Ухвала суду № 32346894, 03.07.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1902/2053/2012Головуючий у 1-й інстанції Зушман Ганна Іванівна Провадження № 11/789/146/13 Доповідач - Іващенко О.Ю.Категорія - ч.2 ст.191 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Іващенка О.Ю.

Суддів - Кунця І. М., Коструби Г. І.,

при секретарях Бріль В.Л., Цінькевич В.М.

за участю прокурора Бурлаки Г.В.

засудженого ОСОБА_1

захисника адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2013 року, -

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Трибухівці Бучацького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, непрацюючого, депутата Борщівської районної ради Тернопільської області, не судимого,-

засуджено за ч.2 ст.191 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої власності строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном 1 рік з покладенням на нього обов'язку, передбаченого ст.76 КК України, в період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов прокурора Борщівського району в інтересах держави в особі Борщівської центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь Борщівської центральної районної комунальної лікарні 9962,58 грн. на відшкодування збитків.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 588,48 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, що мав місце за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного лікаря Борщівської центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області, являючись службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно, з корисливих спонукань, у власних інтересах та інтересах третіх осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно заволодів коштами Борщівської центральної районної комунальної лікарні за наступних обставин.

Усупереч п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 "Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", відповідно до якого преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється лише за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці, та всупереч п.1.7 "Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року № 308/519, згідно якого преміювання керівників закладів, установ та їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці, ОСОБА_1 24 грудня 2010 року видав наказ № 157 по Борщівській центральній районній комунальній лікарні та підписав додаток до нього, згідно яких без відповідного рішення органу вищого рівня - відділу охорони здоров'я Борщівської районної державної адміністрації та Борщівської районної ради призначив собі та своїм заступникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 матеріальну допомогу. На підставі вищезазначеного наказу та додатку до нього в грудні 2010 року ОСОБА_1 незаконно нараховано матеріальну допомогу в сумі 3231 грн. та виплачено в сумі 2615,66 грн., а його заступникам: ОСОБА_3 незаконно нараховано матеріальну допомогу в сумі 2996 грн. та виплачено в сумі 2424,96 грн., ОСОБА_4 незаконно нараховано матеріальну допомогу в сумі 2996 грн. та виплачено в сумі 2424,96 грн., ОСОБА_5 незаконно нараховано матеріальну допомогу в сумі 3085 грн. та виплачено в сумі 2497 грн. Таким чином ОСОБА_1 незаконно заволодів коштами Борщівської центральної районної комунальної лікарні на свою користь у сумі 2615,66 грн. та на користь третіх осіб у сумі 7346,92 грн., всього в сумі 9962,58 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить оскаржуваний вирок скасувати, та постановити новий вирок, яким його виправдати у зв'язку із недоведеністю вини у вчиненні злочину, а у задоволенні цивільного позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що вказаний вирок постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального законодавства, а його вина у вчинені злочину не доведена ні в ході досудового слідства, а ні під час розгляду справи. В оскаржувальному вироку у формулюванні обвинувачення не зазначено мотивів вчинення ним корисливого злочину обов'язковою умовою якого я прямий умисел, а обставини справи, якими підтверджується його вина у вчинені злочину вибрані вибірково без надання належної оцінки обставинам, що свідчать про відсутність у його діях складу злочину. Вказує на те, що акт ревізії складений інспектором Чортківської міжрайонної держфінінспекції ОСОБА_6 не відповідає вимогам законодавства, оскільки у ньому відображено суму коштів використану на виплату матеріальної допомоги без наявності відповідної на те згоди вищестоящого органу в період з 2006-2010 років, тому в ході проведення досудового слідства по справі кримінальну справу проти нього за використання коштів матеріальної допомоги в період 2006-2010 років закрито у зв'язку із наявністю такого погодження вищестоящого органу. Крім того, органом досудового слідства відносно нього відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом підроблення підпису на заяві до відділу охорони здоров'я Борщівської РДА з метою надання згоди, оскільки така заява не є документом який має юридичне значення, тому ні в ході досудового слідства, а ні під час розгляду справи у суді не встановлено форму такої згоди вищестоящого органу та порядок її отримання. Висновок почеркознавчої експертизи не містить категоричного висновку, оскільки одна з осіб, що проводила експертизу не є експертом. Суд безпідставно відмовив у виклику в судове засідання та проведенні допиту іншого експерта. Крім того, судом необґрунтовано відмовлено у задоволені клопотання про долучення до матеріалів справи рішень Борщівської районної ради, на підставі яких, можна зробити висновок, що кошти на матеріальну допомогу на 2010 рік було закладено у бюджеті та цим рішенням дозволено йому ОСОБА_1 розпоряджатись вказаними коштами у тому числі і нарахування матеріальної допомоги йому та заступникам головного лікаря. Усі особи з числа допитаних в якості свідків підтвердили той факт, що йому, ОСОБА_1 не було відомо про відсутність слова погоджую на зверненні до відділу охорони здоров"я Борщівської ЦКРЛ. Механізм виплати був відпрацьований ще з 2006 року. Вказане порушення допущено виключно через те, що він не є фахівцем у галузі фінансів та бухгалтерського обліку. Вважає своїм недоліком те, що особисто не пересвідчився у наявності чи відсутності відповідної згоди на виплату матеріальної допомоги йому та його заступникам та заперечує наявність у нього умислу на отримання у свою користь та користь заступників коштів.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, міркування прокурора, який вважає оскаржуваний вирок законним та обгрунтованим, а апеляцію засудженого безпідставною і просить вирок залишити без змін, засудженого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2, які просять оскаржуваний вирок суду скасувати, та постановити новий виправдувальний вирок, відмовивши у задоволенні цивільного позову, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, провівши часткове судове слідство, з дослідженням доказів, судові дебати та надавши засудженому останнє слово, в яких він просить його виправдати у зв"язку з недоведеністю у вчиненні інкримінованого злочину, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Викладені в апеляції засудженого ОСОБА_1 доводи про те, що його вина у вчинені злочину не підтверджується відповідними доказами, а відтак вирок, яким його засуджено за ч.2 ст.191 КК України є необґрунтованим, упередженим та постановлений з порушенням норм процесуального та матеріального законодавства, повністю спростовується сукупністю досліджених, належним чином перевірених і проаналізованих, судом першої інстанції доказів, докладно викладених у вироку.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, органами досудового слідства та судом першої інстанції дотримано вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини.

Так, з показань даних у судовому засіданні в суді першої інстанції свідком ОСОБА_6 слідує, що вона працює на посаді головного державного фінансового інспектора Чортківської міжрайонної держфінінспекції. На підставі постанови Борщівського районного суду від 10.08.2012 року вона проводила позапланову ревізію з окремих питань фінансово-господарської діяльності Борщівської ЦРКЛ. В ході ревізії встановлено, що в період з 2005 по 2010 роки виплата матеріальної допомоги в кінці року головному лікарю та його заступникам здійснювалася згідно наказу головного лікаря Борщівської ЦРКЛ ОСОБА_1 без рішення органу вищого рівня - відділу охорони здоров'я Борщівської РДА, що є порушенням п.1.7 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладав охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" від 05.10.2005 року. Виявлені порушення вона відобразила в акті ревізії.

З показань свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні убачається, що вона працює на посаді начальника відділу кадрів Борщівської ЦРКЛ. У грудні 2010 року їй була подана заява, написана головним лікарем на ім'я начальника відділу охорони здоров'я ОСОБА_8, про погодження на виплату матеріальної допомоги головному лікарю та його заступникам. У вихідній та вхідній кореспонденції заява зареєстрована не була. Відповідно до заяви головного лікаря ОСОБА_1 в адресу ОСОБА_8, вона написала наказ на виплату матеріальної допомоги усім працівникам лікарні, який підписав головний лікар. Потім виготовила копію наказу та подала в бухгалтерію, де як додаток до наказу були виготовлені списки на виплату матеріальної допомоги. На головного лікаря та його заступників була заява, а на інших працівників не було заяв. Наявна заява головного лікаря ОСОБА_1 на ім"я ОСОБА_8, для неї, ОСОБА_7, і була згодою для написання наказу на виплату матеріальної допомоги.

Показаннями свідка ОСОБА_9 даними в судовому засіданні підтверджується, що з 1991 року вона працює на посаді головного бухгалтера Борщівської ЦРКЛ. В грудні 2010 року в бухгалтерію з відділу кадрів було надано копію наказу про виплату матеріальної допомоги у зв'язку з наявністю економії фонду заробітної плати в межах посадового окладу усім працівникам лікарні. Перед тим у неї, відбулась розмова з головним лікарем ОСОБА_1 і він повідомив, що є наказ і вона повинна нарахувати матеріальну допомогу. Їй було відомо, що матеріальна допомога головному лікарю та його заступникам нараховується за погодженням вищестоящого органу. ОСОБА_1 сказав їй, що на протязі 2005-2010 років погодження є, однак вона його не бачила, так, як документ зберігається в бухгалтерії. ОСОБА_1 про погодження на виплату допомоги повідомив її усно. На підставі наказу ОСОБА_1 вона нарахувала матеріальну допомогу усім працівникам лікарні, в тому числі і головному лікарю та його заступникам, не сумніваючись, що погодження вищестоящого органу є, оскільки ця виплата проводилася не вперше, і механізм їм був відомий, так, як вони діяли однаково на протязі усіх попередніх років і так само у 2010 році. На підставі вищевказаного наказу, була виплачена матеріальна допомога головному лікарю та його заступникам.

Показаннями допитаної у судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_10 убачається, що вона працює в Борщівській ЦРКЛ на посаді бухгалтера по нарахуванню заробітної плати. У 2010 році з відділу кадрів у бухгалтерію поступив наказ про виплату матеріальної допомоги усім працівникам лікарні. Наказ їм надала ОСОБА_7 На підставі цього наказу було складено список працівників лікарні із зазначенням розміру матеріальної допомоги згідно тарифікації, де були зазначені також і головний лікар та його заступники, який віддала працівнику відділу кадрів. Після того, як список підписав головний лікар вона провела відповідні нарахування матеріальної допомоги. Їй, ОСОБА_10, було відомо, що має бути згода вищестоящого органу для нарахування головному лікарю, а також його заступникам матеріальної допомоги.

Допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції в якості свідків заступники головного лікаря Борщівської ЦРКЛ ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_11 пояснили, що в кінці 2010 року дійсно отримували матеріальну допомогу.

Показаннями свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні у суді першої інстанції підтверджується, що він з 1980 року являється головою профспілкового комітету Борщівської ЦРКЛ. Умовами колективного договору, укладеного з адміністрацією лікарні, передбачено виплату усім працівникам лікарні матеріальної допомоги за наявності економії фонду заробітної плати.

З показань допитаного у судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_13 убачається, що з листопада 2005 по липень 2010 року він працював на посаді начальника відділу охорони здоров'я Борщівської РДА. Протягом цього часу в кінці кожного року головний лікар Борщівської ЦРКЛ ОСОБА_1 подавав йому, ОСОБА_13, заяву на виплату матеріальної допомоги йому та його заступникам, яку він погоджував.

З показань свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні у суді першої інстанції слідує, він з 01.12.2010 року по даний час працює на посаді начальника відділу охорони здоров'я Борщівської РДА. 22.12.2010 року він видав наказ про виплату премій головному лікарю Борщівської ЦРКЛ ОСОБА_1 та його заступникам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Наскільки він пам"ятає погодження на виплату матеріальної допомоги головному лікарю Борщівської ЦРКЛ та його заступникам у 2010 році він не давав і на погодженні не його підпис. Відповідно до постанови КМУ, має бути погодження вищестоящого органу для того, щоб ОСОБА_1 видав наказ на себе та заступників.

Вищевказані показання свідок ОСОБА_8 повністю підтвердив під час проведення 30 жовтня 2012 року очної ставки з ОСОБА_1

Зокрема з оголошеного у суді першої інстанції протоколу очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 від 30 жовтня 2012 року убачається, що заяви ОСОБА_1 від 24.12.2010 року про надання дозволу на виплату матеріальної допомоги головному лікарю та заступникам головного лікаря Борщівської районної лікарні, він ОСОБА_8, не отримував і підпис у верхньому лівому кутку на цій заяві, йому ОСОБА_8, не належить. Крім цього, ОСОБА_8 показав, що Борщівська районна державна адміністрація по галузевому підпорядкуванню, є вищестоящим ораганом для Борщівської ЦРКЛ (т.2 а.с.148-151).

Крім цього, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена також іншими доказами, на які у вироку підставно послався суд першої інстанції, зокрема:

Наказом управління-охорони здоров'я облдержадміністрації №21-н від 22.02.1996 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря Борщівського району з 23.02.1996 року з правом першого підпису на банківських і фінансових документах по переводу з посади головного лікаря М. Подільської лікарні (т.1 а.с.58).

Згідно копії наказу № 157 від 24.12.2010 року по Борщівській центральній районній комунальній лікарні, виданого та підписаного головним лікарем Борщівської ЦРКЛ ОСОБА_1 у зв'язку з економією зарплати на кінець року згідно наказу МОЗ України від 05.10.2005 року № 308/519, передбачено провести виплату всім працівникам районної лікарні матеріальної допомоги в сумі місячного посадового окладу (т.1 а.с. 146-147).

Копією додатку до вищезазначеного наказу, підписаного головним лікарем Борщівської ЦРКЛ ОСОБА_1, встановлено розмір матеріальної допомоги в гривнях працівникам Борщівської ЦРКЛ за 2010 рік, в тому числі ОСОБА_1 - 3231 грн., ОСОБА_15 - 2996 грн., ОСОБА_16 - 2996 грн., ОСОБА_17 - 3085 грн. (т.2 а.с.221-223).

Копіями особових рахунків та відомості за грудень 2010 року, а також розрахунком сум одержаної матеріальної допомоги головним лікарем Борщівської ЦРКЛ та його заступниками підтверджується, що в грудні 2010 року ОСОБА_1 нараховано 3231,00 грн. та виплачено 2615,66 грн. матеріальної допомоги, ОСОБА_11 нараховано 3085,00 грн. та виплачено 2497,00 грн. матеріальної допомоги, ОСОБА_15 нараховано 2996,00 грн. та виплачено 2424,96 грн. матеріальної допомоги, ОСОБА_4 нараховано 2996,00 грн. та виплачено 2424,96 грн. матеріальної допомоги (т.1 а.с.83-88, 132) .

Актом позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Борщівської центральної районної комунальної лікарні за період з 1 грудня 2005 року по 31 грудня 2010 року встановлено, що на підставі наказу Борщівської центральної районної комунальної лікарні за підписом головного лікаря ОСОБА_1 від 24.12.2010 №157 без рішень органу вищого рівня, нараховано головному лікарю ОСОБА_1 та заступникам ОСОБА_15, ОСОБА_4 та ОСОБА_11, матеріальні допомоги на загальну суму 12308 грн., що є порушенням п.1.7. наказу Міністерства праці та соціальної політики України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" від 05.10.2005р. №308/519. Відповідно до отриманої інформації від відділу охорони здоров'я Борщівської РДА на предмет законності нарахування та виплати матеріальних допомог головному лікарю Борщівської центральної районної комунальної лікарні ОСОБА_1 та його заступникам ОСОБА_15, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 в 2010 році підтверджено відсутність видачі наказу на вищезгадані виплати (т.2 а.с.14-21).

Статутом Борщівської центральної районної комунальної лікарні від 06.06.2003 року з доповненнями станом на 28.09.2007 року передбачено, що Борщівська ЦРКЛ безпосередньо підпорядкована Борщівській районній раді та управлінню охорони здоров'я Тернопільської облдержадміністрації. Головний лікар здійснює безпосереднє керівництво діяльністю лікарні, забезпечує її адміністративно-господарську і фінансову роботу, несе персональну відповідальність за ефективність та результати згаданих видів діяльності (т.1 а.с.38-50).

Згідно Положення про відділ охорони здоров'я Борщівської районної державної адміністрації основними завданнями відділу, зокрема, є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони здоров'я в районі. Відділ відповідно до покладених на нього завдань вивчає потребу закладів охорони здоров'я у фінансових, матеріальних та кадрових ресурсах, проводить аналіз ефективності їх використання (т.2 а.с.239-243).

Листом начальника головного управління охорони здоров"я № 2737/4-01 від 25.06.12 року, дослідженим в суді апеляційної інстанції підтверджено, що головне управління охорони здоров"я Тернопільської облдержадміністрації є головним розпорядником коштів закладів, установ охорони здоров"я, що фінансуються з обласного бюджету, а тому керівники обласних установ дозвіл на виплату премій та матеріальних допомог отримують від головного управління. Для керівників закладів охорони здоров"я, що фінансуються з районного бюджету такий дозвіл надається районною державною адміністрацією - головним розпорядником коштів (т.1 а.с.90).

Довідкою Борщівської районної ради від 22.06.2012 року № 271/01-39 підтверджується, що в період з 2009 по 22 червня 2012 року Борщівською районною радою не приймалися рішення та розпорядження голови районної ради щодо виплати головному лікарю Борщівської ЦРКЛ та його заступникам грошових винагород (премій) та матеріальних допомог (т.1 а.с.91).

Пунктом 4 б) Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 "Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" надана право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше, ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання. Частиною 2 п.4 вищезазначеної Постанови КМУ встановлено, що преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці (т.1 а.с.21-22)..

Відповідно до п.1.7 "Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України № 308/519 від 05.10.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.10.2005 року за № 1209/11489 преміювання керівників закладів, установ та їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці (т.1 а.с.31).

Згідно п.3.18 колективного договору Борщівської ЦРКЛ, прийнятого конференцією трудового колективу 10.09.2010 року адміністрація Борщівської ЦРКЛ зобов'язувалася при наявності економії фонду зарплати на кінець року надавати матеріальну допомогу на оздоровлення працівникам районної лікарні в сумі не більше, ніж один посадовий оклад на рік (т.2 а.с. 181-183).

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що виходячи зі змісту вищенаведених нормативно-правових актів та колективного договору підсудний ОСОБА_1 не мав права видавати наказ про надання собі та своїм заступникам матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, за умов відсутності погодження органу вищого рівня, зокрема відділу охорони здоров"я Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області чи Борщівської районної ради Тернопільської області.

Як убачається з копії письмової заяви від 24.12.2010 року заява адресована головним лікарем Борщівської ЦРКЛ ОСОБА_1 начальнику відділу охорони здоров'я Борщівської РДА ОСОБА_8 У заяві викладено прохання надати дозвіл на виплату матеріальної допомоги в сумі місячного посадового окладу головному лікареві та заступникам головного лікаря Борщівської ЦРКЛ (т.1 а.с.167).

При цьому встановлено, що жодних дозвільних резолюцій на заяві немає, у верхньому лівому куті виконано дату - 24.12.2010 року та нерозбірливий підпис.

Протоколом огляду документів від 27.09.2012 року підтверджується, що в журналі вихідної документації за 2010 рік відмітки про реєстрацію заяви ОСОБА_1 адресованої відділу охорони здоров'я Борщівської РДА від 24.12.2010 року про надання дозволу на виплату матеріальної допомоги немає (т.1 а.с.137-140).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно критично оцінив показання ОСОБА_1 про те, що він у грудні 2010 року звертався із вищезазначеною заявою до начальника управління охорони здоров'я Борщівської РДА ОСОБА_8, оскільки будучи допитаним в судову засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що таку заяву ОСОБА_1 не погоджував та не підписував.

Показання ОСОБА_8 узгоджуються з висновком почеркознавчої експертизи №13/93/12 від 03.10.2012 року, згідно якого підпис, який міститься у верхньому лівому кутку заяви головного лікаря Борщівської ЦРКЛ ОСОБА_18 від 24.12.2010 року виконаний ймовірно не ОСОБА_8, а іншою особою (т.1 а.с.189-193).

Колегія суддів критично оцінює твердження апелянта про нелегітимність проведеної по справі почеркознавчої експертизи (висновок № 13/93/12 від 03.10.2012 року), у зв"язку із залученням до виконання цієї експертизи особи, яка на час її проведення не була експертом, оскільки ці твердження повністю спростовуються поясненнями даними в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції працівниками експертної установи ОСОБА_19 та ОСОБА_20

Так, допитаний в ході апеляційного розгляду ОСОБА_19 показав, що на час проведення вищевказаної почеркознавчої експертизи, він дійсно не був експертом і на той час проходив практику. Вказана експертиза проводилася екпертом ОСОБА_20 Жодної участі у дослідженнях підпису, формулюванні висновків він не приймав, а лише технічно його друкував.

Вказані пояснення об"єктивно підтверджуються показаннями допитаної в суді апеляційної інстанції експерта ОСОБА_20, яка показала, що нею особисто було виконано почеркознавчі експертизи по заяві ОСОБА_1, за результатами яких складено висновки в тому числі і висновок № 13/93/12 від 03.10.2012 року, який вона повністю підтверджує. Вказану експертизу, вона виконувала особисто. ОСОБА_19 на той час проходив навчання і жодних досліджень підписів не проводив, висновків не формулював, а лише друкував його технічно.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно взяв до уваги висновок експерта ОСОБА_20 № 13/93/12 від 03.10.2012 року (т.1 а.с.189-193), як доказ вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, визнавши його таким, що відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року), зокрема ст.65 КПК України.

При цьому, колегія суддів вважає, що вказаний висновок виконаний компетентним експертом ОСОБА_19, є належно аргументованим з наукової точки зору, узгоджується з іншими наявними у справі доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_8, а тому підставно взятий до уваги судом першої інстанції, як доказ вини засудженого.

Таким чином, судом встановлено, що дозвіл на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, для себе та своїх заступників засуджений ОСОБА_1 мав отримувати у відділі охорони здоров"я Борщівської районної державної, за відсутності такого дозволу з боку Борщівської районної ради, що спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що в ході досудового та судового слідства не встановлено порядку отримання дозволу на виплату матеріальної допомоги йому, як головному лікарю Борщівської ЦРКЛ та його заступникам.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що наявність факту закладення Борщівською районною радою в бюджет Борщівської ЦРКЛ на 2010 рік витрат на матеріальну допомогу на оздоровлення працівникам Борщівської лікарні, усуває необхідність отримання дозволу на таку виплату від органу вищого рівня для головного лікаря та його заступників, оскільки зазначений порядок виплати матеріальних допомог головним лікарям районних лікарен та їх заступникам, регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 1298 "Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", відповідно до якого преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється лише за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці, та "Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року № 308/519, згідно якого преміювання керівників закладів, установ та їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці і згадане апелянтом рішення Борщівської районної ради не скасовує встановленого порядку.

Згідно п:15 рішення сесії Борщівської районної ради від 14.05.2010 року №560 "Про районний бюджет на 2010 рік (т.3 а.с.2-3) керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах або у планах використання коштів. Тому доводи ОСОБА_1, що вказаним рішенням йому було делеговано право надавати матеріальну допомогу собі та своїм заступникам не відповідають дійсності.

Аналізуючи пояснення підсудного, свідків, зібрані в справі докази суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_1 умисно і безпідставно з використанням свого службового становища, діючи у власних інтересах та інтересах третіх осіб, заволодів коштами Борщівської ЦРКЛ на підставі виданого ним наказу та додатку до нього.

Колегія суддів критично оцінює і не бере до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він не мав умислу на розкрадання коштів лікарні, а нарахування та виплата йому та його заступникам матеріальної допомоги за грудень 2010 року відбулися внаслідок відсутності належного контролю з його боку, оскільки в ході судового розгляду достовірно встановлено, що ОСОБА_1 було відомо про встановлений порядок нарахування матеріальної допомоги головному лікарю та його заступникам, зокрема обов"язковість отримання дозволу органу вищого рівня, який ним отримано не було і за цих умов останнім було особисто підписано наказ та додаток до нього, які і слугували підставою для нарахування та подальшої виплати коштів, якими ОСОБА_1 заволодів шляхом зловживання службовим становищем.

Посилання апелянта на те, що він не давав підлеглим працівникам вказівок готувати проекти документів на виплату матеріальної допомоги за 2010 рік та нараховувати таку матеріальну допомогу, а відтак не підлягає кримінальній відповідальності за інкримінований злочин, колегія суддів оцінює критично, оскільки судом встановлено, що підставою для нарахування та виплати ОСОБА_1 та його заступникам матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік став наказ № 157 від 24.12.2010 року та додаток до нього, які ОСОБА_1 особисто підписав без наявності дозволу органу вищого рівня, що в подальшому і стало єдиною правовою підставою для нарахування та виплати матеріальної допомоги йому та його заступникам.

Твердження апелянта про те, що в оскаржуваному вироку у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, не вказано мотиви вчинення ним інкримінованого злочину є безпідставними, оскільки, як слідує з мотивувальної частини вироку заволодіння коштами Борщівської ЦРКЛ ОСОБА_1 вчинив у власних інтересах та інтересах третіх осіб умисно з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, що повністю підтверджується сукупністю вищенаведених доказів.

Посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що акт ревізії, який судом взято до уваги, як доказ його вини не відповідає вимогам законодавства, так, як у ньому відображено суму коштів використаних для оплати на матеріальну допомогу за період 2006-2009 років, і по цих його діях кримінальну справу закрито, колегія вважає необгрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки факт нарахування та виплати ОСОБА_1 та його заступникам матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, який відображено в акті вищевказаної ревізії, об"єктивно підтверджений сукупністю наведених у вироку доказів.

Що стосується відображених в акті ревізії фактів нарахування та виплати ОСОБА_1 і його заступникам матеріальної допомоги за період 2006-2009 років, на які містяться посилання в акті ревізії, як на такі, що здійснені з порушенням закону, то по них органом досудового слідства за результатами повного, всебічного та об"єктивного розслідування прийнято процесуальне рішення, зокрема 06.11.2012 року винесено постанову про закриття кримінальної справи в цій частині за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину і в подальшому дії ОСОБА_1 обгрунтовано перекваліфіковано з ч.3 ст.191 КК України на ч.2 ст.191 КК України (т.2 а.с.184; 185).

Також, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на те, що його засудження є незаконним у зв"язку з тим, що органом досудового слідства не встановлено форму згоди органу вищого рівня на виплату матеріальної допомоги і відносно нього відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом підроблення підпису на заяві до відділу охорони здоров"я Борщівської РДА про надання згоди на виплату матеріальної допомоги, з підстав невизнання слідчим згаданої заяви, як офіційного документу, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи. Колегією суддів встановлено, що в ході досудового слідства органом розслідування рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за фактом підроблення ним заяви від 24.12.2010 року взагалі не приймалося, а таке рішення прийнято стосовно іншої невстановленої слідством особи. Що стосується посилань апелянта на невстановлення слідством та судом форми згоди органу вищого рівня на виплату матеріальної допомоги то вони є безпідставними, оскільки в ході судового слідства з"ясовано, що така згода повинна надаватися у письмовій формі, що підтверджується описаними у вироку доказами і чого не заперечує сам ОСОБА_1

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що підсудний ОСОБА_1 умисно і безпідставно з використанням свого службового становища, діючи у власних інтересах та інтересах третіх осіб, заволодів з корисливих мотивів коштами Борщівської ЦРКЛ, правильно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.191 КК України.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано, з урахуванням наявних у справі доказів, задоволив позов прокурора Борщівського району в інтересах держави в особі Борщівської ЦРКЛ, стягнувши із засудженого в користь лікарні на відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, вчиненим ОСОБА_1 кошти в сумі 9962, 58 грн., тобто суму коштів, якими засуджений незаконно заволодів шляхом зловживання своїм службовим становищем діяючи умисно з корисливих мотивів у своїх інтересах та інтересах третіх осіб.

На переконання колегії суддів в апеляції не наведено мотивів, які б могли слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного вироку, а тому у задоволенні апеляції ОСОБА_1 слід відмовити, залишивши оскаржуваний вирок без змін.

На підставі наведеного, керуючись п.п. 11, 13, розділу XI перехідних положень КПК України (2012 року), ст.ст. 362, 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів,-

Ухвалила:

У задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2013 відносно ОСОБА_1, яким його засуджено за ч.2 ст.191 КК України - залишити без змін.

Судді:

______ ___ __

О.Ю. Іващенко І.М. Кунець Г.І. Коструба

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Ю. Іващенко