Постанова № 32350244, 11.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року № 813/2804/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Олексяк І.Р.

представника позивача Лобур С.П.

представника відповідача Пилипяка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф» (далі - ТзОВ «Фарма Лайф») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС), в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000762210/6931 від 29.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що акт перевірки відповідача не містить жодної нормативно-обґрунтованої обставини, яка б свідчила про вчинення позивачем порушень податкового законодавства. Зокрема, в акті перевірки зазначається, що відсутнє підтвердження фактичного здійснення господарської операції між ТзОВ «СД-Груп Плюс» та ТзОВ «Фарма Лайф». Проте, даний висновок не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки при проведені перевірки інспектору було надані всі можливі і необхідні документи, що підтверджують реальність господарських відносин між ТзОВ «СД-Груп Плюс» та ТзОВ «Фарма Лайф». Крім того, не можна вважати належними посилання відповідача в акті перевірки на те, що ТзОВ «Сд-Груп Плюс», не маючи власних офісних виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, відсутність технічного персоналу для здійснення господарської діяльності не могло мати мети реального настання правових наслідків. Отже, не можна вважати належними і доводи про нікчемність операцій з огляду на те, що у вказаних контрагентів, на думку органу державної податкової служби, відсутні необхідні можливості для надання послуг. Адже, відсутність штату працівників по основному місцю праці, транспортних засобів та виробничих і складських приміщень не є належним доказом неможливості реального здійснення господарських операцій, оскільки діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту у інший спосіб, зокрема шляхом укладення цивільно-правових та господарських договорів. На думку позивача, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Крім того, як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується виключно на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача - ТзОВ «СД-Груп Плюс». Однак недотримання контрагентом позивача норм податкового законодавства тягне за собою відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не позивача, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, які є оформленими належним чином у відповідності до вимог до первинних фінансових та бухгалтерських документів встановлених законодавством, що не спростовується жодними доказами ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС, підстав для висновку про відсутність факту отримання продукції, на думку позивача, немає. У зв'язку з наведеним, позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення протиправними та просить суд таке скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав викладених в поданих суду письмових запереченнях, згідно яких зазначив, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Фарма Лайф» використано акт Броварської ОДПІ №19/232/37448485 від 08.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «СД-Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 37448485) в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за рахунок ПП «Сочі-М» (код ЄДРПОУ 35587325) за період з 01.09.2011 р по 30.09.2011 року. Відповідно до наявної в Броварській ОДПІ інформації на ТзОВ «СД-Груп Плюс» рахувалось 4 особи. Окрім того до Броварської ОДПІ надійшов акт ДПІ у Московському районі м. Харкова від 24.11.2011 року №148/18/35587325 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сочі-м» (код ЄДРПОУ 35587325) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2011 року. В ході відпрацювання ПП «Сочі-М», співробітниками ВПМ Феодосійської МДПІ був опитаний громадянин ОСОБА_3, який значиться як директор підприємства. Останній пояснив, що до ПП «Сочі-М» відношення не має. Співробітниками ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова була опитана громадянка ОСОБА_4, яка значиться як головний бухгалтер підприємства. Остання пояснила, що відношення до ПП «Сочі-М» не має. Актом від 24.11.2011 року №148/18/35587325 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сочі-М» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2011 року встановлено, що діяльність ПП «Сочі-М» формально носить фіктивний характер. Оскільки на ТзОВ «СД-Груп Плюс» відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та з огляду на акт ДПІ у Московському районі м. Харкова, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Так, господарські операції між ТзОВ «СД-Груп Плюс» та ПП «Сочі-М» та покупцями, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Крім цього, ТзОВ «Фарма Лайф» не було надано до перевірки усіх первинних документів, наявність яких передбачена умовами договору постачання, які б свідчили про реальність операцій між ТзОВ «Фарма Лайф» та ТзОВ «СД-Груп Плюс». Сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні та є наслідком здійснення безтоварних господарських операцій. Також, перевіркою встановлено, що в порушення п.135.1, п.135.2, п.п.135.5.4, п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України позивачем занижено дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок не включення безповоротної фінансової допомоги у товарній формі всього на суму 791000 грн., в тому числі за 2-4 квартали 2011 року в сумі 791000 грн. Отже, ТзОВ «Фарма Лайф» оприбутковано коробочки «інфанрікс» від невстановлених осіб на суму 791000 грн., так як перевіркою визнано нереально-здійснену фінансову операцію по придбанню коробочок «інфанрікс» від ТзОВ «СД-Груп Плюс». Згідно з документами представленими до перевірки заборгованість за коробочки «інфанрікс», що були отримані від невстановлених осіб відсутня. Враховуючи вищенаведене, коробочки «інфанрікс», які було використано при виробництві доз вакцини «інфанрикс», є безкоштовно отриманими (тобто безповоротною фінансовою допомогою у товарній формі від невстановлених осіб). У зв'язку з наведеним, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Фарма Лайф» зареєстроване 29.04.1994 року в Виконавчому комітеті Львівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 20810310, види діяльності: 32.50 Виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів; 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; 21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ №460544 (а.с.38).

ТзОВ «Фарма Лайф» володіє ліцензією на виробництво лікарських засобів серії АВ №493811 Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів видану 27.10.2009 року, строк дії якої з 23.10.2009 року по 23.10.2014 року (а.с.96).

Згідно Акта перевірки, ТзОВ «Фарма Лайф» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.05.1994 року за №759, станом на 30.03.2013 року перебуває на обліку у ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС.

У періоді, за який проводилася перевірка, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.07.1997 року №17796993 виданого ДПІ у Галицькому районі м. Львова, індивідуальний податковий номер 208103113045.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Фарма Лайф» (код ЄДРПОУ 20810310) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «СД-Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 37448485) за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 13.03.2013 року №613/22-10/20810310 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: перевіркою ТОВ «Фарма Лайф» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ТзОВ «СД-Груп Плюс», їх реальності та повноти відображення в податковому та бухгалтерському обліку у декларації з податку на прибуток підприємств за період 2-4 квартал 2011 року (в т.ч. за 4 кв. 2011р.), 3 квартали 2012р. (в т.ч. ІІ кв. 2012р., ІІІ кв. 2012р.) в порушення п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2, п. 135.1 п.135.2, пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VІ (із змінами та доповненнями) встановлено заниження ТОВ «Фарма Лайф» об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2-4 кв.2011 року в сумі 1 571 120, 36 грн. (в т.ч. за 4 кв.2011р.), за 3 квартали 2012р. в сумі 6 111, 04 грн. (в т.ч. за II кв. 2012 р. - 2 472, 44 грн., за III кв. 2012 р. - 3 638, 60 грн.), внаслідок порушень, описаних в п.3.1.2, п.3.1.3 даного акту перевірки. Внаслідок даних порушень ТОВ «Фарма Лайф» занижено податок з прибутку за 2-4 кв.2011 року в сумі 361 357, 68 грн. (в т.ч. за 4 кв. 2011 р. в сумі 361 357, 68 грн.), за 3 квартали 2012 р. в сумі 1 283, 32 грн. (в т.ч. за II кв. 2012р. - 519, 21 грн., за III кв. 2012 р. - 764, 10 грн.).

На підставі даного Акту перевірки від 13.03.2013 року №613/22-10/20810310 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000762210/6931 від 29.03.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 363 282, 66 грн., в тому числі 362 641, 00 грн. - за основним платежем та 641, 66 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2 Положення).

Згідно п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Фарма Лайф» (Замовником) та ТзОВ «СД-Груп Плюс» (Виконавцем) 23.09.2011 року укладено Договір №73/09, згідно якого Виконавець зобов'язується протягом терміну дії даного договору за завданням Замовника вчасно виготовити якісну поліграфічну продукцію, а саме: Пачка «Інфанрикс», в кількості 350 000 шт. згідно з затвердженим макетом (а.с.35-37).

Відповідно до п.2.1, 2.2 даного Договору, загальна сума роботи з виготовлення продукції становить: 791 000 грн. 00 коп. В тому числі ПДВ 20% - 131833 грн. 33 коп. Датою сплати вважається день зарахування коштів на рахунок Виконавця.

Виготовлення Виконавцем продукції здійснюється на підставі перевіреного, узгодженого та затвердженого Сторонами оригінал-макету в паперовому вигляді. Після виготовлення продукції Виконавець інформує про це Замовника. Замовник протягом 3-х (трьох) робочих днів зобов'язаний прийняти виготовлену продукцію. У разі виявлення недоліків по кількості або якості продукції, Замовник під час прийняття продукції повідомляє про це Виконавця. Передача продукції здійснюється шляхом підписання Сторонами акту виконаних робіт або накладної. Вивезення продукції зі складу Виконавця здійснюється Замовником самостійно (п.3.1, 3.5, 3.6, 3.8 вищевказаного Договору).

Зазначений Договір №73/09 від 23.09.2011 року підписаний представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств (а.с.37).

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань відповідно до умов вказаного Договору №73/09 від 23.09.2011 року позивачем надано суду:

- податкові накладні від 26.09.2011 року №51 на суму 367 024, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 61 170, 67 грн.), від 28.09.2011 року №52 на суму 423 976, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 70 662, 67 грн.) (а.с.49, 51);

- видаткові накладні №2609 від 26.09.2011 року на загальну суму 367 024, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 61 170, 67 грн.), №2809 від 28.09.2011 року на загальну суму 423 976, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 70 662, 67 грн.) (а.с.48, 50);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 01.01.2011 року - 30.11.2011 року (а.с.52);

- макет (додаток до Договору №73/09 від 23.09.2011 року) затверджений директорами ТзОВ «Фарма Лайф» (Замовником) та ТзОВ «СД-Груп Плюс» (Виконавцем) та скріплений печатками цих підприємств (а.с.53);

- банківські виписки по рахунку підприємства (а.с.57-60).

Крім того, на підтвердження факту оплати у повному обсязі на користь ТзОВ «СД-Груп Плюс» позивачем надано суду копії платіжних доручень №8229 від 23.09.2011 року на суму 30 000, 00 грн., №8334 від 11.10.2011 року на суму 37 500 грн., №8336 від 14.10.2011 року на суму 703 500 грн., №8261 від 30.09.2011 року на суму 20 000, 00 грн. (а.с.111-114).

На підтвердження факту необхідності здійснення замовлення вищевказаної продукції (Пачка «Інфанрикс», в кількості 350 000 шт.) (зразок якої знаходиться в матеріалах справи - а.с.106) та використання такої в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, позивачем надано суду також копію сертифікату про державну реєстрацію медичного імунобіологічного препарату «Інфанрикс» №792/11-300200000 від 24.01.2011 року та №793/10-300200000 від 24.03.2010 року (а.с.80, 81), митну декларацію на ввезення вакцини «Інфанрикс» від 30.05.2011 року (а.с.82-84), копію договору між ТзОВ «Фарма Лайф» та Міністерством охорони здоров'я України на поставку вакцини «Інфанрикс» №195/21-24 від 03.10.2011 року та додаткову угоду №2 до нього від 29.03.2012 року (а.с.85-90, 93) з доданими до них специфікаціями та графіками поставки вказаного препарату.

Згідно поданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, придбаний товар було доставлено вантажним автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_1 який належить на праві власності ТзОВ «Фарма Лайф» (а.с.127) на зворотньому шляху після поставлення медикаментів замовнику. На підтвердження факту транспортування придбаного товару, позивачем подано суду наказ про прийняття на роботу водія-експедитора (а.с.118), наказ про відрядження для доставки медикаментів і готової продукції (а.с.122), подорожній лист №884 від 26.09.2011 року (а.с.123-124), товарно-транспортну накладну №5035 від 26.09.2011 року (а.с.125-126).

Згідно Акта перевірки, відповідач посилаючись на пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, зазначає, що коробочки «інфанрікс», які було використано при виробництві доз вакцини «інфанрикс», є безкоштовно отриманими (тобто безповоротною фінансовою допомогою у товарній формі від невстановлених осіб) (а.с.14).

Згідно пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Однак, як було встановлено у судовому засіданні замовлений позивачем товар був оплачений ТзОВ «Фарма Лайф» у повному обсязі (а.с.57-60, 111-114), тому твердження відповідача про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги у вигляді коробочок «інфанрікс» є безпідставним та необґрунтованим.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд вважає, що наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача. Крім того, згідно наведених документів вбачається, що господарські операції позивача з контрагентом ТзОВ «СД-Груп Плюс» були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи вищевказаними первинними документами (договором, податковими та видатковими накладними, виписками з банківського рахунку про оплату наданих послуг у повному обсязі), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне отримання товарів, які були використані позивачем у його господарській діяльності.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Крім того суд звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно Акта перевірки, відповідач зазначає, що під час проведення перевірки використано акт Броварської ОДПІ №19/232/37448485 від 08.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «СД-Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 37448485) в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за рахунок ПП «Сочі-М» (код ЄДРПОУ 35587325) за період з 01.09.2011 р по 30.09.2011 року. Відповідно до даного акту, оскільки на ТОВ «СД-Груп Плюс» відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та з огляду на акт ДПІ у Московському районі м. Харкова від 24.11.2011 року №148/18/35587325 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сочі-м» (код ЄДРПОУ 35587325) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2011 року, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. За результатами перевірки встановлено, що ТОВ «СД-Груп Плюс» відображені в податковій звітності (податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2011 року) правові взаємовідносини з вищезазначеними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Враховуючи те, що у ТОВ «СД-Груп Плюс», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди укладені ТОВ «СД-Груп Плюс» з зазначеними вище контрагентами (покупцями та постачальниками) є нікчемними.

Однак, такі посилання відповідача в Акті перевірки судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

У відповідності до ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Що стосується посилання відповідача на акт перевірки Броварської ОДПІ №19/232/37448485 від 08.02.2012 року з посиланням на акт перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова від 24.11.2011 року №148/18/35587325, суд вважає, що такі не є підставою для встановлення порушення з боку позивача, оскільки цими актами не було досліджено саме здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «СД-Груп Плюс», не давалась оцінка первинним бухгалтерським документам, складеним цими суб'єктами господарювання, не досліджувалось реальності таких операцій та їх товарності. Позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, позивачем було оплачено замовлену ним продукцію та виконано зобов'язання за договором із зазначеним вище суб'єктом господарювання.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Зокрема, судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Суд також звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство-контрагент позивача було належним чином включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та володіло свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи та не наведено об'єктивних обставин та належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій, є правомірним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що вищевказані первинні документи в їх сукупності повністю розкривають зміст господарських операцій, отже віднесення сум по вказаних господарських операціях до складу витрат по вказаним взаємовідносинам є правомірним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до положень, закріплених ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 29 березня 2013 року № 0000762210/6931.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф» 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2013 року

Суддя Костецький Н.В.