Ухвала суду № 32363245, 16.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. справа № 0870/559/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

представників сторін:

позивача : - Савельєв К.В. дов. від 13.05.2013р.;

відповідача: - не з'явився;

прокурора: - Барчук А.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 р. у справі № 0870/559/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Техенергоснаб"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

за участю: Прокуратури Запорізької області

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 р. у справі № 0870/559/12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Техенергоснаб" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, за участю: Прокуратури Запорізької області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя від 23.08.2011 №0001742302 у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя від 23.08.2011 №0001752302, в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 998 856,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 189 180,50 грн.

Постанову суду мотивовано тим, що податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Обов'язок перераховувати податок на додану вартість до бюджету покладений на постачальника продукції при надходженні коштів від покупця з урахуванням ПДВ. Позивач свій обов'язок по включенню ПДВ у ціну товару і перерахунок коштів продавцю виконав в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя , згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 р. у справі № 0870/559/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував протиправної діяльності контрагентів позивача за ланцюгом постачання, не відображення контрагентами позивача взаємовідносин з позивачем.

Позивач надав в справу письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не заважає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та прокурора дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Техенергоснаб» (ЄДРПОУ 34407294), зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 23.05.2006 №1 103 102 0000 013495. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.05.2006 за № 4828 та перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя.

Згідно матеріалів справи, на підставі наказів ДПІ у Ленінському районі №968 від 01.07.11, №1002 від 11.07.2011 та направлень №№908, 909, 912, 913, 914, 911, 910 від 11.07.11, №№1016, 1017 від 25.07.2011 виданого ДПІ у Ленінському районі згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, валютного законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011.

Згідно висновків перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 998 904,00грн. внаслідок порушення вимог:

- п.1.32 ст.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; п.п.1.3, 1.5, 1.6 ст.1 Наказу ДПА України від 29.03.2003 №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання»; п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290; п.п.6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290;

- ч.1.5 ст.230, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим ТОВ «ТД Техенергоснаб» з постачальниками ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Пауер-Грідс»;

Заниження податку на додану вартість за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 у сумі 779 389,00 грн. внаслідок порушення вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України; ч.ч.1, 5 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого висновок про порушення позивачем вимог законодавства здійснено відповідачем внаслідок наступного: за перевіряємий період позивач перебував у взаємовідносинах з ТОВ «ТД Техенергоснаб» з постачальниками ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Пауер-Грідс», а саме податковим повідомленням-рішенням №0001742302 відповідачем збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 779389,00грн. за такими операціями: придбання товарів у ТОВ «Анклав-Техно» - 132848,00грн.; придбання товарів у ТОВ «Майбуд» - 132604,00грн.; придбання товарів у ТОВ «Технолітбуд» - 217461,00грн.; придбання товарів у ТОВ «Екоінбуд-Сервіс» - 139301,00грн.; придбання товарів у ТОВ «Пауер Грідс» - 29046,00грн.; придбання товарів у ТОВ «Дніпро ВКМ» в ТОВ «БК «Максвел» - 128129,00грн. податковим повідомленням-рішенням №0001752302 збільшені податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 998904,00грн. за такими операціями: придбання товарів у ТОВ «Анклав-Техно» - 284099,00грн.; придбання товарів у ТОВ «Май буд» - 188399,00грн.; придбання товарів у ТОВ «Технолітбуд» - 281290,00грн.; придбання товарів у ТОВ «Екоінбуд-Сервіс» - 174127,00грн.; придбання товарів у ТОВ «Пауер Грідс» - 36307,00грн.; придбання послуг з перевезення у ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_5 - 34634,00грн.

Відповідачем зазначено, що у контрагентів позивача відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та наявна у відповідача інформація, свідчить також про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що в свою чергу свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.

По взаємовідносинам з ТОВ «Майбуд», відповідачем встановлено, що між підприємствами наявні взаємовідносини як за договором, укладеним в письмовій формі так і на підставі рахунків-фактур. Враховуючи те, що у ТОВ «Майбуд», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

По взаємовідносинам між ТОВ «Анклав-Техно» та позивачем, вказано, що останні відбулись на підставі договору №1701011 від 17.01.2011, відповідно до якого ТОВ «Анклав-Техно» зобов'язався передати у власність позивача товар. Актом перевірки від 15.03.2011 №147/2302/36097314 встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2010 по 31.01.2011, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Анклав-Техно» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

По відносинам між позивачем та ТОВ «Технолітбуд», що відбулись на підставі укладеного договору поставки №2812 від 28.12.2010, вказано, що відповідно до умов договору ТОВ «Технолітбуд» зобов'язався передати у власність позивача товар. Актом перевірки від 17.03.2011 №154/2302/36097314 встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та позивачем не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від контрагента підприємству покупця, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

По взаємовідносинам з ТОВ «Екоінбуд-сервіс», відповідачем зазначено, що за результатами виходу працівників ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя для вручення копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Екоінбуд-сервіс» встановлено відсутність за податковою адресою, про що складено акт перевірки, акт щодо неможливості вручення посадовим особам наказу про проведення виїзної документальної перевірки, акт про неможливість розпочати перевірку. На підставі наданих позивачем документів, встановлено, що взаємовідносини відбулись на підставі договору №21201 від 22.12.2010, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар. Актами перевірок ТОВ «Екоінбуд-сервіс» ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2010 по 31.01.2011, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також, не підтверджено наявність поставок товарів, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Пауер Грідс» зазначено про відсутність у контрагента необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, внаслідок чого операції товариства не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», через що здійснено висновок про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 145 230,00грн., у зв'язку з включенням до їх складу операцій з придбання товарів у ТОВ «Пауер Грідс».

