Рішення № 32345434, 11.07.2013, Скадовський районний суд Херсонської області

справа № 663/1369/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Кустова О.Ю.

при секретарі Кручиненко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Скадовська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що він є начальником бази відпочинку «Білі крила», відповідач ОСОБА_2 є його підлеглим і працює охоронцем на вказаній базі відпочинку. Позивач стверджує, що відповідач розповсюджує про нього неправдиві чутки, зокрема, про те що позивач відсутній на робочому місці, а також вступає у суперечки та відмовляється виконувати вказівки позивача з організаційних питань роботи бази відпочинку. Позивач вважає, що розповсюдженням таких відомостей завдано шкоди його діловій репутації, честі та гідності. Позивач просив зобов'язати відповідача спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать його честь та гідність (ділову репутацію) шляхом публічного вибачення на зборах трудового колективу та стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Уточнив, що відповідач неодноразово висловлювався на його адресу нецензурною лайкою, називав неробою та розповсюджував інформацію про те, що він систематично відсутній на роботі. Крім того, відповідач працюючи охоронцем постійно відмовляється виконувати вказівки та доручення позивача, брати участь у роботах по підготовці бази до літнього сезону. Просив зобов'язати відповідача спростувати відомості про систематичну відсутність позивача на роботі, а також публічно вибачитися перед останнім на зборах трудового колективу та стягнути з нього 5000 грн. моральної шкоди.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Факт висловлювання на адресу позивача нецензурною лайкою заперечував. Визнав, що казав про те, що позивач часто відсутній на роботі, але ці відомості відповідають дійсності. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріли справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, суд приходить до наступного.

Судом з показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також з протоколів зборів трудового колективу бази відпочинку «Білі крила» №1 від 26.04.2013 року та №2 від 30.04.2013 року встановлено, що між позивачем та відповідачем виникла конфліктна ситуація з приводу невиконання вказівок начальника бази відпочинку по підготовці бази до початку літнього сезону. Зокрема, відповідач відмовлявся виконувати будь-які додаткові роботи по підготовці бази, крім виконання функцій охоронця.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач висловлювався на його адресу нецензурною лайкою та називав його неробою. До показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 які це підтвердили, суд ставиться критично, оскільки свідки ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 взагалі не чули щоб відповідач виражався нецензурною лайкою на чиюсь адресу, зокрема, і на адресу позивача чи називав його неробою. Вказані обставини не відображені в протоколах зборів трудового колективу.

Разом з тим, відповідач визнав, що казав членам трудового колективу бази відпочинку «Білі крила» про те, що позивач часто буває відсутнім на робочому місці. Вказане підтвердили свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7

Як вбачається з протоколу зборів трудового колективу бази відпочинку «Білі крила» №2 від 30.04.2013 року, який підписаний позивачем як головою зборів та свідком ОСОБА_3 як секретарем, підтвердив свої слова, які він казав на попередніх зборах колективу бази, додав, що директор бази ОСОБА_1 часто буває відсутній на робочому місці, тому не виконує свою роботу належним чином.

Виходячи з мовних засобів та характеру викладення вказаної інформації у протоколі зборів, суд вважає що вона є критикою роботи позивача, а не фактичним твердженням.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до п. 19 Постанови пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь.

Як вбачається з протоколу зборів трудового колективу бази відпочинку «Білі крила» №2 від 30.04.2013 року позивач скористався наданим йому законом правом на відповідь зауваживши, що відсутній на роботі тільки коли вирішує робочі питання діяльності бази.

При цьому суд враховує також те, що сам позивач стверджував, що буває відсутнім на робочому місці в зв'язку з вирішенням робочих питань, а також показання свідка ОСОБА_7 який підтвердив, що з осені по весну, коли база не працює, у свою зміну бачив позивача на роботі рідко.

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 15 Постанови пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Як вбачається з п. 26 Постанови пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованим і такими, що не підлягають задоволенню оскільки відомості які на думку позивача є недостовірними і такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію частково є оціночними судженнями (критикою).

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, на підставі ст. 277 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Ю. Кустов

11 липня 2013 року