Рішення № 32335061, 01.07.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/190/2768/13Головуючий суду першої інстанції:Благодатна О.Ю. Головуючий суду апеляційної інстанції:ОСОБА_2

РІШЕННЯ

"01" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіОСОБА_2 СуддівОСОБА_3, ОСОБА_4 При секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя», Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим про усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження майном, шляхом виселення та зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до Сімферопольської міської ради АР Крим, треті особи Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя», Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права проживання та користування квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

29 листопада 2012 року виконавчий комітет Сімферопольської міської ради АР Крим звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя», Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради про усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження майном, шляхом виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_2 знаходиться у власності територіальної громади м. Сімферополя. Актами КП ЖЕО-3 Центрального району м. Сімферополя встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 без дозвільних документів проживають ОСОБА_6 та її малолітні діти ОСОБА_7, ОСОБА_8 Відповідачці вручались приписи, у яких їй пропонувалось звільнити займану квартиру. До теперішнього часу квартиру не звільнено. Відповідно до особистого рахунку НОМЕР_1 КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя наймач за адресою АДРЕСА_2 відсутній. Своїми незаконними діями відповідачі чинять перешкоди власнику у праві володіння, користування та розпорядження майном. Посилаючись на вимоги ст.ст.387, 391 ЦК України, ст.116 ЖК України просив зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у праві користування, володіння та розпорядження квартирою шляхом їх виселення без надання іншого житлового приміщення.

04 лютого 2013 року ОСОБА_6 звернулась із зустрічною позовною заявою до Сімферопольської міської ради АР Крим про визнання за нею права проживання та користування квартирою АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1989 році квартиронаймач ОСОБА_9 дозволив поселитись їй та її батькам - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у спірній квартирі. На той час вона була малолітньою дитиною. Оскільки її батьки доглядали за ОСОБА_9, то фактично стали членами його родини, але реєстрацію за вказаною адресою не оформили. Після смерті ОСОБА_12 вона з батьками продовжували проживати у квартирі. Коли вона досягла повнолітнього віку, вийшла заміж та в неї народились діти, вона продовжувала проживати у квартирі, а батьки виїхали. Оскільки квартира знаходилась у аварійному стані останні 10 років, то вона за особисті кошти здійснила ремонт, провела газ, встановила опалювальну систему, проводила оплату за отримані послуги. Окрім того, вона з двома малолітніми дітьми перебуває на квартирному обліку. Посилається на те, що її батьки та вона проживали з ОСОБА_12 фактично однією сім'єю, доглядали його, вели спільне господарство. У зв'язку із цим ОСОБА_6 просила суд визнати за нею та її дітьми право користування спірною квартирою, відповідно до ст.ст. 64,65 ЖК України. (а.с.51-52).

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 березня 2013 року позовні вимоги виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим задоволено. Зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 усунути перешкоди у праві користування, володіння та розпорядження квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення з неї без надання іншого житла. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим витрати по сплаті судового збору у розмірі 107,30 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до Сімферопольської міської ради, третя особи Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя», Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права проживання та користування квартирою, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, а її позов просить задовольнити. Вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та не прийняв до уваги надані нею докази, пояснення свідків. Зазначає, що вона спірну квартиру самовільно не займала, а вселилась туди у малолітньому віці у 1989 році разом із батьками за згодою квартиронаймача ОСОБА_12, з яким її батьки проживали однією сім'єю. Після смерті ОСОБА_12 у 1990 році її сім'я продовжувала проживати у квартирі безперешкодно. У 2006 році її батьки виїхали, а вона залишилась проживати у квартирі разом із своїми неповнолітніми дітьми.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та її представника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та того, що вона не довела факту, що вона та її батьки були членами родини колишнього наймача спірної квартири ОСОБА_13, офіційно ОСОБА_13 як наймач не зареєстрував відповідачку за вказаною адресою відповідно до вимог ст.ст. 65, 98 ЖК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Поясненням свідків ОСОБА_11, яка є матір'ю ОСОБА_6, та ОСОБА_14 - сусіда, який пояснював суду, що знає зі слів ОСОБА_15, що той пустив проживати у його квартирі ОСОБА_6, які за ним доглядали, суд дав належну оцінку. Та ці докази не свідчать безперечно про факт проживання однією сім'єю з квартиронаймачем ОСОБА_12 сім'ї ОСОБА_6. Інших доказів, які б безперечно свідчили про те, що ОСОБА_6 проживали з ОСОБА_13 однією сім'єю, вели з ним спільне господарство, в матеріалах справи не міститься.

У зв'язку з чим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог ОСОБА_6, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Задовольняючи позовні вимоги виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим про виселення відповідачки з неповнолітніми дітьми із спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира зайнята відповідачами самовільно, що порушує права власника на користування та розпорядження своїм майном.

Проте з такими висновками суду не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Як убачається із змісту позовної заяви, звертаючись до суду, представник виконавчого комітету Сімферопольської міської ради зазначав про те, що ОСОБА_6, самовільно вселившись до квартири порушує права позивача як власника на користування та розпорядження майном.

Між тим, такі доводи позивача колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідачка ОСОБА_6, як у суді першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційного суду заявляла про те, що у спірній квартирі, яка представляє із себе окрему будівлю у спільному дворі, вона проживає з 1989 року, будучи туди вселеною у малолітньому віці (на той час її виповнився 1 рік) разом із своїми батьками із згоди квартиронаймача ОСОБА_15 У 1990 році ОСОБА_15 помер, а її батьки разом з нею поживали у квартирі до 2006 року. З 2006 року батьки виїхали, а їй на той час виповнилось 19 років і вона залишилась проживати у квартирі разом із своїми дітьми. Весь час вона проживала у квартирі, звідки ходила до школи, за місцем проживання відвідувала лікарню, її діти також закріплені за дитячою поліклінікою за фактичним місцем проживання. Оскільки квартира руйнувалась, вона її відновила, здійснила ремонт, облаштувала газовим постачанням, опаленням, оплачувала всі послуги.

Факт того, що сім'я ОСОБА_6 проживала у спірній квартирі з 1989 року не оспорював і сам позивач, пояснивши відсутність прояву інтересу до квартири у весь час до січня 2012 року тим, що міській раді нічого не було відомо про квартиру. До того ж, факт проживання ОСОБА_6 у квартирі з 1989 року підтвердив і сусід ОСОБА_16

З накладних та квитанцій про оплату встановлення газового обладнання та послуги з газопостачання у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_6 оплачувала надані їй послуги з 2001 року. (а.с.77-82).

Отже, судовим розглядом справи встановлено, що з 1990 року після смерті відповідального квартиронаймача ОСОБА_13 у спірній квартирі до даного часу проживає відповідачка ОСОБА_6, що, на думку колегії суддів, свідчить про те, що вона фактично, безтитульно володіє квартирою, а власник цього майна тривалий час, понад 20 років, не проявляв жодного інтересу до квартири і не вважав своє право порушеним.

Крім того, згідно особового рахунку НОМЕР_1, виданого 23.02.2012 року ЖЕО Центрального району м.Сімферополя на квартиру АДРЕСА_2, та наданого суду представником позивача, квартиронаймачем спірної квартири, за ордером від 09.05.1972 року, був ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер та у рахунку зазначено, що він вибув з 01.01.1990 року. Також в рахунку зазначено, що квартплата не нараховувалась, обслуговування квартири не здійснювалось. (а.с.8).

З особового рахунку НОМЕР_1 на цю ж квартиру, виданого ЖЕО від 11.03.2013 року, який також було надано суду та завірено представником позивача, вбачається, що квартира розташована на першому поверсі, та не оснащена зручностями (водопровід, опалення, каналізація, газ, гаряча вода відсутні). Крім того, у цьому рахунку зазначено про те, що квартиронаймач ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а в квартирі з наймачем зареєстровані його син ОСОБА_17, невістка ОСОБА_18 та внучка ОСОБА_19. (а.с.92).

Однак зазначені особи з позовом до ОСОБА_6 не звертались, не заявляли вимог про її виселення разом із малолітніми дітьми та не були залучені до участі у справі.

Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для зміни або скасування рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим про виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_5, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 березня 2013 року в частині задоволення позову виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим доОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя», Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим про усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження майном, шляхом виселення - відмовити.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.