Ухвала суду № 32335056, 01.07.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 124/936/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Малухін В.В.№ провадження: 22-ц/190/3268/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

01 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Синельщікової О.В. Суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І. При секретарі:Щегловій Н.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_6, третя особи - ОСОБА_7, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 800003737 від 29 квітня 2008 року у розмірі 2.832.277,50 грн., звернено стягнення на предмет іпотеки: цілий житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1 (А - житловий кам'яний будинок, загальною площею - 185,2 кв.м., житловою площею - 76,6 кв.м., Б - сарай, В - гараж, споруди), який належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 14 листопада 2007 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий № 1105, та земельну ділянку площею 0,0595 га, кадастровий номер 0110100000:03:013:0878, виділену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 080614, виданого Сімферопольським міським управлінням земельних ресурсів 18 квітня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 14 листопада 2007 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9

Реалізацію предмета іпотеки здійснити шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнено з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Альфа - Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Десятинна 4/6, ЄДРПОУ 23494714) сплачений судовий збір у розмірі 3219 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що при укладенні договору іпотеки були порушені права малолітньої дитини, не надано у встановленому законодавством порядку дозволу органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей на укладення цього договору, у зв'язку з чим не було дотримано всіх вимог закону. Також з вини нотаріусу, який всупереч вимог пунктів 10 та 40 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» не перевірила наявність дозволу органу опіки та піклування та фактичного проживання інших членів сім'ї в цьому будинку, не було дотримано всіх істотних умов для укладення та посвідчення договору іпотеки, отже договір іпотеки слід вважати недійсним. Також, посилається на те, що судом безпідставно було відмовлено у залученні до участі у справі прокуратури для захисту прав малолітньої дитини. Крім того, зазначає, що судом не було надано належної оцінки тим обставинам, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що боржник не може сплатити борг, і, враховуючи, що невиконання зобов'язань по кредитного договору допущено боржником, а не іпотекодавцем, який є відмінним від боржника, дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним та протиправним, оскільки порушення іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав стосовно боржника, що має істотне значення для вирішення справи, отже, вважає, що суд повинен був відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки за підстав статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк», суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_7 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, має заборгованість по сплаті суми основного боргу і відсотків, нарахованої пені, а тому можливо звернути стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, що належать на праві власності відповідачці ОСОБА_6, оскільки зазначені житловий будинок та земельна ділянка є предметом договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором.

Суд не прийняв до уваги доводи представника відповідачки про недійсність в силу закону договору іпотеки та не встановив порушень прав малолітньої дитини.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які відповідають обставинам справи, яку вирішив відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.

При розгляді справи судом встановлено, що 29 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа - Банк», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк», та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 800003737, на підставі якого останньому надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 149.000 доларів США на власні потреби без будь-яких обмежень, зі сплатою 13,8 % річних і датою остаточного повернення кредиту 29 квітня 2023 року (а.с.6-7).

29 квітня 2008 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передала в іпотеку ЗАТ «Альфа - Банк», яке змінило назву на ПАТ«Альфа - Банк», у якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 800003737 від 29 квітня 2008 року цілий житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1 (А - житловий кам'яний будинок, загальною площею - 185,2 кв.м., житловою площею - 76,6 кв.м., Б - сарай, В - гараж, споруди), який належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 14 листопада 2007 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий № 1105, та земельну ділянку площею 0,0595 га, кадастровий номер 0110100000:03:013:0878, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 080614, виданого Сімферопольським міським управлінням земельних ресурсів 18 квітня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 14 листопада 2007 року приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, за реєстром № 1106, і зареєстрованого у Книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю за № 010800100164-ц. Вартість предмету іпотеки - житлового будинку та земельної ділянки визначена сторонами у 215.000 доларів США, що станом на 29 квітня 2008 року становило 1.085.750 грн. (а.с.27-33).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_7 отримав надані йому в кредит 149.000 доларів США, але зобов'язання за вищезазначеним договором виконував неналежним чином, припинивши з березня місяця 2009 року внесення щомісячних платежів на повернення кредиту та сплату відсотків (а.с.49, 50, 51), останнє погашення відсотків - 01 липня 2010 року (а.с.54, 50).

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 26 липня 2012 року у ОСОБА_7 створилася заборгованість у розмірі 1.343.990,59 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становила 10.742.516,79 грн., яка складається з:

- заборгованості по кредиту у сумі 146.989,87 доларів США (1.174.890,03 грн.),

- заборгованості по відсоткам у сумі 85.039,09 доларів США (679.717,45 грн.),

- пені в розмірі 1.111.961,63 доларів США (8887909,31 грн.) (а.с.56-57).

Звернувшись до суду з позовом, позивач зменшив суму нарахованої пені до 11 % від її загальної суми - до 977.670,02 грн., і з урахуванням цього загальна сума заборгованості за кредитним договором склала 2.832.277,50 грн. (а.с.49-54, 56-57).

На підставі частни 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За п. 5.1. Кредитного договору банк має право вимагати (в тому числі в судовому порядку) від позичальника дострокового виконання зобов'язань з повернення кредиту за договором у випадку істотного порушення позичальником зобов'язань за договором, у тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць (а.с.9).

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.1. Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання основного зобов'язання.

У разі порушення боржником основного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям/боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. Документом, що підтверджує відправлення іпотекодержателем письмової вимоги про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання є квитанція поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа іпотекодавцям/боржнику за адресою його фактичного проживання (реєстрації) зазначеною у п. 1.3. та в статті 9 цього договору (а.с.31).

Згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2012 року боржнику ОСОБА_7 та іпотекодавцю - відповідачці ОСОБА_6 банком надіслана письмова вимога про усунення порушення, в якій йдеться про наявність у боржника заборгованості станом на 26 липня 2012 року у розмірі, зазначеному вище, та запропоновано погасити заборгованість, а також міститься попередження про звернення стягнення на іпотечне майно у разі невиконання цієї вимоги у тридцятиденний строк (а.с.56-57, 142).

Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для звернення стягнення на іпотечне майно.

Доводи апеляційної скарги про порушення прав малолітньої дитини при укладенні договору іпотеки і його недійсність в силу закону у зв'язку з неотриманням дозволу органу опіки і піклування, а також щодо проживання в іпотечному будинку інших осіб колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається і встановлено судом, що боржник за кредитним договором ОСОБА_7 та відповідачка ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 вересня 2004 року, який розірвано 24 вересня 2009 року (а.с.157). Мають спільну малолітню дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.157 зворот).

На час укладення договору кредиту і договору іпотеки, а саме 29 квітня 2008 року, житловий будинок АДРЕСА_1 і земельна ділянка за зазначеною адресою належали відповідачці ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 14 листопада 2007 року, і право власності на ім'я відповідачки було зареєстровано - на житловий будинок КП СМБРТІ 20 листопада 2007 року, на земельну ділянку - 18 квітня 2008 року (а.с.41-42, 43, 158).

Згідно відомостей паспортів і даних іпотечного договору відповідачка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (з 22 березня 2008 року по 18 червня 2008 року), що було місцем її постійного проживання, а з 20 червня 2008 року зареєстрована в іпотечному будинку АДРЕСА_1 (а.с.156-157, 27).

Боржник ОСОБА_7, навпаки, на час укладення кредитного і іпотечного договорів мав місцем постійного проживання АДРЕСА_1, де був зареєстрований з 28 грудня 2007 року по 03 жовтня 2008 року (а.с.154-155, 153).

Також з тексту іпотечного договору вбачається, що відповідачка ОСОБА_6 письмово заявила і це посвідчено нотаріусом, що малолітні і неповнолітні діти не зареєстровані за предметом іпотеки, і гарантувала відсутність права користування малолітніх та неповнолітніх дітей за зазначеною адресою (а.с.28).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при укладенні договору іпотеки малолітній син відповідачки не мав місцем свого постійного проживання іпотечний житловий будинок, а його поселення та інших осіб до спірного будинку після передачі його в іпотеку та реєстрація за зазначеною адресою не змінює зобов'язань за іпотечним договором, не припиняє іпотеки і не вказує на незаконність договору при його укладенні.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 44 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що згідно зі статтею 32 Цивільного кодексу України, статтею 177 Сімейного кодексу України та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

За таких обставин, колегія судів вважає безпідставним посилання в апеляційній скарзі на порушення прав малолітньої дитини і інших осіб, які вже після передачі житлового будинку в іпотеку набули прав проживання в ньому, і їхні права будуть похідними від прав власника.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме, розгляд справи за відсутністю органу опіки і піклування та незалучення до розгляду справи прокурора, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, ухвалою суду від 11 березня 2013 року у якості третьої особи на стороні відповідачки залучено до участі у справі Службу у справах дітей Сімферопольської міської ради (а.с.160).

Що стосується вступу прокурора в розгляд справи, то відповідно до частини 2 статті 45 Цивільного процесуального кодексу України вирішення цього питання віднесено до повноважень самого прокурора, і як вбачається із матеріалів справи до прокуратури малося відповідне звернення (а.с.163).

Доводи апеляційної скарги про передчасне звернення стягнення на предмет іпотеки за відсутністю відомостей про неможливість саме боржником ОСОБА_7, який допустив порушення умов кредитного договору, сплатити суму боргу, колегія суддів не приймає до уваги за таких підстав.

При розгляді справи встановлено, що у кредитора виникло право на дострокове стягнення всієї заборгованості з урахуванням боргу по кредиту, сплаті процентів, пені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи, що в силу закону при порушенні боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання поручитель (іпотекодавець) разом з боржником відповідають перед кредитором як солідарні боржники, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачка має виконати за боржника його обов'язок перед кредитором за рахунок переданого в іпотеку майна в межах його вартості.

Крім того, в матеріалах справи є копія рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 25 листопада 2010 року, яким з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Альфа - Банк» стягнена достроково вся заборгованість за кредитом, проценти і пеня (а.с.126-130), і відомості про його виконання і погашення боржником ОСОБА_7 заборгованості перед банком за кредитним договором відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника відповідачки на положення частини 3 статті 39 Закону України «Про іпотеку» як на підставу для відмови у позові про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи викладені обставини невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.