Постанова № 32346298, 11.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р.Справа № 923/148/13-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Ліпчанської Н.В., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 336 від 20.05.2013р.)

При секретарі судового засідання Гавричкові С.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Стасік О.В., довіреність № 1111-15, від 22.04.2013р. та Попель І.О., довіреність № 3417-15 від 14.11.2012р.;

від відповідача - Лесечко М.В., довіреність № б/н від 01.11.2012р., та Кізима І.В., довіреність № б/н від 01.11.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Жилсервіс"

на рішення господарського суду Херсонської області від 22.04.2013р.

по справі № 923/148/13-г

за позовом Міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго"

до Приватного підприємства „Жилсервіс"

про стягнення 55 943,85 грн.

Відповідно до ст.44ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У лютому 2013 року Міське комунальне підприємство „Херсонтеплоенерго" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства „Жилсервіс" про відшкодування збитків, завданих витоком теплоносія, по типовому договору від 30.11.2009 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету міської ради № 628 від 20.10.2009 року, в розмірі 55 943 грн. 85 коп.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.04.2013р. (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з ПП. „Жилсервіс" на користь МКП „Херсонтеплоенерго" 55 943,85 грн. збитків та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку що відповідач порушує умови договору про розмежування зон експлуатаційної відповідальності та мотивовано приписами ст.ст. 526,614 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Приватне підприємство „Жилсервіс" звернулось з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права та процесуального права, просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на те, що акти обстежень надані позивачем в якості доказів складені одноособово представником ПП „Жилсервіс" та є сфальсифікованими. Крім того, позивач не мав права проникати до зони експлуатаційної відповідальності відповідача та проводити обстеження без участі відповідача.

Скаржник наполягає на тому, що участь Інспекції з нагляду за станом житлового фонду та Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради при складанні актів обстеження житлового фонду є обов'язковим.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи Положення про розмежування зон експлуатаційної відповідальності, затвердженого рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2009р. №628 між Приватним підприємством „Жилсервіс" (Сторона 1 за договором) та Міським комунальним підприємством „Херсонтеплоенерго" (Сторона 2 за договором) на основі типового договору, укладений договір про розмежування зон експлуатаційної відповідальності від 30.11.2009 року.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору, предметом Договору є визначення меж розмежування зон експлуатаційної відповідальності між Стороною 1 та Стороною 2 та визначення (врегулювання) спільних дій у процесі постачання гарячої води, теплоносія від точки розподілу до крана/опалювального приладу у приміщення Споживача (власника чи квартиронаймача у багатоквартирному будинку).

За умовами п. 2.1. Договору, межею експлуатаційної відповідальності Сторони домовилися вважати: зовнішній зріз стіни житлового будинку, а в окремих випадках теплові мережі за адресами, зазначеними в Додатку № 1 в межах балансової належності, визначеної додатком № 2 за схемою, складеною у додатку № 3.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що до зони експлуатаційної відповідальності Сторони 1 належать: внутрішньо будинкові мережі постачання гарячої води та опалення, що розташовані в межах від межі експлуатаційної відповідальності за виключенням внутрішньо квартирних мереж гарячого водопостачання та опалення: трубопроводи, прокладені уздовж стін усередині будинку, у техпідвалах і техканалах, а також прилади та пристрої на них, у тому числі запірна арматура, транзитні трубопроводи, до яких без попереднього погодження Сторони 2 приєднані внутрішньо будинкові мережі.

Пунктом 3.2.1 Договору встановлений обов'язок Сторони 2 експлуатувати та утримувати в належному технічному стані зовнішні мережі опалення та гарячого водопостачання, відповідно до меж експлуатаційної відповідальності, здійснювати їхнє технічне обслуговування, не допускати витоку гарячої води та теплоносія в них, а в разі його виявлення ліквідувати в термін, який передбачений нормативними документами, вживати заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень і якісних показників надання послуг у строки, встановлені згідно із законодавством.

Встановлено, що всі об'єкти (внутрішньобудинкові системи опалення), на яких були зафіксовані витоки теплової енергії, відповідно до п.2.2. договору належать до зони експлуатаційної відповідальності ПП „Жилсервіс".

В матеріалах справи наявні копії актів обстежень, наданих позивачем, які проводилися у період з 01.11.2012р. по 19.11.2012р. у підвалах житлових будинків № 16, 20, 20а по вул. Дорофієва; № 7,9 по пр. Береговий; № 4,13 по вул. Шенгелія; № 4, 5,5а,9,2/1 по вул. Патона. Відповідно до цих актів, представником МКП „Херсонтеплоенерго" було виявлено витік теплоносія об'ємом 1 863,26 м.куб., що спричинило збитки на загальну суму 55 943,85 грн.

Розрахунок позивачем здійснювався на підставі діючих галузевих норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ № 204 України 244-94, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 14.12.1993р.

Згідно із п. 3.1.1 Договору, Сторона 1 зобов'язується утримувати в належному технічному стані та експлуатувати внутрішньо будинкові мережі гарячого водопостачання та опалення, обладнання, прилади та пристрої, що встановлені на них, здійснювати їх технічне обслуговування відповідно до межі експлуатаційної відповідальності, вживати заходів до ліквідації аварійних ситуацій, встановлені згідно із законодавством.

Відповідно до п.п. 3.1.8 та 3.1.11. Договору ПП „Жилсервіс" покладено обов'язок щодо локалізації аварійних ушкоджень систем гарячого водопостачання та опалення, а також стежити за станом внутрішньо будинкових мереж гарячого водопостачання та опалення, не допускати витоку гарячої води та теплоносія, а вразі їх виявлення ліквідовувати в термін, передбачений нормативними документами.

Пунктами 5.1.1, 5.1.5 - 5.1.6 Договору передбачена відповідальність Сторони 1 за неналежний технічний стан внутрішньо будинкових мереж та запірної арматури; за несвоєчасність попередження Сторони 2 про аварійну ситуацію та планові роботи на мережах постачання гарячої води та опалення відповідно до межі експлуатаційної відповідальності, визначеної даним Договором, а також за порушення строків усунення аварій.

Відповідно до актів, що фіксують витоки теплової енергії, судова колегія дійшла висновку, що саме неналежний стан внутрішньо будинкових мереж та запірної арматури, що відносяться до зони експлуатаційної відповідальності ПП „Жилсервіс" та порушення вищезазначених пунктів Договору призвели до значних витоків теплоносія.

Пунктом 6.3.17 „Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж" (затверджених Наказом Міністерство палива та енергетики № 71 від 14.02.2007) зазначено, що підживлення має бути автоматизовано, а для контролю на живильному трубопроводі встановлюють витратомір-реєстратор або лічильник.

Судом встановлено, що на Острівській котельні мікрорайону „Корабел" встановлено лічильник, згідно показань якого, в оперативному журналі реєстрації витрат енергоносіїв та споживання води, було зафіксовано стрибок підживлення (тобто підвищений витік води з теплової мережі, що визначається для джерела теплопостачання за збільшенням витрати підживлювальної води за постійного температурного режиму) при зворотній подачі води на котельню, а саме:

01.11.2012р. - підживлення води становить 225 куб.м.;

12.11.2012р. - підживлення води становить 396 куб.м.;

15.11.2012р. - підживлення води становить 403 куб.м. (а.с. 97).

Представниками МКП „Херсонтеплоенерго" почергово проводились відключення житлових будинків для виявлення причин витоків та ліквідації аварійних ситуацій.

За умовами п. 6.3.75 „Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж", у разі витікання (втрати) теплоносія необхідно вжити невідкладних заходів для виявлення місця витоку і усунення дефектів. Підвищений витік води з теплової мережі визначається для ДТ за збільшенням витрати підживлювальної води за постійного температурного режиму, а для споживача - за різницею показів витратомірів на подавальному та зворотному трубопроводах теплової мережі.

Отже, відповідно до п. 6.3.75 „Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж" та п. 3.2.1 Договору позивачем були здійснені всі невідкладні заходи щодо виявлення місця витоку теплової енергії.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо посилання скаржника на недослідженість судом першої інстанції актів обстеження проведеного ПП „Жилсервіс" з 22.11.2012р. по 22.02.2012р., то відповідно матеріалів та обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги МКП „Херсонтеплоенерго" зазначені акти не мають відношення до оспорюваного періоду, оскільки значні витоки теплоносія відбувались в період з 01.11.2012р. по 19.11.2012р.

Відтак, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів приходить до висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом і місцевий суд, відповідно, правомірно задовольнив позовні вимоги.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апелянта про фальсифікацію доданих позивачем до матеріалів справи актів, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними доказами, а тому не мають правового значення.

Інші твердження спростовуються обставинами справи, а тому судовою колегією не приймаються до уваги.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Жилсервіс" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.04.2013р. по справі № 923/148/13-г - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 12.07.2013 року

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя І.Г. Філінюк