Постанова № 32362750, 22.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 р. Справа № 804/5464/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання: Шрамко Я.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дерманська К.О.

від відповідача: Вюнченко О.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2013р. №0000122201, №0000032201, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» звернулося з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000122201 від 03.04.2013р. щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 100 350, 04грн., в тому числі за основним платежем 18282,00грн., штрафними санкціями 1082068, 04грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000032201 від 03.04.2013р. щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23313,15грн. у декларації за травень 2012р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» ТОВ «Друкарня «Друкарський Світ», ТОВ «Джібісібі Плюс» за результатами якої був складений акт від 28.02.2013р. на підставі якого були прийняті вищевказані оспорювані податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1100350,04грн. зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23313,15грн. у декларації за травень 2012р. у зв'язку з тим, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з зазначеними вище контрагентами. Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу, вважає обґрунтування акту перевірки безпідставними, а притягнення позивача до відповідальності незаконним з огляду на те, що позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських відносин по закупівлі товару (сої, щебню, лотків та обладнання для пакування, пшениці), в тому числі і докази його оплати, товарно-транспортні накладні, які оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Окрім того, представник позивача зазначає, що позивач жодним чином не порушував податкове законодавство, а порушення податкового законодавства іншими платниками податків не породжують у позивача відповідальності, оскільки діюче законодавство не передбачає покладення відповідальності за дії свого контрагента. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що вказані ним обставини свідчать про обґрунтованість формування ним податкового кредиту отриманого у відповідних періодах та відображення його у деклараціях з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, у судовому засіданні та у письмових запереченнях на позов, просить відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на те, що перевірка проводилась на підставі постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. «Про призначення позапланової документальної перевірки» від 31.01.2013р. за матеріалами досудового розслідування, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Висновки акту ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» від 28.02.2013р. №683/221/36020648 базуються на результатах перевірок ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Друкарня «Друкарський Світ», ТОВ «Джібісібі Плюс» за яким встановлено відсутність поставок товарів та послуг, безтоварність фінансово-господарських відносин з контрагентами-постачальниками. Також, надані позивачем документи по взаємовідносинам з його контрагентами не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» придбаних товарів (послуг), а лише фіксують господарські операції з вказаними контрагентами. З огляду на вищевказані обставини та норми Податкового кодексу України, висновок відповідача стосовно завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму ПДВ з вартості придбаних товарів (робіт, послуг), отриманих у ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Друкарня «Друкарський Світ», ТОВ «Джібісібі Плюс» відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим податковий орган вважає, що прийняті ним податкові повідомлення-рішення є правомірними, а дії податкової інспекції - законними.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 22.05.2013р.

Судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» зареєстровано як юридична особа за адресою: 53264, Нікопольський район, с.Першотравневе, вул. Калініна, б. 15, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру від 17.08.2012р., копією виписки з ЄДРПОУ від 16.02.2012р., копією статуту позивача.(а.с. 74-87 том 1).

У період з 18.02.2013р. по 28.02.2013р. Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р.; з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Друкарня «Друкарський Світ» за грудень 2011р., з ТОВ «Джібісібі Плюс» за квітень, серпень 2012р.

За результатами вказаної перевірки ДПІ було складено акт від 28.02.2013р. №683/221/36020648 за висновками якого встановлено наступні порушення ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський»:

-не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ПК «Дніпровський» із ТОВ «Лігран», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Друкарня «Друкарський Світ», ТОВ «Джібісібі Плюс», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів, відсутність об'єктів оподаткування та встановлено порушення ст.ст. 185, 188, 198, 201, 209 Податкового кодексу України, в результаті чого:

-завищено податковий кредит з податку на додану вартість по загальній Декларації всього за перевіряємий період у сумі 41595,15грн., в тому числі за травень 2012р. у сумі 23313,15грн., за жовтень 2012р. у сумі 18282,0грн.;

-завищено податковий кредит з податку на додану вартість по податкових (скорочених) деклараціях сільськогосподарських підприємств всього за перевіряємий період у сумі 843217,50грн., в тому числі за грудень 2011р. у сумі 37064,87грн., за квітень 2012р. у сумі 360903,92грн., за травень 2012р. у сумі 317315,09грн., за липень 2012р. у сумі 6351,67грн., за серпень 2012р. у сумі 121581,95грн.

В тому числі, зроблено висновок, що позивачем завищено залишок від'ємного значення у декларації за травень 2012р. по рядку 24 в сумі 23313,15грн. та занижено суму податку на додану вартість по декларації за жовтень 2012р. по рядку 25 в сумі 18282,00грн.(а.с. 15-58 том 1).

Позивач подав до податкового органу заперечення на вказаний акт за результатами розгляду якого листом від 29.03.2013р. податковий орган залишив дані заперечення без задоволення.(а.с. 68-73 том 1).

В подальшому, податковим органом на підставі вищевказаного акту перевірки від 28.02.2013р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

-податкове повідомлення-рішення №0000122201 від 03.04.2013р. за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 100 350,04грн., в тому числі за основним платежем - 18282,00грн., за штрафними санкціями 1082068,04грн.;

-податкове повідомлення-рішення №0000032201 від 03.04.2013р., у зв'язку з чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23313,15грн. у декларації за травень 2012р.(а.с. 11-12 том 1).

Позивач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки, у зв'язку з чим вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми чинного законодавства у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних

операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У судовому засіданні було встановлено, що у перевіряє мий період позивач мав правовідносини з наступними контрагентами, а саме: ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» ТОВ «Друкарня «Друкарський Світ», ТОВ «Джібісібі Плюс».

За результатами вказаних господарських операцій позивачем у травні та жовтні 2012р. відповідні суми податку на додану вартість були віднесені до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань у відповідних деклараціях.

Так, як вбачається із матеріалів справи, 20.06.2012р. між ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (Покупець) та з ТОВ «Лігран» (Продавець) був укладений договір поставки №2061 за умовами якого продавець зобов'язувався поставити позивачеві (покупцю), а покупець зобов'язувався прийняти та сплатити товар (щебінь), асортимент, номенклатура, кількість, вартість якого визначені в специфікаціях.(а.с. 12-17 том 3).

Факт реальності здійснення господарської операції за вищевказаним договором, підтверджується копіями наявних в матеріалах справи рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, прийомними актами, актами списання матеріалів, товарно-транспортними накладними, а також виписками банку, що підтверджують оплати позивачем придбаного товару, де у складі вартості товару, в тому числі позивачем сплачено і податок на додану вартість у розмірі 20%.(а.с. 18-89 том 3).

Також, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що між ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (Покупець) та ТОВ «Друкарня «Друкарський світ» (Постачальник) було укладено договір поставки № Т25 від 01.02.2011р. за умовами якого постачальник брав на себе зобов'язання поставити позивачеві лотки із супутними засобами для упаковки харчових продуктів, вартість і кількість яких зазначені у специфікаціях.(а.с.235-237 том 1).

Факт реальності здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджується копіями специфікацій до договору, видатковими накладними, рахунками на оплату, сертифікатами якості продукції, висновками СЕС, податковими накладними, прийомними актами, актами списання упоковочних матеріалів, наявністю у власності комплексу нежитлових будівель у позивача, де зберігався придбаний товар, а також банківськими виписками, що підтверджує оплату позивача за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем сплачено і податок на додану вартість.(а.с. 238-250 том 1, а.с.1-40-96 том 2).

23.04.2012р. між ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (Покупець) та ТОВ «Джібісіді Плюс» (Продавець)укладено договір поставки № П1032, за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар (сою), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього визначену умовами договору грошову суму.(а.с. 99-101 том 1).

Факт реальності здійснення господарських операцій за вищевказаним договором підтверджується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією відповідного договору, специфікаціями до нього, копіями рахунків, копіями накладних та податкових накладних, копіями товарно-транспортних накладних, а також копією виписки банку про сплату позивачем коштів за придбаний товар.(а.с. 101-108 том 1).

21.02.2012р. та 13.03.2012р. між ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (Покупець) та ТОВ «Ангстрем Континенталь» (Продавець) укладено договори № П 377, №610 на поставку сої, за умовами яких, продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього визначену умовами договору грошову суму.

Факт реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами підтверджується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, а саме: копіями відповідних договорів, копіями специфікацій, копіями рахунків, копіями накладних та податкових накладних, копіями товарно-транспортних накладних, копіями банківських виписок, які свідчать про оплату товару.

Також, 25.10.2012р. та 29.10.2012р. між ТОВ «Шоковіта» (продавець) та ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» були укладені два договори поставки № П2748 та П2756 кукурудзи урожаю 2012р. та сої, за умовами якого продавець брав на себе зобов'язання передати товар покупцю, а позивач прийняти і оплатити товар.(а.с. 91-92, 94-95 том 3).

Факт реальності здійснення господарської операції за вищевказаними договорами підтверджується копіями відповідних договорів, копіями специфікацій, копіями видаткових та податкових накладних, копіями актів прийому-передачі, копіями товарно-транспортних накладних, а також виписками банку про оплату за придбаний товар.(а.с.97-115 том 3).

При цьому, факти використання придбаного товару позивачем у своїй господарської діяльності свідчить і договір на переробку давальницької сировини від 30.08.2010р. та доданими до нього первинними бухгалтерськими документами.(а.с. 156-226 том 3).

Однак, не зважаючи на те, що вказані вище досліджені судом первинні бухгалтерські документи також були досліджені і податковим органом у ході перевірки, податковий орган прийшов до висновку про те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» ТОВ «Друкарня «Друкарський Світ», ТОВ «Джібісібі Плюс» їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено дефектність первинних документів, в тому числі і за результатами перевірок вищевказаних контрагентів позивача, які покладені в основу прийнятого відповідачем акту від 28.02.2013р.

Суд не може погодитися з такими висновками податкового органу, які були покладені в основу акту перевірки від 28.02.2013р. та стали підставою для прийняття оспорюваних рішень, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України передбачено, органи державної податкової служби виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів. Органи ДПС мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами ст. 21 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно до вимог п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій(службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків(його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Зі змісту акту перевірки від 28.02.2013р. видно, що він не містить посилань на відсутність первинних бухгалтерських документів, які підтверджують господарські операції здійснені позивачем з вищевказаними контрагентами та не містить підстав і доказів на яких ґрунтуються висновки податкового органу. Також, зазначений акт не містить і посилань саме на порушення позивачем податкового законодавства, а тому суд приходить до висновку про те, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 28.02.2013р. ґрунтуються лише на припущеннях (судженнях) податкового інспектора, що є порушенням Порядку 984.

Не можуть бути прийняті судом до уваги і посилання відповідача у акті перевірки на те, що надані для проведення перевірки первинні документи не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: не містять обов'язкових реквізитів (не зазначено посаду осіб підприємств, які відповідали за здійснення господарської операції), оскільки наявність помилок у оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо в інших даних вбачається, що фактичний рух активів або змін у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідна правова позиція міститься і у інформаційному листі Вищого адміністративного Суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11.

Як встановлено в судовому засіданні, так і підтверджено представником відповідача, що видами діяльності позивача є розведення птиці, перероблення м'яса свійської птиці та кролів, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, тобто, придбані у вищевказаних контрагентів корма (пшениця, соя, кукурудза) були використані у господарській діяльності позивача для відкорму птиці, придбані товари (послуги) позивачем були відображені у бухгалтерському обліку шляхом складання первинних документів, які досліджені судом, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у повному обсязі підтверджують реальність здійснення господарської операції з вищевказаними контрагентами.

Водночас, слід зазначити про те, що покладання податковим органом відповідальності на позивача за неналежне виконання зобов'язань контрагентами позивача, які відображені в акті перевірки не можуть бути підставами для притягнення саме позивача до відповідальності, оскільки відповідно до ст.ст.61, 67 Конституції України встановлено, що кожен, зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку формування податку на додану вартість та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Отже, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових доходів і витрат, а також податкового кредиту у перевіряємий період.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежності від факту підтвердження реальності здійснення своїх зобов'язань його контрагентами.

Також, судом враховується і те, що товарно-транспортні накладні не є єдиними первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договорами та відсутність вказаних документів не є підставою для позбавлення права позивача на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум договорами у разі наявності кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, а саме: договорів, видаткових накладних податкових платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, а також у постанові від 14.11.2012р.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з

урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу №1,яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від

виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість прийнятих податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень від 03.04.2013р. №0000122201 та №0000032201 або спростовували надані докази та твердження позивача.

Згідно до ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення| (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладеного, з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 03.04.2013р. не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені вище податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1874 від 16.04.2013р. позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294грн.(а.с. 9 том 1), а тому зазначені судові витрати підлягають відшкодуванню позивачеві із Державного бюджету України з урахуванням ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2013р. №0000122201, №0000032201 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 03.04.2013р. №0000122201, №0000032201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Калініна, 15, ЄДРПОУ 36020648) - судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 грн.(дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27.05.2013р.

Суддя С.О. Конєва