Окрім того, відповідач посилається на те, що позивачем на перевірку надано копії товарно-транспортних накладних, оформлених з порушеннями вимог оформлення документів - відсутні печатки підприємств, що отримали транспортований товар, відсутні підписи їх посадових осіб.

Так, ФОП ОСОБА_4 для підприємства позивача у 2009-2010 роках здійснювалось оформлення перевезень вантажів, шляхом оформлення актів на виконання робіт на рахунків-фактур на перевезення вантажів. Згідно програмного забезпечення, ФОП ОСОБА_4 не був платником збору за забруднення навколишнього середовища. ФОП ОСОБА_5 для позивача в другому півріччі 2010 року здійснювалось оформлення перевезень вантажів, шляхом підписання актів на виконання робіт та рахунків-фактур на перевезення вантажів. Згідно програмного забезпечення, ФОП ОСОБА_5 не є платником збору за забруднення навколишнього середовища, основні засоби відсутні.

З огляду на викладене, за висновками відповідача, позивачем до складу валових витрат безпідставно включено витрати на перевезення, документи на які оформлені ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 та по яким в ході перевірки не доведено їх зв'язку з господарською діяльністю та отриманням доходу через що завищено валові витрати всього у сумі 138536,00грн.

За результатами розгляду акту перевірки №3450/23-34407294 від 05.08.2011, відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ДПІ 23.08.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001742302, яким збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 779389,00грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 160370,75грн. та №0001752302, яким збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 998904,00грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 189192,50грн.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням №0001752302 визначено 48,00 грн. податку, внаслідок заниження валового доходу, які позивачем не оскаржуються.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов зазначив про підтвердження матеріалами справи факту реальності господарських операцій, неправомірності висновків податкового органу.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає можливим погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Поняття «господарська операція» викладено у п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334), зокрема «господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону 334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

П.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первині документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає господарську операцію, як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як свідчать надані позивачем в матеріали справи копії документів (договори поставки, специфікації, рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, картки складського обліку прийнятих матеріальних цінностей, договори перевезення, акти приймання-передачі послуг з перевезення, рахунки на оплату послуг по перевезенню, банківські виписки, тощо) перелічені первинні документи оформлені належним чином. Номенклатура товару та його ціна за одиницю виміру співпадає у рахунках, видаткових накладних, податкових накладних. Фактів невиконання угод зі строни позивача матеріали справи не містять. Фактів, які б свідчили про порушення Товариством відображення вказаних господарських операцій в податковому чи бухгалтерському обліку не зафіксовано, внаслідок чого посилання податкового органу на неможливість здійснення господарських операцій є недоведеним матеріалами справи.

Окрім того наявні договори щодо продажу позивачем іншим підприємствам товарів, видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання товарів, тощо свідчать про подальше використання у власній господарській діяльності отриманих від контрагентів товарів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама лише наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5 ст.7 Закону № 168/97, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як підтверджується наявними в справі матеріалами, матеріальні цінності, придбавані у постачальників призначались для використання ТОВ «Торгівельний дім «Техенргоснаб» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності та використані останнім.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що операції по придбанню товарів у контрагентів позивача є реальними, фактично відбулися, придбані товари використані позивачем в його господарської діяльності.

Посилання на нереальність операцій через невірність складання товарно-транспортних документів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV наведені обов'язкові реквізити первинних документів, серед яких місце складання документа; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 (зареєстрованого в Мінюсті 20.02.98 р. за № 128/2568) (далі - Правила) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У п.10.8 Правил визначено, що у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по-батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж; у п.10.10 Правил визначено, що за домовленістю сторін водій може виконувати обов'язки супровідника вантажів (експедитора).

При цьому, типові форми первинного обліку роботи автомобіля, а саме типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Проте, даний Наказ № 488/346 не пройшов відповідної процедури реєстрації нормативних атів в Міністерстві юстиції України, що передбачена Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.92 р. № 731, а тому не є обов'язковим для виконання підприємствами та організаціями, які не входять в сферу управління органу, що видав вказаний нормативно-правовий акт (п.4 вказаного Положення).

Тим більш, що відсутність посилання у товарно-транспортних накладних «на документи, згідно з якими супроводжується вантаж», не може свідчити про відсутність зв'язку даних господарських операцій з господарською діяльністю Товариства, якою відповідно до п.1.32 ст.1 Закону № 334 є будь-якою діяльністю особи, направленою на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Обов'язок перераховувати податок на додану вартість до бюджету покладений на постачальника продукції при надходженні коштів від покупця з урахуванням ПДВ. Позивач свій обов'язок по включенню ПДВ у ціну товару і перерахунок коштів продавцю виконав в повному обсязі.

Більш того, згідно Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ «Торгівельний дім «Техенргоснаб» при придбанні товарів.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7, 11 до Конвенції», Україна повністю визнає га свїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 р. у справі № 0870/559/12 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 р. у справі № 0870/559/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко