Постанова № 32365330, 30.05.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 819/1342/13-a

"30" травня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Найко Н.І.,

представника позивача - Мартинюка Т.Б.,

за відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Козівської міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби до Спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась Козівська міжрайонна Державна податкова інспекція Тернопільської області Державної податкової служби з адміністративним позовом до Спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю в сумі 14854,54 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 14854,54 грн., яка виникла в результаті несплати ним у визначеному законом порядку самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань.

На адресу відповідача ухвала про відкриття провадження у справі направлялась рекомендованим листом за місцем реєстрації, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та щодо якої не вносились зміни на час надходження зазначеного позову до суду. Однак, поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою пункту поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з положеннями статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, - суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач - Спільне мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" (ідентифікаційний код - 21138458), зареєстроване Козівською районною державною адміністрацією Тернопільської області за адресою: вул. Набережна, 65, смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, та включене як юридична особа до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з 19.07.2001 року.

Крім того, відповідач як платник податків перебуває на обліку у Зборівському відділенні Козівської міжрайонної державної податкової інспекції - за основним місцем податкового обліку.

Під час розгляду справи встановлено, що у 2012 році відповідач самостійно обчислював суми податкових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб, які зазначав у відповідних податкових деклараціях та подавав до контролюючого органу за місцем реєстрації: вх. №1099 від 15.02.2012 року та уточнюючій декларації №4829 від 21.06.2012 року.

Вказані у вищезазначених деклараціях податкових зобов'язань відповідача у період 2012 року - є узгодженими, не можуть оскаржувані в судовому або адміністративному порядку, та, відповідно, - є обов'язковими до сплати.

Разом з тим, покладений на нього законом обов'язок щодо сплати самостійно визначених податкових зобов'язань відповідач у добровільному порядку та у встановлений законом строк - не виконував, що призвело до виставлення йому Козівською МДПІ податкових повідомлень-рішень: №0001641500 від 07.11.2012 року та №0002051500 від 11.12.2012 року.

Як видно з матеріалів справи, будь-які докази того, що вищезазначені податкові повідомлення - рішення оскаржувались відповідачем у встановленому порядку - відсутні, а тому вони є узгодженими в порядку і на умовах, визначених чинним законодавством, а нараховані і відображені у них податкові зобов'язання відповідача як платника податків - підлягають сплаті.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий борг у СП "Залозецький цегельний завод" з дня направлення йому першої та другої податкових вимог за № 1/41 від 03.11.2010 року та №2/52 від 03.12.2010 року, виставлених йому податковим органом, та до моменту подання позовної заяви, - існував постійно, при цьому узгоджені суми податкових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб відповідачем у встановлені законом строки та у належному обсязі - не сплачувались.

Таким чином, на даний час за відповідачем рахується податковий борг за платежем по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 14854,54 грн., який підтверджується наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, який є чинним на даний час, - на платника податків покладено обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 14.1.147. п 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом.

Пункт 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України визначає, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно положення п. 14.1.175. ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання - визнається податковим боргом.

Пунктом 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з положеннями пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України - орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений на відповідача як платника податків законом обов'язок щодо сплати існуючого податкового боргу - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення боргу, нарахованого - в сумі 14854,54 грн. та спростовували б доводи позивача, - відповідачем не надані, а судом - не здобуті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Козівської міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби - задовольнити.

2. Стягнути зі Спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ- 21138458, вул. Набережна, 65, смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область) заборгованість перед бюджетом по орендній платі за землю з юридичних осіб - в сумі 14854,54 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні 54 копійки), шляхом стягнення вказаних коштів за рахунок готівки Спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" та з рахунків у банках, обслуговуючих Спільне мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод".

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 червня 2013 року/.

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.