Постанова № 32362536, 10.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. Справа № 922/1334/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (вх. №1810Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 29.05.13 року у справі №922/1334/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група

морепродуктів", смт. Велика Димерка

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення коштів 24 451,07 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2013 року по справі №922/1334/13 (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна група морепродуктів" основний борг в розмірі 16000,00 грн., штраф в розмірі 8000,00 грн. та 3% річних в розмірі 451,07 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не надані докази належного виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (зарахування вказаних коштів на рахунок позивача). Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні грошової заборгованості перед позивачем, як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов"язання, є юридично неспроможним, таким що суперечить положенням ч. 1 ст. 625 ЦК України та не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог також в частині стягнення штрафу в розмірі 8000,00 грн. та 3% річних в розмірі за період з 14.04.2012 р. по 22.03.2013 р. в розмірі 451,07 грн.

Відповідач, ФОП ОСОБА_1, не погодилася з вказаним рішенням, звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його винесенні.

Апелянт зазначає, що 11.04.2012 року відповідачем (покупцем) було сплачено грошові кошти за товар за договором та відповідно до видаткової накладної №1464вр від 10.04.2012 року в розмірі 16100,00 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок в ПуАТ "АКБ "Базис" з метою перерахування коштів на рахунок позивача (продавця), що також підтверджується квитанціями від 11.04.2012 року і платіжними дорученнями №32 від 11.04.2012 року. Оскільки саме банком не було виконано платіжного доручення у зв'язку з ліквідацією останнього, то на думку відповідача, саме банк має нести відповідальність за порушення зобов'язання.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 06 квітня 2012 року між позивачем (як продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 1464вр (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець протягом дії чинного договору зобов'язується передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати товар, сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною даного договору.

На підставі вказаних умов договору позивач передав, а відповідач прийняв 500 кг. скумбрії 400-600 с/м (товар) на суму 16000,00 грн.

Покупець, як визначено п. 4.3 договору, зобов'язався повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 3 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Пунктом 4.6 договору визначено, що платіж вважається здійсненим з моменту зарахування грошей на поточний рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий ним товар на суму 16000,00 грн.

Згідно з п. 4.5 договору, у випадку порушення покупцем п. 4.3 чинного договору (строків оплати отриманого товару) більше ніж на 25 календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50% несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

На підставі вказаного пункту договору, позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 8000,00 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 451,07 грн.

Відповідач факт отримання товару від позивача на суму 16000,00 грн. визнає, а також не заперечує того факту, що відповідна грошова сума фактично не зарахована на рахунок позивача, але вважає що свій обов'язок щодо оплати отриманого товару ним виконано належним чином, про що робить висновок з наступного.

10 грудня 2009 р. між відповідачем та ПуАТ "АКБ "Базис" було укладено договір банківського рахунку №6491/5, відповідно до якого банк відкрив відповідачу поточний рахунок в українській гривні та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

11 квітня 2012 р. відповідач зарахувала на поточний рахунок в ПуАТ "АКБ "Базис" 16100,00 грн.

З метою оплати отриманого товару відповідач 11.04.2013 р. надала до Першої Харківської філії ПуАТ АКБ „Базис" (далі - банк) платіжне доручення № 32 від 11.04.2013 року.

20 квітня 2012 р. відповідач отримала інформацію про невиконання банком вказаного платіжного доручення у зв'язку з ліквідацією останнього.

18 вересня 20012 р. відповідач звернулася до банку з вимогою про визнання кредиторських вимог на суму 16000,00 грн.

Листом вих. № 574 від 28.11.2012 р. ліквідатор банку повідомив відповідача про акцептування кредиторських вимог на суму 16000,00 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав позицію відповідача щодо належного виконання ним зобов'язання з оплати вартості отриманого товару, необґрунтованою.

Як правомірно зазначає суд першої інстанції в своєму рішенні, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до п. 4.3 договору, покупець має повністю сплатити вартість отриманого ним товару на поточний рахунок продавця протягом 3 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної. При цьому, платіж вважається здійсненим з моменту зарахування грошей на поточний рахунок продавця (п. 4.6).

Відповідач отримав товар на загальну суму 16000,00 грн. 10.04.2012 р., що підтверджується видатковою накладною №1010382 від 10.04.2012 р. (арк. спр. 13) та не заперечується відповідачем.

Так, на підставі викладеного, відповідач вважатиметься таким, що належним чином виконав грошове зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару у випадку зарахування відповідних коштів (16000,00 грн.) на рахунок позивача до 13.04.2012 р. включно.

Оскільки відповідачем не надані докази належного виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (зарахування вказаних коштів на рахунок позивача), суд правомірно дійшов до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 16000,00 грн.

Договором (п. 4.5) визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого товару більше ніж на 25 календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50% несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ст. 614 ЦК України закріпила принцип відповідальності за наявності вини, втім передбачає, що інше (особливості) може бути встановлено договором або законом.

Щодо грошових зобов'язань такі особливості встановлено ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання відповідача перед позивачем є грошовим, оскільки передбачає сплату боржником (відповідачем) кредитору (позивачу) грошових коштів за отриманий товар, а тому відповідач в будь-якому випадку не може бути звільнений від відповідальності за його невиконання.

За таких обставин, посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні грошової заборгованості перед позивачем, як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання є юридично неспроможним, таким що суперечить положенням ч. 1 ст. 625 ЦК України та не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, тому суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 8000,00 грн. та 3% річних в розмірі за період з 14.04.2012 р. по 22.03.2013 р. в розмірі 451,07 грн.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 29.05.13 року у справі №922/1334/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 549, 614, 625, 655, 692 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 29.05.13 року по справі

№922/1334/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 10.07.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.