Ухвала суду № 32332985, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К-39991/10

№ К-39991/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010

у справі № 2а-48023/09/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Дарес»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010, позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0005671502/1/36 від 16.11.2009; стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Дарес» 3,40 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що 17.08.2008 Кременчуцькою ОДПІ в Полтавській області проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ПП «Дарес» з податку на додану вартість за червень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.08.2009 № 127/15-322/31130608 про порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР).

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2009 № 0004431502/0/2735 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 170308,20 грн. (у тому числі, за основним платежем - 113538,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56769,40 грн.).

У зв'язку із направленням позивачем до податкового органу скарги від 09.09.2009 на зазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем в період з 26.10.2009 по 30.10.2009 проведено планову виїзну перевірку ПП «Дарес» з питань, оскаржених платником податків у скарзі від 09.09.2009.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2009 № 5741/23-309/31130608 про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР у зв'язку із завищенням позивачем податкового кредиту за січень, лютий 2009 року на суму 25390,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень, лютий 2009 року на 25390,00 грн. В обґрунтування такого висновку податковий орган послався на відсутність за місцем державної реєстрації ПП «Стройзаказ», за податковими накладними якого, позивачем до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість у сумі 25390,00 грн. на поставку дизельного палива. За висновком податкового органу, відсутність ПП «Стройзаказ» за місцем державної реєстрації є підставою вважати недійсними податкові накладні, виписані на адресу позивача, оскільки дані в податкових накладних щодо місцезнаходження постачальника не відповідають дійсності. Крім того, податковий орган послався на відсутність документів на підтвердження факту транспортування та отримання товару позивачем від ПП «Стройзаказ».

За наслідками процедури адміністративного оскарження відповідачем 16.11.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість порівняно із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2009 № 0004431502/0/2735 та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 38085,00 грн. (у тому числі, за основним платежем - 25390,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12695,00 грн.).

Під час судового процесу встановлено, що між позивачем та ПП «Стройзаказ» укладено усну угоду про поставку дизельного палива.

Виконання господарських операцій з поставки дизельного палива підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та видаткових накладних, фактом перерахування позивачем грошових коштів постачальнику, включаючи суми ПДВ, сплачені позивачем в ціні придбання товару.

Податкові накладні, виписані на адресу позивача ПП «Стройзаказ», містять адресу місцезнаходження останнього , а саме: вул. 60 років Жовтня, буд 92/17, кв. 13, м. Кременчук, - що відповідає адресі, вказаній у свідоцтвах про державну реєстрацію ПП «Стройзаказ» та реєстрацію підприємства платником податку на додану вартість, що спростовує висновки податкового органу про недійсність зазначених податкових накладних.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, товар (дизельне паливо), було придбано позивачем у ПП «Стройзаказ» з метою його подальшої реалізації, про що свідчать копії рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних, виписаних позивачем ТОВ «Гетьман» на поставку дизельного палива.

Реальність господарських операцій підтверджується також копією матеріально звіту по складу за січень-лютий 2009 року та витягом з головної книги за 2009 рік, товарно-транспортними накладними на автоперевезення дизельного палива автопідприємством «Бест Оіл», в яких вантажовідправником вказаний ПП «Стройзаказ», вантажоотримувачем - ПП «Дарес» з переадресуванням на ТОВ «Гетьман» (а.с.171-175, т. 1). Оцінка доказів судом здійснена за правилами статті 86 КАС України.

Згідно із пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього кодексу.

Згідно із пунктом 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що відповідачем під час судового процесу не було доведено факту наявності правопорушення з боку позивача, а докази у справі, оцінені судом із дотриманням вимог ст.86 КАС України, підтверджують правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 25390,00 грн., суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0005671502/1/36 від 16.11.2009 прийнято із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко