Ухвала суду № 32346208, 02.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р.Справа № 816/644/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Гайбадура Д.В.

представників відповідача Сухомлин Ю.В., Мельник Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 816/644/13-а

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" звернулося до суду першої інстанції з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення до ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 14.09.2012 р. №0000381507.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" (надалі Позивач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 р. з підстав порушення норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою задовольнити позов, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти вимог апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, основним видом діяльності якого є газовидобування, а також платником податків, що знаходиться на податковому обліку у відповідача, підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію свідоцтва платника ПДВ (т. 1, а.с. 12, 70-71).

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2011 року, січень - квітень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31.08.2012 р. №2609/15-3/31354329 (т.1, а.с. 11-16)

Актом перевірки відповідача встановлено порушення позивачем пп. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення Товариством суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року у розмірі 2 474 662,00 грн., січень 2012 року у розмірі 5 608 752,00 грн., лютий 2012 року у розмірі 275 410,00 грн., березень 2012 року у розмірі 5 012 700,00 грн., квітень 2012 року у розмірі 330 818,00 грн.

14.09.2012 р. ДПІ м. Полтави Полтавської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0000381507, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 13 702 342,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3 425 585,50 грн. (т. 1, а.с. 8).

В межах процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 р. №0000381507 залишено без змін, подані позивачем скарги - без задоволення (т.1, а.с. 43-66).

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій позивачу слугували висновки податкового органу, що ТОВ ПК "Газвидобування" здійснювалось укладання договорів на придбання товарів, робіт та послуг, які у наступному не використано в господарській діяльності підприємства з метою отримання прибутків, що не породжує зобов'язань державного бюджету в плані бюджетного відшкодування ПДВ.

Так, позивачем сплачено до державного бюджету податків та зборів на суму 22 956,35 грн., а до бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлено суму 13 702 342,00 грн., що порушує принцип фіскальної достатності.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з висновку, що при винесенні податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в порядку та межах повноважень, передбачених законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

Судом встановлено, що в деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2011- квітень 2012р. позивач зарахував в повному обсязі суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з господарських операцій, пов'язаних з пошуком та розвідкою корисних копалин під час будівництва свердловин № 1, 2а Покровської площі, що відбувалися за період з вересня 2011р. по березень 2012р. та були оплачені з листопада 211 по березень 2012р.

З наданих позивачем документів вбачається, що за умовами контракту № 5914/11 від 21.06.2011р. буріння свердловин 1,2а покладено в обов'язки ТОВ « Сайпем Україна».

За умовами договору № 17/11 від 23.08.2011р. підготовка бурового розчину для буріння покладено в обов'язки ТОВ « Ем-Ай-СВАКО Україна». За умовами договорів № 85/11S від 14.06.2011р., № 112/11S від 11.08.2011р. зазначене товариство надавало позивачу послуги з обслуговування промивних рідин, а також здійснювало поставку хімічних реактивів для приготування бурових розчинів на підставі договору № 68/11Psk від 01.092011р. Також за умовами контракту № 134-07-08G від 29.07.2008р. ТОВ «Шлюмберже Сервісез України» зобов'язалося виконувати геофізичні роботи з похило-спрямованого буріння та цементування свердловин № 1,2а. На підстав договору № 32/09-2010 від 22.09.2010р. ТОВ Весерфорд України» зобов'язалося надати в користування обладнання та інструмент, що необхідний для операцій при бурінні свердловин. За умовами контракту № 1-0606/11 GAZ від 06.06.2011р. ТОВ « Гео Уелл Сервісез України» зобов'язалося виконати геофізичні роботи (каротажні роботи).

На момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення пошукова свердловина № 1 Покровської площі не введена в експлуатацію, свердловина № 2 є недобудованою та з 09.02.2012р. поглиблення цієї свердловини призупинене, що визначається позивачем.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що позивачем укладалися договори на придбання товарів, робіт , послуг, які не використовувалися в господарській діяльності підприємства з метою отримання прибутків, а для ведення за відомо збиткової діяльності.

Судом встановлено, що станом на 01 червня 2012 р. ТОВ "ПК "Газвидобування" сплачено до державного бюджету податків та зборів 22 956,35 грн. До бюджетного відшкодування позивачем заявлено суму податку на додану вартість 13 702 342,00 грн. Вказана сума відшкодування позивача значно перевищує суму надходжень податків до державного бюджету від нього . (т. 1, а.с. 16).

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що діяльність позивача за період 2006-2012 роки носить збитковий характер.

Згідно ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп. 4.1.5 ст. 4 ПК України проголошено принцип фіскальної достатності, що полягає у дотриманні балансу між сплатою господарюючим суб'єктом податків та зборів до публічних фондів держави та правом такої особи на отримання відшкодування (податкової пільги), у випадках передбачених законодавством.

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 200.1. статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 200.4. ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та

звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою для формування податкового кредиту по ПДВ та зменшення податкових зобов'язань є сукупність таких обставин, як придбання товарі (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених податкових накладних, первинних документів.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема , у випадках, якщо для цілей оподатковування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами ( цілями ділового характеру). Крім того, податковий кредит складається не з будь-яких сум нарахованого податку, а лише з тих, які в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Господарська діяльність за своєю природою та в розумінні закону завжди направлена на отримання доходу, навіть за умови комерційного ризику, що є нормальним при здійсненні підприємницької діяльності.

Збиткова діяльність особи є господарською, у разі коли платник доведе, що він мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, проте така діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від такої особи причин.

Господарська діяльність може включати окремі збиткові операції, однак втрачає економічний зміст та ділову мету, за умови, що збитковий характер такої діяльності носить сталий характер.

Формальне дотримання платником вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою. Подання необхідних документі не тягне автоматичного виникнення права на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування, а є лише умовою для під твердження факту реальності господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що використання від'ємного значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансова -господарська діяльність підприємств направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, а тому податкове повідомлення рішення про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 13 702 342,00 грн. є вірними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Посилання апелянта на наявність звіту про науково-дослідну роботу „Геолого-економічної оцінки можливого промислового значення (ГЕО-3) Покровської площі" колегія суддів відхиляє, тому як вказаний звіт не свідчить про використання придбаних послуг в господарський діяльності позивача. Доказів, які зміни відбулися в фінансовому та майновому стані підприємства в зв'язку з отриманням цих послуг матеріали справи не містять.

Одержання доходу за рахунок формування валових витрат та податкового кредиту (в тому числі сум бюджетного відшкодування), без здійснення реальної господарської діяльності, що у наступному становить об'єкт оподаткування відповідним податком не є підставою для отримання такого відшкодування. Економічна вигода, як ознака господарської діяльності з метою оподаткування, не полягає в отриманні податкової пільги.

При цьому в розумінні ст.ст. 198, 200 ПК України податковий кредит складається з сум нарахованого податку, що в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відсутності доказів у позивача щодо використання товарів/послуг для потреб власної господарської діяльності - отримання доходу та доказів використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (направленої на отримання доходу) витрати, здійснені на отримання таких послуг, не враховуються при визначенні різниці між податкового кредиту, податкового зобов'язання з ПДВ, суми від'ємного значення, що підлягає включенню до декларацій по наступних податкових періодах.

Висновок суду першої інстанції щодо підтвердження позиції відповідача з приводу відсутності у позивача підстави для отримання бюджетного відшкодування у сумі 13 702 342,00 грн. є правильним.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача щодо висновків суду першої інстанції про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з такого.

Відповідно до ст.ст. 206, 207 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування відбувається шляхом:

- зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів шляхом подання декларації;

- повернення суми бюджетного відшкодування, шляхом подання декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З податкової звітності позивача за період періоди 2011 рік, 1 квартал 2012 року, перше півріччя 2012 року вбачається, що суму бюджетного відшкодування позивачем заявлено у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, які виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.

Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції того, що позивачем не подавалася заява про повернення підприємству бюджетного відшкодування з ПДВ до уваги колегією суддів не приймається.

За умови, що судом не встановлено та позивачем не доведено передбачених податковим законодавством умов для визнання права позивача на бюджетне відшкодування на суму 13 702 342,00 грн. шляхом віднесення вказаної суми до скоригованого показника податкових зобов'язань позивача наступних періодів, податковим органом правомірно застосовано до Товариства штрафні санкції у розмірі 3 425 585,50 грн. (25% від основної суми).

Згідно п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 816/644/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2013 р.