Ухвала суду № 32348533, 05.07.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

в складі : головуючого - судді Джуги С.Д.

суддів : Кеміня М.П., Чужі Ю.Г.

при секретарі : Свіді Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 22 квітня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про звернення стягнення на майно та виселення, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2013 року заявлений позов ПАТ КБ «Приватбанк» (надалі Банк) задоволено частково, стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку 223479 грн. 66 коп. шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, а саме: будинок загальною площею 199,10 кв.м., житловою площею 89,40 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом продажу предмета іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки за початковою ціною встановленому на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, виселено ОСОБА_1 з житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 зі зняттям реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України без надання іншого житлового приміщення та стягнуто судові витрати по справі. В решті позову відмовлено.

На дане рішення суду ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначене рішення і ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав подану апеляцію, просить її задовольнити.

Представник Банку в судовому засіданні заперечила подану апеляцію, просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 20 травня 2005 року між сторонами укладено кредитний договір №МКІWGK00000011, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 39000 США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних з кінцевим терміном повернення 19.05.2010 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 20 травня 2005 року між сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є належне на праві власності ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 199,10 кв.м., житловою площею 89,40 кв.м., який розташований, по АДРЕСА_1, вартістю 201 091 гривень. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі № 14.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦПК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ч.1 ст. 611 ЦК України)

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_1, як позичальник порушив зобов'язання по кредитному договору і станом на 14.02.2012 року допустив заборгованість 27969,92 доларів США, що згідно з курсом НБУ складає 223479,66грн., з яких заборгованість по кредиту - 10254,14 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування - 9348,19 доларів США, заборгованість по комісії - 109,20 доларів США, по пені - 8258,39 доларів США, яка підтверджена відповідним розрахунком (а.с.7-13).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (ст. 35 Закону України «Про іпотеку»)

Іпотекодержатель (позикодавець) Банк надіслав 15.11.2012 року іпотекодавцю (боржнику) ОСОБА_1 письмове повідомлення про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору з вимогою про усунення порушення (а.с.15), однак його вимоги залишились без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.39 та 40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України звернення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення відповідача.

З врахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідача з житлового будинку, яке є предметом іпотеки і з таким погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що вимогу Банку від 15.11.2012 року про усунення порушення зобов'язань за договором не можна вважати належним і допустимим доказом, є надуманими і не заслуговують на увагу, оскільки за змістом даний документ відповідає вимогам, встановленим ст. 35 Закону Україну «Про іпотеку».

Доводи апелянта про те, що зазначеної вимоги Банку він не отримував і про неї йому не відомо, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи (а.с.15- 20), з яких вбачається, що Банк направляв дану вимогу рекомендованим листом з повідомлення про вручення за адресою, яка зазначена в кредитному договорі і договорі іпотеки та за якою зареєстрований і проживає апелянт, іншу адресу проживання апелянт Банку не повідомляв.

Не можуть бути взяті до уваги також доводи апелянта про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, з посиланням на наявність рішення апеляційного суду Закарпатської області від 24 березня 2011 року, оскільки закриття провадження у справі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду позовом і не дає підстав закривати провадження у справі. В даному випадку, як вбачається з позовної заяви і матеріалів справи, позов Банком заявлений з інших підстав.

З врахуванням наведених обставин та вимог передбачених ст. 303 ЦПК України щодо меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів дійшла до висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів :

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Іршавського районного суду від 22 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Головуючий : Судді :