Ухвала суду № 32363260, 16.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. справа № 2а/0470/6466/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

представників сторін:

позивача : - Талан О.Л. дов. від 14.05.2013 р.

відповідача: - Коваленко В.Ю., дов. від 29.12.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровській області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 р. у справі № 2а/0470/6466/12

за позовом Приватного підприємства "Візаж"

до Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровській області Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Візаж" (далі - ПП "Візаж", Підприємство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області Державної податкової служби (далі - Дніпропетровська МДПІ) № 0000051542 та №0000041542 від 01 червня 2012 р., прийняті на підставі акту перевірки від 22 травня 2012 року № 126/150/24424226 з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Візаж» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Кедр» за грудень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку, якими визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 157553,00 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77843,00 грн., в тому числі 62274,00 грн. за основним платежем та 15569,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позов обґрунтовано незаконністю висновків перевірки з тих підстав, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, оскільки відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у ПП «Кедр» не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених з ним договорів на підставі ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 р. у справі № 2а/0470/6466/12 (суддя Ляшко О. Б.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що спірні висновки відповідача не відповідають нормам податкового законодавства. Викладені в акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження висновків про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України. Не доведено факту безтоварності господарських операцій між позивачем та контрагентом, висновок про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок з підстав спрямованості мети особи на несплату податків, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій, є безпідставними.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською МДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 р. у справі № 2а/0470/6466/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не звернув уваги на відсутність товарно-транспортних накладних, протиправної діяльності контрагента позивача за ланцюгом постачання, висновків акту перевірки.

ПП "Візаж" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи, що викладені в акті перевірки факти та висновки є безпідстав ними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження висновків про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України.

Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення та заперечення, що узгоджуються з позиціями сторін, визначених по суті спірних взаємовідносин. Представник відповідача наполягав на наявності підстав ля задоволення апеляційної скарги, представником позивача зазначено про законність та обґрунтованість судового рішення та про відсутність підстав для його скасування.

З урахуванням наявних матеріалів справи , та пояснень представників сторін, слід зазначити наступне:

обставини, пов'язані з проведенням Дніпропетровською МДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Візаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Кедр», їх реальності і повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. (акт перевірки № 126/150/24424226 від 22.05.2012 р., а. с.29-36), встановлені під час цієї перевірки порушення вимог п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2. ст.135, п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, п.198.2., п.198.3., п.198.6 ст.198 розділу 5 ПК України, ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.26, 27) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування Підприємством валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні придбання товару згідно нікчемного правочину - дилерського договору, укладеного з контрагентом ПП «Кедр».

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Дніпропетровської МДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної планової перевірки в результаті порушення п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134, п.135.1., п.135.2. ст.135, п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.137.4 ст. 137, п.п.139.1.1., п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, зазначене призвело до заниження Підприємством податку на прибуток за III квартал 2011 року на суму 157 553 грн.; п.198.2., п.198.3., п.198.6 ст.198 розділу 5 Податкового кодексу України Позивачем, що призвело до заниження Підприємством ПДВ на суму 62 274 грн. за грудень 2011 року.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентом ПП «Кедр», є нікчемними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу згідно ч.5 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, оскільки актами перевірок контрагентів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання у контрагентів позивача, що поставило під сумнів факти здійснення суб'єктами господарювання задекларованих поставок та надання послуг (т.1, а. с.31-85).

При цьому, як вбачається з акту перевірки № 126/150/24424226 від 22.05.2012 р., підставою для такого обґрунтування є дані зустрічної перевірки ПП «Кедр», проведеної ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, за результатами якої складено довідку №97/224/31655459 від 30.03.2012 р. (а. с.32).

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, ПП «Візаж» (Дилер) та ПП «Кедр» (Компанія) мали господарські відносини за Дилерським договором № 02/02 від 04.01.2002 р., за умовами якого Дилер отримав комплекс права та обов'язків відносно представництва інтересів Компанії з продажу парфюмерно-косметичної продукції у магазинах, розташованих у м.Дніпропетровську по вул.Титова, 6 та пр.К.Маркса, 40 (а. с.59-65).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1, п.135.2 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За положеннями п.137.4 ст.137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Підприємство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність господарської операції, а саме: вищевказаний дилерський договір, журнал реєстрації довіреностей (а. с,57, 58), рахунки, акти прийому-передачі виконаних робіт, накладні, рахунки (а. с.130-192), товарно-транспортна накладна (а.с.71), податкові накладні (а. с.72-129), банківські виписки, що свідчать про оплату позивачем товару та робіт контрагентам (а.с.66-70.

Використання позивачем отриманого від ПП «Кедр» товару у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності угоди (дилерського договору), використання придбаних товарів та робіт у неоподатковуваних операціях.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

При цьому, органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Щодо доводів скаржника про те, що ПП «Кедр» відсутні виробниче обладнання, транспортні засоби, необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині продажу, реалізації, ві двантаження товарно-матеріальних цінностей, віддаленість покупців, що уне можливлює здійснення ПП «Кедр» господарської діяльності, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що для здійснення купівлі-продажу товарів, яким займається ПП «Кедр», не є обов'язковим наявність виробничого обладнання, транспортних засобів, складських приміщень тощо.

Також жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

До того ж постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. у справі №2а/0470/5627/12 задоволено адміністративний позов ПП «Кедр» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська і визнано неправомірними дії податкового органу стосовно викладення в довідці № 97 від 30.03.2012 р. «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Кедр» щодо не підтвердження реальності здійснення гос подарських відносин з контрагентами за грудень 2011 р. та повноти їх відобра ження в податковому обліку» висновків про непідтвердженість реальності здійс нення господарських відносин ПП «Кедр» із покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме про відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реа льного здійснення платником податків операцій ПП «Кедр» по ланцюгу поста чання з контрагентами-покупцями у грудні 2011 р.

Тобто обставини, що розглядались під час судового провадження у справі №2а/0470/5627/12 покладені в основу акту позапланової перевірки № 126/150/24424226 від 22.05.2012 р.

Даною постановою встановлено, що перевезення товару під час виконання договорів між ПП «Кедр» та покупцями здійснювалось легковим автомобілем Сузуки Гранд Витара, який знаходиться в особистому користуванні керівника/засновника ПП «Кедр» за власний рахунок, у зв'язку з чим ПП «Кедр», як вантажовідправником не виписувались дорожні листи до товарно-транспортних накладних.

Про транспортування парфюмерно-косметичної продукції легковим автомобілем Сузуки Гранд Витара керівником ПП «Кедр» за власний рахунок при заробітній платі 1 350 грн. також зазначає відповідач у даній справі.

Проте, будь-яких порушень приписів податкового законодавства при такому перевезенні податковими органами не зафіксовано.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 р. у справі № 2а/0470/5627/12 відмовлено у відкритті апеляцій ного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Ба бушкінському районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р.

Тобто постанова суду першої інстанції по справі № 2а/0470/5627/12 набрала за конної сили.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 1 якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим збільшення Підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 157 553 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000051542 від 01.06.2012 р. (а. с.27), та збільшення Підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 77 843 грн. (в т. ч. 62 274 грн. - за основним платежем та 15 569 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями) згідно податкового повідомлення-рішення № 0000041542 від 01.06.2012 р. (а. с.26)., відносно чого судом першої інстанції зроблено правомірний висновок та скасовано вищезазначені рішення. Оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим , підстав для його скасування, немає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекції Дніпропетровській області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 р. у справі № 2а/0470/6466/12 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012р. у справі № 2а/0470/6466/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко