Ухвала суду № 32332982, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К-34476/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010

у справі № 2-а-4217/10/1870 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб»

до 1. Державної податкової інспекції в м. Суми,

2. Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000342306/0/18416 від 19.03.2010; стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства (ДП) «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 100000,00 грн. за жовтень 2009 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» 1003,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Суми просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) за податковою декларацією за жовтень 2009 року згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.03.2010 № 1697/23-6/30991664, про порушення позивачем норми пункту 10.2 статті 10, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) внаслідок завищення задекларованої за жовтень 2009 року суми бюджетного відшкодування - 144840,00 грн., що відповідає сумі ПДВ, включеній до податкового кредиту за податковими накладними, виданими ТОВ «Селена-Н» на поставку сировини (феррохром ФХ025А, ферохром ФХ800, нікель Н1 катод). За висновком податкового органу позивач не має права на бюджетне відшкодування в цій сумі, оскільки ТОВ «Селена-Н» є посередником в поставках, а факт сплати податкових зобов'язань постачальником сировини - ТОВ «Компанія Мега» не підтверджено через неможливість проведення зустрічної перевірки цього платника податку у зв'язку з визнанням банкрутом.

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як свідчать наявні у справі докази, висновок ДПІ стосується операцій з поставки ТОВ «Селена-Н» позивачу сировини (феррохром ФХ025А, ферохром ФХ800, нікель Н1 катод), що використовується позивачем у виробничому процесі. Виконання господарських операцій з поставки сировини підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарних накладних, податкових накладних, платіжних доручень про перерахування позивачем грошових коштів постачальнику, включаючи суми ПДВ, нараховані в ціні придбання (а.с.38-49). Факт здійснення поставки сировини за договором № 79/9-20-09 від 27.02.2009 відповідачем не оспорюється, так само як і факт сплати позивачем ПДВ у сумі, заявленій до відшкодування з бюджету, постачальнику сировини в ціні придбання.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 цієї статті платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та юридично правильного висновку, що оскільки факт сплати ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» ПДВ у сумі 144840,00 грн., заявленій до відшкодування з бюджету, підтверджується належними доказами, а відповідачем не спростовано факт придбання позивачем сировини, ПДВ в ціні якої включений до податкового кредиту, то не виконання ТОВ «Компанія Мега», конрагентом постачальника позивача ТОВ «Селена-Н», зобов'язання по сплаті податку до бюджету не тягне негативні наслідки для позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко