Ухвала суду № 32359735, 08.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 р.Справа № 818/680/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

представника позивача- Чупрун Є.В.,

представника відповідача- Куц О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Охтирсільмаш" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 818/680/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Охтирсільмаш"

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Охтирсільмаш" (далі- ВАТ "Охтирсільмаш") звернулось з адміністративним позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (далі- Охтирська ОДПІ), в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000141530 від 22 січня 2013 р. про збільшення грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на суму 658888, 25 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ВАТ "Охтирсільмаш" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності нарахування податковим органом суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю є помилковими, оскільки розмір орендної плати за землю визначається виходячи із договору оренди. Апелянт вважає, що розрахування орендної плати за землю в новому розмірі можливе лише після внесення змін до відповідного договору.

Крім того, згідно з п.1.3 ст. 1 Податкового кодексу України (далі- ПК України) цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань та стягнень податкового боргу з осіб на яких поширюється судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до положень зазначеного закону з моменту визнання боржника банкрутом або відкриття ліквідаційної процедури припиняється виконання нових зобов'язань боржника. З єдиного рахунку банкрута дозволено проводити лише поточні комунальні та експлуатаційні платежі, а також платежі пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов до правомірного висновку про факт заниження позивачем розміру орендної плати за період жовтень-грудень 2011 року та січень -листопад 2012 року у загальному розмірі 658888,25 грн. оскільки позивачем у податкових деклараціях з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, які були подані до Охтирської ОДПІ, самостійно в порушення вимог діючого законодавства нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в розмірі меншому ніж встановленої законодавством - 3 % від грошової оцінки землі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що співробітниками Охтирської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "Охтирсільмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по платі за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за періоди жовтень - грудень 2011 року та січень - листопад 2012 року, за результатами якої складений акт № 11/15-213/00238256 від 08 січня 2013 року (а.с. 9-10).

На підставі вказаного акту відповідачем 22 січня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000141530, яким ВАТ "Охтирсільмаш" збільшено грошове зобов'язання по платі за землю на суму 658888, 25 грн. (а.с. 7)

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок податкового органу про те, що орендна плата за договорами оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у період жовтень - грудень 2011 року та січень - листопад 2012 року позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1 % від грошової оцінки землі, замість встановлених законодавством 3 % від грошової оцінки землі.

Колегія суддів перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 31 серпня 2006 р., укладеного з Охтирською міською радою, позивачу була надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 0, 2576 га. строком на десять років для розміщення складських приміщень та вантажного майданчика, за адресою: м. Охтирка, пров. Кіма, 21. Згідно п. 8 договору ВАТ "Охтирсільмаш" зобов'язувалось щорічно вносити орендну плату в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі. (а.с. 11-15)

Також, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 17 березня 2004 р., укладеного з Охтирською міською радою, позивачу була надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 103881 кв.м. строком до 17 березня 2014 року для обслуговування виробничих будівель за адресою: м. Охтирка, вул. Шевченка, 3. Згідно п. 2.3 договору ВАТ "Охтирсільмаш" зобов'язувалось щомісяця вносити орендну плату в розмірі 5886, 59 грн. (а.с. 16-17).

Колегія суддів зазначає, що з 01.01.2011 року порядок оподаткування землі в Україні, визначається розділом XIII «Плата за землю» ПК України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПКУ.

Згідно із вимогами ст. 6, п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 36.3 ст. 36 ПК України під податком розуміється обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Податковим кодексом України встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Пунктом 8.2 статті 8 ПК України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 9 ПК України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких відноситься, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Колегія суддів зазначає, що нормами ПК України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування. Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, в укладених між Охтирською міською радою (як орендодавцем) та ВАТ "Охтирсільмаш" (як орендарем) договорах оренди земельних ділянок розмір орендної плати менше 3 % від нормативної грошової оцінки землі на рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про те, що розмір орендної плати за даними договорами оренди не відповідав вимогам чинного законодавства, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Виходячи з того, що у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданій позивачем до Охтирської ОДПІ, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1 % від нормативної грошової оцінки землі, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про заниження позивачем розміру орендної плати за період жовтень-грудень 2011 року та січень -листопад 2012 року у загальному розмірі 658888,25 грн.

Колегія суддів зазначає, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку, а тому дані відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України), не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, а тому, необхідність сплати земельного податку у новому розмірі, а саме у розмірі 3%, виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

З огляду на вище зазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, відносно того, що розрахування орендної плати за землю в новому розмірі можливе лише після внесення змін до відповідного договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований податковим законодавством. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать правовим актам, не можуть бути застосовані.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що з моменту визнання банкрутом припиняється виконання податкових зобов'язань боржника, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте 22.01.2013 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати поточні зобов'язання.

Інші доводи з вище зазначених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Охтирсільмаш" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 р. по справі № 818/680/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 12.07.2013 р.