Постанова № 32346308, 11.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р. Справа № 917/281/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Мельник В.В. за довіреністю № 14-327 від 16.03.2012р.,

відповідача - Фесянова І.В. за довіреністю № 19/1579 від 22.05.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (вх. № 1773П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2013 р. по справі № 917/281/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз», м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 17 466,82 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 17 466,82 грн. за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 14/292/11 31.01.2011 р., з яких: 8 122,02 грн. пеня, 7 770,22 грн. інфляційні нарахування та 1 574,58 грн. 3% річних.

Відповідач 09.04.2013р. подав клопотання (вх. № 5046) про зменшення неустойки, в якому просив зменшити розмір нарахованої до стягнення пені на 50%.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.04.2013 р. у справі № 917/281/13-г (суддя Ківшик О.В.) визнано недійсним пункт 7.7 Договору № 14/292/11 купівлі-продажу природного газу, укладеного 31.01.2011 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Кременчукгаз»; позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ «Кременчукгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 4 061,01 грн. пені, 7 770,22 грн. інфляційних нарахувань, 1 574,58 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору; у частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 061,01 грн. пені відмовлено.

Рішення прийнято з підстав неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

27.05.2013р. господарським судом Полтавської області прийнято додаткове рішення у справі № 917/281/13-г про стягнення з ПАТ «Кременчукгаз» до Державного бюджету України 573, 50 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до Державного бюджету України 573, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позивач частково не погодившись з рішенням господарського суду Полтавської області від 09.04.2013р. у справі № 917/281/13-г звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказане рішення у частині зменшення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ «Кременчукгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 4 061,01 грн. пені, у задоволенні якої було відмовлено; судові витрати покласти на відповідача.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, не відповідності розміру пені наслідкам порушення, в оскаржуваному рішенні не було надано належного обґрунтування підстав для зменшення штрафних санкцій (пені); відповідачем до суду першої інстанції не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність виняткових обставин для зменшення розміру пені.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2013 р. по справі № 917/281/13-г законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач вказує, що на дату подання позивачем позовної заяви по даній справі існувала зустрічна заборгованість позивача за 2012 рік по договору про розподіл природного газу № 14/3414/12 від 05.06.2012 р., без врахування штрафних санкцій, в розмірі 5 285 519,17 грн., і саме наявність значної за розміром, зустрічної заборгованості позивача, призвела до браку обігових коштів на підприємстві та спричинила неможливість відповідача своєчасно здійснити розрахунки з позивачем за договором №14/292/11 від 31.01.2011 р.

Намагаючись вирішити питання з погашення заборгованості, відповідач неодноразово звертався до позивача, а також Міністерства палива та енергетики України, Президента та Прем'єр-міністра України з проханням надання допомоги з фактичного повернення Позивачем відповідної заборгованості.

Також відповідач вказує, що ПАТ «Кременчукгаз» є юридичною особою, що здійснює господарську діяльність з постачання та транспортування природного газу, забезпечуючи при цьому безаварійне та безперебійне газопостачання споживачів всіх категорій (населення, бюджетні установи, релігійні організації, промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання), що знаходяться на території міст Кременчука, Комсомольська, Кременчуцького та Семенівського районів Полтавської області; вищевказану господарську діяльність підприємство здійснює за регульованим тарифом до структури якого не включено суми коштів необхідних для погашення нарахованих штрафних санкцій, і стягнення з підприємства суми штрафних санкцій неминуче вплине на структуру підприємства, що в свою чергу позначиться на рівні безпечності та надійності систем газопостачання, можливості виплати підприємством заробітної плати, податків та інших обов'язкових зборів, що сплачуються до державного бюджету.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду першої інстанції їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.

31.01.2011р. між позивачем (продавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Кременчукгаз» правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство «Кременчукгаз», у зв'язку зі зміною найменування у відповідності до норм Закону України «Про акціонерні товариства» (т.1, а.с. 55-77) (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/292/11 (далі - Договір) з додатковими угодами до нього, які є його невід'ємними частинами (т.1, а.с. 9-21).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, позивач зобов'язався у 2011 році поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі зазначеному у п. 2.1. цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору встановлено, що позивач передає відповідачу (покупцеві) у 2011 році природній газ у обсязі 270,00 тис.куб.м.

Додатковою угодою №7 від 31.01.2012р. до Договору пункт 1.1. викладено у наступній редакції: позивач зобов'язався передати відповідачу у 2011 році та у січні-лютому 2012р. імпортований природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору (т.1, а.с. 20).

Також Додатковою угодою №7 від 31.01.2012р. до Договору пункт 2.1. викладено у наступній редакції: позивач передає відповідачу у 2011 році природний газ у обсязі 217,221 тис.куб.м. та у період з 01.01.2012р. по 29.02.2012р. 89,786 тис.куб.м., в тому числі по місяцях 2012 р.: січень 2012р. - 39 127 куб.м.; лютий 2012р. - 50 659 куб.м.

Додатковою угодою №8 від 29.02.2012р. до Договору пункт 1.1. викладено у наступній редакції: позивач зобов'язався передати відповідачу у 2011 році та у січні-березні 2012р. імпортований природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору (т.1, а.с. 21).

Також Додатковою угодою №8 від 29.02.2012р. до Договору пункт 2.1. викладено у наступній редакції: позивач передає відповідачу у 2011 році природний газ у обсязі 217,221 тис.куб.м. та у період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. 129,786 тис.куб.м., в тому числі по місяцях 2012 р.: січень 2012р. - 39 127 куб.м.; лютий 2012р. - 50 659 куб.м.; березень 2012р. - 40,000 тис.куб.м.

Кількість газу, поставленого відповідачу, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються позивачем та відповідачем (п. 3.5 Договору);

Згідно з пунктом 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу у термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу (п. 6.2 Договору).

Згідно з пунктом 11.1 Договору з урахуванням Додаткових угод до нього № 7 від 30.12.2011р. та № 8 від 31.01.2012р., договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками і діє в частині поставки газу з 01.01.2011 р. до 31.03.2012р. (включно), а у частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Також між сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору, а саме: № 1 від 05.04.2011 р., № 2 від 27.07.2011 р., № 3 від 31.08.2011 р., № 4 від 30.09.2011 р., № 5 від 11.10.2011 р., № 6 від 30.12.2011 р., № 8 від 29.02.2012 р., згідно яких сторони змінювали, зокрема, ціну газу та строк дії договору (а.с. 14-19).

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов за Договором поставив відповідачу природний газ протягом січня 2011р. - лютого 2012 р., всього на загальну суму 1 066 269,62 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу з посиланням на Договір № 14/292/11 від 31.01.2011р., саме: від 31.01.2011р. на суму 128 402,19 грн. з урахуванням ПДВ; від 28.02.2011р. на суму 126 002,85 грн. з урахуванням ПДВ; від 31.03.2011р. на суму 112 186,38 грн. з урахуванням ПДВ; 233 823,17 грн. з урахуванням ПДВ; 119 983,20 грн. з урахуванням ПДВ; 150 724,25 грн. з урахуванням ПДВ; 195 147,58 грн. з урахуванням ПДВ та не заперечується сторонами (а.с. 22-28). Вищенаведені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача без заперечень та скріплені печатками товариств.

Проте відповідач не своєчасно здійснив 100% оплату за природний газ, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду 14.02.2013р. з позовом про стягнення з відповідача 7 770,22 інфляційних, 8 122,02 грн. пені, 1 574,58 грн. 3 % річних ( а.с. 2-4).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статті 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів вважає, що здійснені позивачем розрахунки інфляційних за період з лютого 2011р. по квітень 2012р., який склав 7 770,22 грн. та розрахунок 3% річних за період 16.03.2011р. по 27.03.2012р., який склав 1 574,58 грн., є обґрунтованими та правомірними; вимоги позивача у частині стягнення з відповідача 7 770,22 грн. інфляційних та 574,58 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг); штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 1 статті 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктами 1 та 3 статті 549 ЦК України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. цього Договору він зобов'язався сплатити позивачу (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 7.7 Договору сторони узгодили, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передуються моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 259 ЦК України надано сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України). При цьому, у статті 260 ЦК України закріплено імперативну норму, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу; порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане.

У відповідності до положень пункту 6.1. Договору оплата за газ повинна здійснюватись покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% вартості обсягів газу в термін до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 7.7 Договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення позивача з позовом, що не відповідає положенням частини 2 статті 260 ЦК України

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Зважаючи на те, що пункт 7.7 Договору суперечить вимогам статей 260, 261 ЦК України та частини 6 статті 232 ГК України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, зазначений пункт обгрунтовано визнано судом першої інстанції недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України.

З урахуванням пункту 6.1. Договору, момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 251 ЦК України, відповідно до якої строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України). Враховуючи вищевикладене, покупець повинен був розраховуватись за отриманий природний газ по Договору по 13 число місяця, наступного за місяцем поставки газу, включно. Тобто, пеня має обчислюватись саме з 14 числа наступного місяця за місяцем поставки газу + 6 місяців.

З матеріалів справи (т.1, а.с. 31-32) вбачається, що позивач нарахував пеню з моменту виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу за актами передачі-приймання природного газу № б/н від 31.01.2011 р., № б/н від 28.02.2011 р., № б/н від 31.03.2011 р., № б/н від 30.11.2011 р., № б/н від 31.12.2011 р., № б/н від 31.01.2012 р. та № б/н від 29.02.2012 р. (за періоди : з 14.02.2011 р. по 16.03.2011 р., з 14.03.2011 р. по 07.04.2011 р., з 14.04.2011 р. по 03.05.2011 р., з 14.12.2011 р. по 26.12.2011 р., 14.01.2012 р. по 29.01.2012 р., з 14.02.2012 р. по 27.02.2012 р. та з 14.03.2012 р. по 27.03.2012 р., у зв'язку з чим вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені з у розмірі 8 122,02 грн. є обґрунтованими.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно встановив факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати на користь позивача вартості купленого природного газу за договором № 14/292/11 від 31.01.2011р. та відповідальність відповідача у вигляді сплати на користь позивача пені.

Разом з тим, відповідно до статті 551ЦК України та статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною 3 статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розмірі нарахованої до стягнення пені на 50%, відповідач посилається на те, що відповідно до положень Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010р. № 2467-VI, постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ» від 26.03.2008р. № 247, розрахунки за отримані обсяги природного газу здійснюються відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Грошові кошти, що надходять на даний рахунок, автоматично без платіжних дручень перераховуються, згідно з встановленим алгоритмом на поточний рахунок позивача. У разі коли для остаточної оплати вартості газу, коштів, що надійшли з вищевказаного рахунку, недостатньо відповідач, як це передбачено умовми п. 6.1. Договору, до 14-го числа наступного за місяцем поставки здійснює перерахування відповідної різниці з інших своїх поточних рахунків.

В обгрунтування не своєчасності оплати з інших рахунків, відповідач вказує на наявність зустрічної непогашеної заборгованості позивача перед відповідачем з оплати отриманих ним послуг по транспортуванню газу, яка виникла на підставі укладеного між сторонами договору про розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) № 14/3414 від 05.06.2012р., що підтверджується наявними у матеріалах справи рішеннями господарського суду м. Києва від 25.03.2010р. у справі № 7/822 та від 10.04.2012р. у справі № 5011-42/2793-2012, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010р. у справі 7/821 (т.1, а.с. 85-113).

Враховуючи інтереси сторін та те, що відповідач здійснив повністю оплату за поставлений позивачем природний газ за договором № 14/292/11 від 31.01.2011р., прострочка з оплати газу є незначною, вжиття відповідачем усіх можливих заходів до виконання своїх зобов'язань перед позивачем про, що свідчать неодноразові звернення відповідача з листами до Президента України Януковича В.Ф., Прем'єр-міністра України Азарова М.Я. та першого заступника голови правління НАК «Нафтогаз», невідповідність розміру стягуваної неустойки можливим збиткам позивача, до того ж позивач відповідно до вимог статті 33 ГПК України не надав доказів наявності збитків через несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості за Договором у більшому розмірі, ніж 4 061,01 грн., колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 50% - 4 061,01 грн. пені.

Щодо посилання позивача у скарзі на витяги з практики господарських судів України вирішення клопотань про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), колегія суддів зазначає, що вирішення питання стосовно зменшення штрафних санкцій вирішується окремо у кожному випадку з урахуванням усіх конкретних обставин для їх зменшення.

З викладеного вбачається, що доводи, викладені у апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2013 р. по справі № 917/281/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 253 ГК України, 551 ЦК України, статтями 83, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2013 р. по справі № 917/281/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 08.07.2013р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.