Ухвала суду № 32363410, 02.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2013 р. м. Київ К/800/10817/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Москаленко О. В. Звичайна Г. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової службина постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 рокуу справі№ 2а-14194/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2012 року у справі № 2а-14194/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 15.10.2012 року № 0008552240, № 0008562240, № 0008572240.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пп. пп. 1.20.1, 1.20.2, 1.20.5 п. 1.20 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби документальної виїзної перевірки ТОВ «Українські інвестиційні системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, складено акт перевірки від 27.09.2012 року № 1470/2240/33695378.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0008552240 від 15.10.2012 року, яким за порушення пп. пп. 1.20.1, 1.20.2, 1.20.5 п. 1.20 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 309 007,00 грн.; № 0008562240 від 15.10.2012 року, яким за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 295 807,00 грн. (у тому числі, за основним платежем - на суму 1 099 231,00 грн., за штрафними санкціями - 196 576,00 грн.); № 0008572240 від 15.10.2012 року, яким за порушення пп. пп. 1.20.1, 1.20.2, 1.20.5 п. 1.20 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 2 574 416,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - на суму 2 143 051,00 грн., за штрафними санкціями - на суму 431 365,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, відповідач не довів факти порушень позивачем пп. пп. 1.20.1 статті 1.20.2, 1.20.5-1 п. 20.1 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом належними доказами не підтверджено невідповідність ціни договорів оренди нежитлових приміщень за період з 2005 року по 2012 рік, укладених між ТОВ «Українські інвестиційні системи» (орендодавцем) та контрагентами (фізичними та юридичними особами).

Посилання скаржника на отриману на запити інформацію щодо середньої ринкової вартості оренди нежитлового приміщення за 1 кв. м від АН «Парус», ТОВ «Самсон», ТОВ «Благовіст», обґрунтовано відхилена судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки вказана вартість у листах контрагентів може змінюватись та визначається виключно орендодавцем відповідно до конкретного орендаря.

Крім того, податковим органом зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 11 309 007,00 грн., при цьому документального підтвердження такої суми та способу здійсненна розрахунку санкції не наведено, окрім власного розрахунку відповідача, здійсненого з посиланням на отриману від АН «Парус», ТОВ «Самсон», ТОВ «Благовіст», з якими позивач не укладав договорів оренди.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0008552240 від 15.10.2012 року, яким за порушення пп. пп. 1.20.1, 1.20.2, 1.20.5-1 п. 20.1 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 309 007,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.03.2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (Банк) та ТОВ «Українські інвестиційні системи» (Позичальник) укладено кредитний договір № 151407К16, за умовами якого Банк відкриває Позичальникові відновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.

Збільшуючи суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган виходив з того, що позивачем порушено мету отримання кредитних кошти відповідно до умов кредитною договору № 151407К16.

Відповідно до умов додаткової угоди № 151407К16-19 від 09.10.2009 року до кредитного договору, серед цілей отримання кредитних коштів зазначено внесення гарантійних внесків, при проведенні аукціонів, торгів, тендерів та конкурсів з продажу права оренди земельних ділянок та об'єктів комунальної власності, рефінансування витрат Позичальника на зазначені цілі та поповнення обігових коштів Позичальника, в т.ч. з метою проведення реконструкції приміщень.

Судами встановлено, що матеріалами справи, зокрема відповідною первинною документацією, а саме: актами виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними та довідками про вартість робіт, які оформлені належним чином відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджено реальність виконання вищевказаних умов договору у відповідності до мети отримання вищезазначених коштів.

В матеріалах справи наявна розшифровка валових витрат до Декларації на прибуток ТОВ «Українські інвестиційні системи» за період І півріччя 2010 року.

Згідно Декларації на прибуток за 3 квартали 2010 року та розшифровки валових витрат за період I півріччя 2010 року вбачається, що загальна сума валових витрат за період І півріччя 2010 року з урахуванням коригування валових витрат на суму 87 068,56 грн. (зменшення) склала: 61 154 684,60 грн.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кредиту України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податковий орган дійшов висновку про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2010 рік у сумі 740 099,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 3 093 471,00 грн., за 2 - квартал 2011 року в сумі 13 039 809,00 грн., за 1-2 квартал 2012 року в сумі 11 309 007,00 грн.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Позивачем на підтвердження правомірності від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток подано суду розшифровка валових витрат до Декларації на прибуток ТОВ «Українські інвестиційні системи»за період І-ше півріччя, копію кредитного договору від 22.03.2007 року укладеного між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Українські інвестиційні системи», копії актів виконаних робіт та податкових накладних, тощо.

Отже, помилковими є висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2010 рік в сумі 740 099 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 3 093 471,00 грн., за 2 - квартал 2011 року у сумі 13 039 809,00 грн., за 1-2 квартал 2012 року у сумі 11 309 007,00 грн. та донараховано податку на прибуток за 2010 рік в сумі 1 109 645,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 325 278,00 грн., 2-4 квартал 2011 року в сумі 417 594,00 грн., за 1-2 квартал 2012 року в сумі 290 534,00 грн. та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 07.10.2010 року по 30.06.2010 року встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість по рядку 24 декларації, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень № 0008562240 від 15.10.2012 року та № 0008572240 від 15.10.2012 року.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суди дійшли вірного висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі № 2а-14194/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак