Постанова № 32362805, 21.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 р. Справа № 804/6490/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Варушка Ю.А.

за участю:

представників позивача - Курячого М.П., Доценко О.В.

представників відповідача - Коваленко Д.П., Омельченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Інвест-В» до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що з 08 лютого по 22 березня 2013 року Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої було складено акт від 29 березня 2013 року №1316/22-4/36094250. На підставі акту перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0000712220 від 11.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 651 689,48 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 80 496,98 грн.; №0002801720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 2 816,98 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 214,25 грн.; №0000732220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 258 250 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55918,50 грн.

Позивач не згоден з порушеннями, які виявили перевіряючи під час проведеної перевірки та вважає, що вимог діючого законодавства не порушував. Вважає, що відповідачем неправомірно збільшені грошові зобов'язання ПП «Інвест-В», штрафні (фінансові) санкції нараховані безпідставно, а висновки, згідно з якими відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству України з питань оподаткування. За таких обставин, позивач просив суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 року за номерами 0000712220, 0002801720, 0000732220, винесені Лівобережною міжрайонною ДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області та стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Представники відповідача у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнали та зазначили, що дійсно проводилась планова виїзна документальна перевірка ПП «Інвест-В» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. В ході перевірки встановлені порушення податкового законодавства, які призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 732 186,46 грн., податку на додану вартість на загальну суму 314168,5 грн. та податку на доходи фізичних осіб на суму 4 031,23 грн. На підставі акту перевірки Лівобережною МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 р. №0000712220 про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток 732 186,46 грн. (основний платіж - 651 689,48 грн., штрафні санкції - 80 496,98 грн.), від 11.04.2013 р. №0000732220 про визначення грошових зобов'язань по податку на додану вартість 314 168,5 грн. (основний платіж - 258 250 грн., штрафні санкції - 55 918,5 грн.), від 11.04.2013 р. №0002801720 з визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 4 031,23 грн. (основний платіж - 2 816,98 грн., штрафні санкції - 1 214,25 грн.). За таких обставин, винесені на підставі висновків перевірки позивача дані податкові повідомлення-рішення є цілком обґрунтованими та законними, а тому представники відповідача просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Інвест-В» (код ЄДРПОУ 36094250) зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 01.09.2008 р., номер запису 12241020000043872. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №7473 від 02.09.2008 р. та перебуває на обліку в Лівобережній міжрайонній Державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

В судовому засіданні встановлено, що співробітниками Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення у висновках акту перевірки від 29 березня 2013 року №1316/22-4/36094250:

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5, пп.4.1.5 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №28397-ВР, пп.135.1, 135.4, 135.4.1, 135.5.4 ст.135, 138.1, 138.1.1, 138.2, 138.4, 138.2, пп.138.8.1, п.138.8 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 651 689,48 грн., у тому числі за: 2010 рік в сумі 238 729,25 грн.; 1 квартал 2011 року в сумі 6 228,75 грн.; 2-4 квартал 2011 року в сумі 323 476,83 грн.; 1-4 квартал 2012 року в сумі 83 254,65 грн.;

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.7, п.201.4, п.201.10 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 258 250 грн., а саме: лютий 2010 року - 15 040 грн.; березень 2010 року - 23 520 грн.; квітень 2010 року - 9 400 грн.; червень 2010 року - 73 333 грн.; квітень 2011 року - 21 000 грн.; травень 2011 року - 13 580 грн.; липень 2011 року - 900 грн.; серпень 2011 року - 87 454 грн.; вересень 2011 року - 11 173 грн.; жовтень 2011 року - 950 грн.; листопад 2011 року - 1 900 грн.;

- пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, пп.9.10.1, 9.10.2 п.9.10 ст.9, п.19.2 ст.19 Закону України №889 та пп.164.2.11 п.164.2 ст.164, пп.170.9.1, 170.9.2 п.170.9 ст.170, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в результаті додатково донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 816,98 грн.

На підставі даного акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року: №0000712220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 651 689,48 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 80 496,98 грн.; №0002801720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 2 816,98 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 214,25 грн.; №0000732220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 258 250 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 918,50 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У відповідності до пп.5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку» та абзацу 2 пункту 1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592 «Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності)».

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами (п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Так, проведеною перевіркою встановлено заниження валового доходу позивача за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки показників валового доходу позивача за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року описані на сторінках 3-8 акту перевірки. Як зазначено в акті перевірки (стор.3), відповідачем встановлено заниження ПП «Інвест-В» валового доходу за вказаний період на загальну суму 36 895 грн.

Однак вказані висновки суд вважає є помилковими, тому як перевіркою встановлено, але не враховане завищення у той же час валових доходів ПП «Інвест-В» на суму 50 319,48 грн. (стор.6,7 акту перевірки).

Крім того, висновок про те, що позивач допустив заниження задекларованих показників у рядку 01.2 Декларації про прибуток «приріст балансової вартості запасів» на 83 18,83 грн. (стор.8 акту перевірки), також є помилковим, оскільки вказані показники були взагалі невірно визначені перевіряючими. Так, відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що регулював спірні правовідносини, показник приросту (убутку) балансової вартості товарів визначається на дату початку звітного періоду. Однак, в акті перевірки (стор.8) зазначений показник був визначений на інші дати (01.03.2010 року замість 01.04.2010 року, на 01.12.2010 року замість 01.01.2011 року тощо).

Результати перевірки показників валового доходу позивача за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року описані на сторінках 9-14 акту перевірки.

Як зазначено в акті перевірки (стор.9), відповідачем встановлено заниження ПП «Інвест-В» валового доходу за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму 47 9420 грн.

З таким висновком відповідача суд погодитись не можна, оскільки він був зроблений безпідставно. Так, відповідач не прийняв до уваги та не надав належну оцінку господарським операціям з ТОВ «АТБ-маркет», а також відповідач необґрунтовано відніс до складу доходів позивача кредиторську заборгованість на суму 257 066 грн.

Суд вважає, що сума валового доходу за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року була сформована та задекларована позивачем у відповідності до вимог закону, тому як: при визначенні валового доходу за вказаний період відповідачем не врахована сума знижки, надана позивачем контрагенту - ТОВ «АТБ-маркет». В той час, як зазначена сума знижки є сумою, що зменшує валовий дохід позивача, та вона повинна була бути врахована при перерахуванні доходів як зміна сум компенсації вартості товарів. Факт надання знижки підтверджений договорами поставки з контрагентом, що містять відповідні умови, та двосторонніми актами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Неврахування відповідачем при перевірці нарахування та сплати податку на прибуток сум знижок, наданих ТОВ «АТБ-маркет» у 2011-2012 році, є незрозумілим з огляду на те, що при перевірці нарахування та сплати іншого податку - податку на додану вартість, за той самий період, правильність коригування сум ПДВ до податкових накладних за тими ж операціями підтверджена перевіркою у повному обсязі.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп.135.5.4. п.135.5. ст.135 Податкового кодексу України. Основою для висновку відповідача стало виявлення простроченої кредиторської заборгованості, що не включена позивачем до складу доходів. Як зазначено в акті (стор.12), у позивача рахується прострочена кредиторська заборгованість на загальну суму 257066 грн. за наступними підприємствами: ПП «НВФ «Дніпропетровський комп'ютерний центр» 25 466 грн.; ПП «Приматех» 166 600 грн., ПП «Мега-Мікс» 33 000 грн., ТОВ МФП «Екофарм» 32 000 грн.

При цьому зазначений розділ акту не містить посилання на встановлені податковим органом обставини, що підтверджують наявність станом на час складання акту простроченої кредиторської заборгованості на вказану суму (закінчення термінів позовної давності, тощо).

Дійсно, позивач мав договірні відносини з вищезазначеними підприємствами, що підтверджується укладеними договорами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), й кредиторська заборгованість за надані послуги також має місце.

Однак, аналіз умов договорів з контрагентами дозволяє дійти висновку про те, що строк позовної давності відносно заборгованості позивача спливає у 2013 році. Таким чином, строк позовної давностіна період охоплений перевіркою (з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року), ще не минув.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який підлягав застосуванню, спірна сума кредиторської заборгованості не могла бути віднесена до сум безповоротної фінансової допомоги та, відповідно, не підлягала включенню до складу валового доходу позивача в перевіряємий період.

В акті перевірки (стор.12,13) вказано, що контрагенти позивача були припинені у 2010 році та у першому кварталі 2011 року

Відповідно до п.1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу «Податок на прибуток підприємств» застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Як вбачається з вищевикладеного, на момент виникнення спірних правовідносин та припинення ПП «НВФ «Дніпропетровський комп'ютерний центр», ПП «Мега-Мікс» й ТОВ МФП «Екофарм» діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». В зв'язку з чим, норми Податкового кодексу України було застосовано відповідачем безпідставно.

Щодо контрагента позивача - ПП «Приматех» в акті перевірки (стор.13) зазначено, що ПП «Приматех» визнано банкрутом. Згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 р. ПП «Приматех» було визнано банкрутом та призначено ліквідаційну процедуру строком до 20.11.13 р. Отже, на час складання акту перевірки юридичну особу ПП «Приматех» не припинено, що виключає можливість віднесення сум кредиторської заборгованості до безповоротної фінансової допомоги, враховуючи, що термін позовної давності, як вже зазначалося вище, не сплинув.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до складу валових витрат включені суми, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Внаслідок чого, відповідачем зроблений висновок про завищення ПП «Інвест-В» валових витрат.

При цьому податковий орган під час перевірки запитував окремі документи, які позивачем також були надані. Крім того, позивач направив відповідачу з супровідним листом (вих.№ 48 від 18.04.2013 року) разом із письмовими запереченнями документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності.

В акті перевірки зазначено, що позивач відніс до складу валових - суми витрат за відсутності документів, які підтверджують надані послуги (стор.16, 31, 32, 33, 38, 46).

Вказані твердження не відповідають обставинам справи, тому як всі спірні суми витрат підтверджені договорами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітами виконавців, які містяться в матеріалах справи та позивачем була здійснена оплата наданих послуг.

Всі перелічені документи були надані відповідачу під час перевірки, в порядку, передбаченому п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України, з супровідним листом (вих. № 48 від 18.04.2013 року).

Описані в акті перевірки вимоги відповідача відносно окремих документів є необґрунтовано перебільшеними. Так, маркетингові послуги за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів (як, наприклад, монтажні послуги), не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, тому найменування наданих послуг в актах прийому-передачі саме як «маркетингові послуги» є достатніми для розкриття змісту і обсягу вищевказаної господарської операції. А оформлення подорожніх листів та ТТН, як того вимагає відповідач, є неможливим з огляду на те, що при наданні послуг з контролю навантажувально-розвантажувальних робіт та робіт зі складування товару такі документи взагалі не оформляються.

В акті переврки відповідачем не зазначено, з яких причин він вважає недостатніми первинні документи, надані ПП «Інвест-В» відносно інформаційних (консультаційних) послуг ПП «Аттіка-Трейд» за договором від 01.01.2011 року, та не вказано якими додатковими документами повинні бути, на думку перевіряючих, підтверджені зазначені послуги.

Відповідачем встановлено порушення Закону України №889 та Податкового кодексу України в результаті чого додатково донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 2816,98 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 214,25 грн.

Підставою для зазначених висновків стало встановлення внаслідок перевірки авансових звітів того, що «…до складу оподатковуваного податком доходу працівника не включені підзвітні суми, які були надані працівнику підприємства та по яким розрахункові документи не встановленої форми на придбання товарів та послуг…» (стор.77 акту перевірки).

Всупереч вимог п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відповідачем не вказано: які саме розрахункові документи мали невстановлену форму; яким нормативно-правовим актом ця форма встановлена; в чому саме полягало порушення форми розрахункових документів; які обов'язкові реквізити відсутні у розрахункових документах.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту позивача. Внаслідок чого відповідачем було збільшено суму грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість на суму 258 250 грн. та відповідно нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 55 918,50 грн. Висновки перевірки ґрунтувалися на наступному:

Згідно акту перевірки правочини, що виконувалися протягом перевіряємого періоду позивачем з підприємствами постачальниками, які мають стан неосновний, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Такі, твердження відповідача є помилковими.

Так, перевіркою встановлені «…порушення частини ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними…» (стор.67 акту перевірки).

Згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ч.1 ст.204 ЦК України). Якщо ж недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, згідно яких оспорювані відповідачем правочини визнано судом недійсними.

Як вбачається з норм чинного законодавства, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

При цьому, жодним законом, в тому числі й ст.20 Податкового кодексу України, не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У п.18 постанови від 6 листопада 2009 року №9 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що правочинами, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України);

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Більш того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається в акті перевірки (стор.23) лише на постанову старшого слідчого по ОВС СВ ДПС у Дніпропетровській області від 22.08.2012 року, яка, по-перше, не є обвинувальним вироком, по-друге, стосується тільки директора ПП «Приматех» в розрізі відносин між ПП «Приматех» та ПП «Альтекс-Юг».

Таким чином, відповідачем не доведено наявності вини, вираженої в намірі порушити публічний порядок сторонами або однією зі сторін оспорюваних правочинів, не наведено доказів існування мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства. В зв'язку з чим, висновки відповідача щодо нікчемності правочинів є лише необґрунтованими припущеннями, які не мають доказової сили.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11 документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Крім того, на момент існування спірних правовідносин з позивачем всі контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку, мали документи, необхідні для проведення господарської діяльності, що не заперечується в акті перевірки. Тому посилання відповідача на те, що на момент проведення перевірки постачальники мали стан неосновний, як на підставу визнання правочинів з ними нікчемними є незрозумілим.

В акті перевірки встановлені відхилення між сумами податкового кредиту позивача та зобов'язань з податку на додану вартість контрагентів, що стало підставою для висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту. (стор.68-69).

Податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, аналогічна норма містилася й у пп.7.2.6 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Позивач отримав у своїх контрагентів податкові накладні, які містяться в матеріалах справи та в свою чергу стали підставою для визначення податкового кредиту за відповідні періоди господарської діяльності. В той же час, на стор.68-69 акту перевірки наданий перелік відхилень між сумами податкового кредиту позивача та зобов'язань з податку на додану вартість контрагентів. Наслідком виявлення вказаних відхилень стали висновки відповідача про завищення податкового кредиту на суму 168 060 грн.

Як вбачається з викладеного, податковий кредит був сформований позивачем у відповідності до вимог законодавства з питань оподаткування, тому висновки відповідача є необґрунтованими.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 року за номерами 0000712220, 0002801720, 0000732220 прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 року за номерами 0000712220, 0002801720, 0000732220, винесені Лівобережною міжрайонною Державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інвест-В» витрати по сплаті судового збору по справі в розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 26 червня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.