Ухвала суду № 32363415, 02.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2013 р. м. Київ К/800/3212/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Сєтов М. О. Городецька О. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової службина постанову та ухвалуДонецького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 рокуу справі№ 2а/0570/11198/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ «Металпромресурс»до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року у справі № 2а/0570/11198/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року, позов було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.09.2011 року № 0000042200. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. ст. 7, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства у взаємовідносинах з фірмою UNITED ORIENTAL LOGISTICS TRADING CO, LTD (Китай) по договору № GS-UK2010-11 від 23.11.2010 року за період з 23.11.2010 року по 16.08.2011 року складений акт №4682/22/34685512 від 30.08.2011 року, яким зафіксовано порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження імпортного товару, що призвело до утворення простроченої дебіторської заборгованості.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000042200 від 14.09.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 758 719,44 грн.

23.11.2010 року між позивачем (покупець) та UNITED ORIENTAL LOGISTICS TRADING CO, LTD (продавець) укладений контракт № GS-UK2010-11, предметом якого є продаж промислового обладнання разом з проектно-технічною документацією, перелік якого наведений у додатку 1 до цього контракту.

Розділом 3 цього контракту передбачений наступний порядок оплати товару: 35 % від суми контракту, що складає 981 381,10 доларів США перераховується покупцем у якості передплати впродовж 90 робочих днів з часу підписання даного контракту; 35 % від суми контракту оплачується після надання продавцем інвойсу та акту виконаних робіт з готовності обладнання до відвантаження, що складений продавцем та покупцем; 25 % від суми контракту оплачується після надання продавцем інвойсу та чистих морських коносаментів з позначкою «Фрахт передплачений» чи «Фрахт сплачений повністю»; 5 % від суми контракту оплачується після надання продавцем інвойсу, акту приймання та введення в експлуатацію на заводі покупця.

Обладнання постачається на умовах CIF, Одеса (Інкотермс 2000). Продавець вважається таким, що виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна у порту відвантаження. Датою постачання є дата чистого бортового коносаменту (п. 4.2 контракту).

Позивач платіжним дорученням № 50 від 17.12.2010 року перерахував покупцеві 10 000,00 доларів США, платіжним дорученням № 51 від 22.12.2010 року - 460 000,00 доларів США, платіжним дорученням № 52 від 23.12.2010 року - 30 000,00 доларів США, платіжним дорученням № 1 від 01.02.2011 року - 200 000,00 доларів США, платіжним дорученням № 2 від 28.02.2011 року - 281 381,10 доларів США, платіжним дорученням № 4 від 20.05.2011 року - 245 000,00 доларів США, платіжним дорученням № 5 від 31.05.2011 року - 125 000,00 доларів США, платіжним дорученням № 6 від 07.07.2011 року - 310 000,00 доларів США.

У періоді, що перевірявся, перерахована передплата позивачеві не поверталася, передбачений контрактом товар поставлений не був.

Відповідач дійшов висновку про те, що існування дебіторської заборгованості у сумі 700 000,00 доларів США поза межами 180 днів з моменту платежу є порушенням ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Дана заборгованість виникла у зв'язку з перерахуванням коштів за платіжними дорученнями № 50 від 17.12.2010 року на суму 10 000,00 доларів США, № 51 від 22.12.2010 року на суму 460 000,00 доларів США, № 52 від 23.12.2010 року на суму 30 000,00 доларів США, № 1 від 01.02.2011 року на суму 200 000 доларів США.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Саме на відсутність такого висновку вказує відповідач в акті перевірки, при цьому виходячи з порушення строку постачання, який обліковує за кожним платежем окремо.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в листі від 01.09.2011 року № 4202-33/469 Міністерство економіки України повідомило про неможливість надання висновку через те, що передбачений спірним контрактом строк - 170 днів постачання не перевищує законодавчо встановленого строку - 180 днів. Видання цього листа за межами періоду, що перевірявся (01.09.2011), не впливає на можливість його застосування до спірних правовідносин через незмінність обставин, на які послалося Міністерство у листі.

Після встановлення сторонами іншого строку постачання товару, а саме 270 днів з моменту перерахування першої частини передплати у розмірі 35% від суми контракту, висновком Міністерства економіки України № 399 від 20.09.2011 року строки розрахунків продовжені за кожним платежем окремо, що виключає порушення товариством ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження імпортного товару.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суди дійшли вірного висновку про задоволення позову у цій частині.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Проте, дії суб'єкта владних повноважень, що можуть бути оскаржені в судовому порядку, повинні безпосередньо впливати на права та обов'язки такої особи, що ввертається до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про те, що дії відповідача із нарахуванні пені в акті перевірки самі по собі не мають для позивача юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже, не порушують його права та законні інтереси.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року у справі № 2а/0570/11198/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак