Ухвала суду № 32333048, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/64373/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року

у справі № 2а-39/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСС» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ААС») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСС» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Лінда Стар» за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт № 3697/07-13/2341837 від 09.12.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а сааме - занижено податок на додану вартість на суму 1 117 777,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2011 року № 0000680700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 255 300,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011 року між ТОВ «ААС» (покупець) та ТОВ «Лінда Стар» (постачальник) укладено договір поставки № 10 на придбання товару (далі - Договір), кількість, асортимент, ціна та умови щодо якого визначаються окремо та узгоджуються в накладних.

Відповідно до умов Договору ТОВ «АСС» придбало у ТОВ «Лінда Стар» целюлозу, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось власним транспортом позивача від ТОВ «Лінда Стар» до складів ТОВ «АСС», що підтверджується подорожніми листами, довідкою про перебування у власності позивача автомобілів, договорами купівлі-продажу, що посвідчують перебування у власності позивача нежитлових будівель.

Крім того, відповідно до умов Договору, позивач отримав від ТОВ «Лінда Стар» роботи з обслуговування рекламних щитів. Виконання операцій підтверджується актами здачі-приймання робіт з додатками, податковими накладними.

Оплата отриманих товарів та послуг здійснена позивачем у безготівковий спосіб, шляхом перерахунку коштів контрагенту, що підтверджується виписками по рахунку ТОВ «АСС».

Роботи з обслуговування рекламних щитів замовлені ТОВ «АСС» для ТОВ «Віал-Медіа» згідно актів здачі-приймання виконаних робіт.

Суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з тим, що на підприємстві контрагента відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, оскільки такий вид діяльності, як оптова торгівля, не вимагає від суб'єкта господарської діяльності безумовної наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги акт зустрічної звірки ТОВ «Лінда» від 15.09.2011 року № 3903/182/3736810 складений ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року № 2а-13040/11/2070, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ « Лінда Стар» з питань правильності відображення даних декларації з ПДВ за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року, за наслідками якої складено акт № 3903/182/37363810 від 15.09.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов