА_4 як обраний ним спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Доводи засудженого та його захисник, потерпілого про причетність ОСОБА_5 до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 перевірялися як на досудовому слідсті, так і в судовому засіданні і не знайшли свого підтвердження. (а.с. 204, 205)

Аналіз наведених доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_4 на ґрунті неприязних відносин, умисно побив ОСОБА_6, завдаючи йому удари ногами в область голови і тулуба, а також зробивши кілька стрибків двома ногами на живіт і голову, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_6. Тоді як, ОСОБА_7, знаючи про те, що ОСОБА_4 умисно побив ОСОБА_6, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, тобто, знаючи про скоєння тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, заздалегідь не обіцяно приховував його.

Давши належну оцінку дослідженим доказам у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_4 і ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, і правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ст.121 ч.2 КК України, а дії ОСОБА_7 за ч.1 ст. 396 КК України.

Отже, викладені в апеляціях засудженого та його захисника, про невідповідність висновків суду та недоведеність вини ОСОБА_4 не ґрунтуються на матеріалах справи.

Необґрунтованим є доводи апелянтів про неповноту, однобічність, необ'єктивність досудового та судового слідства, а також упередженість суду, оскільки перевіркою матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про однобічність, неповноту, необ'єктивність чи упередженість дослідження органом досудового слідства і судом обставин, що могли мате значення для справи. Як убачається з матеріалів справи, у процесі досудового слідства та при судовому розгляді справи були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, перевірялася позиція захисту засудженого ОСОБА_4 про його невинність злочину шляхом допиту засудженого ОСОБА_7 потерпілого, свідків, які приймали участь у проведенні слідчих дій з участю обвинувачених, дослідженням даних протоколів слідчих дій за участю обвинувачених, проведених за дорученням суду, висновків судово-медичної експертизи, яким судом дано належну оцінку у вироку.

Підстав для направлення справи на додаткове розслідування, як про це просять засуджений та захисник, немає.

Порушень кримінально-процесуального закону, зокрема, права на захист ОСОБА_4, як про це вказують засуджений та його захисник в апеляціях, які могли перешкодити суду всебічно й повно розглянути справу або вплинути на його висновки щодо винності засудженого та правильності кваліфікації його дій, не виявлено.

Твердження засудженого та захисника про те, що ОСОБА_4 не було вручено обвинувальний висновок, слід визнати надуманими, оскільки з протоколу судового засідання слідує, що ОСОБА_4 у судовому засіданні в присутності захисника підтвердив той факт, що своєчасно отримав обвинувальний висновок. (а.с. 285, 327).

Ніяких заяв з цього приводу протягом судового розгляду справи від них не надходило.

Покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, даних про особу винного, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується негативно, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів потерпілого про м'якість призначеного покарання засудженому ОСОБА_5, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Призначаючи ОСОБА_5 вид та міру покарання, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до середньої тяжкості злочинів, дані про його особу, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується задовільно за місцем проживання та позитивно за місцем роботи, що він повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, які є обставинами, що пом'якшують покарання.

З урахуванням цих даних, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, і на думку колегії суддів, є правильним. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав вважати, що призначене покарання є несправедливим через його м'якість, про що вказує апелянт, немає.

Даних про те, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, не встановлено.

Таким чином, підстав для задоволення апеляцій колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляції захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2012 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 - без зміни.

Судді: