Ухвала суду № 32363396, 02.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2013 р. м. Київ К/9991/65836/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Вітрук М. А., Юхименко В. С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗахідної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 рокуу справі№ 2а-2092/12/2670за позовомПриватного акціонерного товариства «Українська фінансова група»доЗахідної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2012 року у справі № 2а-2092/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0003122301 від 22.11.2011 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України, п. п. 1, 2, 5 ст. 4, п. п. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 125.1 ст. 125, пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В заперечення на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Українська фінансова група» зареєстровано у статусі фінансової установи Державною комісією з регулювання фінансових послуг України відповідно до розпорядження цієї комісії від 10.02.2001 року № 46 про що останній видано наявне у матеріалах справи свідоцтво.

Позивачу видано Ліцензію Держфінпослуг на «Здійснення переказу коштів небанківськими фінансовими установами» із строком дії з 27.10.2009 року по 27.10.2012 року.

Національним банком України позивачу видано Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 02.06.2011 року № 75 (із строком дії до 27.10.2012 року), якою надано право здійснення операцій, зазначених у п. 3 (діяльність з обміну валют) та 8 (переказ коштів) ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями.

В результаті проведення 04.11.2011 року Державною податковою адміністрацією у Харківській області фактичної перевірки «пункту обміну валют» за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 23/25, який належить ПАТ «Українська фінансова група» (Харківська філія), складено акт від 08.11.2011 року, в якому зазначено, що позивачем здійснено операцію з продажу через об'єкт перевірки іноземної валюти, а саме 50 доларів США за курсом 8,08 грн. за 1 долар США без придбання відповідного торгового патенту.

Операція з купівлі валюти оформлена квитанцією ф-377к.

На думку податкового органу вказані обставини призвели до порушення пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (відносно збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності).

На підставі зазначених висновків акта перевірки та з посиланням на пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, абз. 3 п. 125.1 ст. 125 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003122301 від 22.11.2011 року, яким нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 258,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вимоги щодо необхідності отримання торгового патенту та сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (в контексті спірних відносин) поширюються лише на пункти обміну валют. На операційні каси фінансових установ, до яких належить і операційна каса за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 23/25, що належить ПАТ «Українська фінансова група», зазначені вимоги не поширюються.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Згідно із пп. 14.1.208 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пункт обміну іноземної валюти для цілей розділу XII цього Кодексу, це структурна одиниця, яка відкривається банком (фінансовою установою), у порядку, встановленому Національним банком України, у тому числі на підставі агентських договорів з юридичними особами - резидентами, а також національним оператором поштового зв'язку, де здійснюються валютно-обмінні операції для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, та розташована поза межами операційного залу.

Відповідно до абз. 11 п. 1.1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 року № 502 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.01.2003 року за № 21/7342, пункт обміну іноземної валюти, це структурна одиниця, яка відкривається банком (фінансовою установою), у тому числі на підставі агентських договорів з юридичними особами-резидентами, а також національним оператором поштового зв'язку, де здійснюються валютно-обмінні операції для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів з дотриманням вимог цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів Національного банку України.

Пунктом 4.1 вказаної Інструкції передбачено, що валютно-обмінні операції для фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) здійснюються касами банків (фінансових установ) і пунктами обміну валюти згідно з порядком, установленим цією Інструкцією.

На відміну від вимог, що пред'являються до пунктів обміну валют (щодо наявності обов'язкового переліку документів - п. 4.10. Інструкції № 502), а саме стосовно наявності торгового патенту, вимоги щодо операційних кас не містять такої вимоги.

Операція з купівлі валюти, проведення якої стало підставо висновків податкового органу про наявність порушень з боку позивача, оформлена квитанцією ф-377к.

Довідки за формою № 377, квитанції за формами № 377-А, 377-і, 377-І, 377-К та чек банкомата є касовими і розрахунковими документами (п. 5.1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України)/

Згідно з п. 6.2 вказаної Інструкції операції з купівлі готівкової іноземної валюти за готівкові гривні у фізичних осіб здійснюють, зокрема: каси банку (фінансової установи) з оформленням квитанцій за формою № 377-К (що мало місце в даному випадку) із зазначенням у них часу здійснення операції та додатково для фізичних осіб - нерезидентів - довідок за формою № 377. У свою чергу, пункти обміну валюти здійснюють купівлю валют з оформленням квитанцій про здійснення купівлі іноземної валюти за формою № 377-А для фізичних осіб - резидентів, а для фізичних осіб - нерезидентів - довідок за формою № 377.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до Реєстраційної картки структурних одиниць станом на 11.08.2011 року об'єкт перевірки, як структурна одиниця за внутрішнім кодом 14285934.064.0024 за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях 23/25, за своїм статусом є операційною касою фінансової установи, не є пунктом обміну валюти в розумінні Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.12.2003 року № 152, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 року за № 1252/8573 та Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженим Розпорядженням Держфінпослуг 28.08.2003 року № 43, яке зареєстроване у Міністерстві юстиції України 11.09.2003 року № 797/8118. Зазначена інформація направлена 11.08.2011 року до Держфінпослуг та зареєстрована комісією 11.08.2011 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, оскільки в діях позивача відсутнє порушення положень ст. 267 Податкового кодексу України, адже вимоги щодо необхідності отримання торгового патенту та сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на операційні каси фінансових установ не поширюються.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суди дійшли вірного висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року у справі № 2а-2092/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак