Ухвала суду № 32344198, 02.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22ц/775/6495/2013 Головуючий у 1-й інстанції : Стоілова Т.В.

Категорія : 27 Доповідач : Кіянова С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області

у складі : головуючого - судді Лісового О.О.

суддів : Кіянової С.В., Кішкіної І.О.

при секретарі Люліній Я.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Красноармійського міськрайонного суду від 29 квітня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариств комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду 13.02.2013 року з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 27.11.2006 року між сторонами було укладено Кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на придбання меблів у розмірі 6 200 грн. під 25,08 % річних строком до 27.05.2010 року. Вона була ознайомлена з умовами надання споживчого кредиту, про що свідчить підпис. За п.5.5. Умов надання кредиту встановлена позовна давність за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, пені та штрафів тривалістю 5 років.. Але, внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору станом на 30.01.2013 року відповідач має заборгованість у розмірі 60 840,93 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 079,27 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 21 442,22 грн. заборгованості з пені за несвоєчасне виконання зобов»язання у розмірі 29 946,06 грн. та штрафів 500 грн. (фіксована частина) і 2 873,38 грн. (процентна складова). Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 840,93 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 29 квітня 2013 року задоволено частково позов Публічного акціонерного товариств комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 30.01.2013 року і складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 079,27 грн., заборгованості з відсотків у розмірі 21 442,22 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов»язання у розмірі 4 764,95 грн. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати в частині стягнення пені та штрафів та задовольнити його вимоги в повному обсязі, стягнувши з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 60 840,93 грн., яка виникла станом на 30.01.2013 року і складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 079,27 грн., заборгованості по процентам у розмірі 21 442,22 грн., заборгованості з пені у розмірі 29 946,06 грн., а також штрафів 500 грн. та 2 873,38 грн. згідно п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що підстав для зменшення пені в даному випадку не має, позивачем порушені умови договору, з якими вона погодилася, тому підстав для часткового задоволення позову у суду не було.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін.

Відповідач в судове засідання не з»явилася, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що 27.11.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 6 200 грн. для придбання меблів під 25,08% річних строком до 27.05.2010 року. Внаслідок порушення відповідачем зобов»язання за кредитним договором станом на 30.01.2013 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 6 079,27 грн., за відсотками у розмірі 21 442,22 грн., за пенею 29 946,06 грн., а також нараховані штрафні санкції 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2 873,38 грн. штраф (процентна складова) відповідно до умов договору. На підставі ст.1054 ЦК України заборгованість за кредитом та відсотками підлягає беззаперечному стягненню з відповідача. Вимоги позивача щодо стягнення штрафів не підлягають задоволенню, оскільки не передбачені умовами договору. Крім того, оскільки до неустойки застосовується позовна давність встановлена законом, а пеню позивачем нараховано з січня 2007 року, тому у вказаній частині позов задоволено частково та стягнуто пеню за останній рік у розмірі 4 764,95 грн. Судові витрати стягнуто згідно ч.1 ст.88 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині розміру стягнення пені та відмови у стягненні штрафів.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Але, з висновками суду у вказаній частині повністю погодитися неможливо, оскільки вини суперечать вимогам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 6 200 грн. для придбання меблів під 25,08% річних строком до 27.05.2010 року (а.с.8-17).

Внаслідок невиконання умов договору станом на 30.01.2013 року виникла заборгованість у розмірі 60 840,93 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 079,27 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 21 442,22 грн. заборгованості з пені за несвоєчасне виконання зобов»язання у розмірі 29 946,06 грн. та штрафів 500 грн. (фіксована частина) і 2 873,38 грн. (процентна складова) (а.с.5-7).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов Кредитного договору (заяви) ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами надання споживчого кредиту та погодилася з ними (а.с.9).

Відповідно до п.5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам Банк має право нарахувати пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до п.5.3 вказаних Умов при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов»язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов»язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Відповідно до п.5.5 зазначених Умов термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ч.1, 2 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру пені та відмови у стягненні неустойки у вигляді штрафів.

Оскільки в резолютивній частині рішення судом зазначено загальну суму для стягнення заборгованості, то апеляційний суд дійшов висновку про скасування в цілому рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 608,40 грн.

Відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 29 квітня 2013 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Углегорськ Донецької області ІНН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на р\р 29092829003111, МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором DNH 4KS66660136 від 27.11.2006 року станом на 30.01.2013 року у розмірі 60 840 (шістдесят тисяч вісімсот сорок) грн.93 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 079,27 грн., заборгованості по процентам у розмірі 21 442,22 грн., заборгованості з пені у розмірі 29 946,06 грн., а також штрафів 500 грн. та 2 873,38 грн. та судовий збір у розмірі 608,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді :