Ухвала суду № 32332944, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року м. Київ К/9991/20799/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011

у справі № 2а-9179/10/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ю.Ф.Сі»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Ю.Ф.Сі» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Ю.Ф.Сі») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 19.11.2009 №0002962301/0; від 12.02.2010 №0002962301/1; від 01.04.2010 №0002962301/2; від 03.06.2010 №0002962301/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 09.11.2009 №7281/23-5/33780390.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.2.7 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено загальну суму податкового кредиту на суму 511181,00 грн., в т.ч.: за липень 2008 року в сумі 72702,00 грн., за серпень 2008 року в сумі 5594,00 грн., за вересень 2008 року в сумі 16901,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 415984,00 грн.; пп. 8.1.1, пп. 8.1.2, пп. 8.1.4, п. 8.1, ст. 8 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 12898,00 грн., в т.ч.: за III квартал 2008 року в сумі 3529,00 грн., за IV квартал 2008 року в сумі 3318,00 грн., за І квартал 2009 року в сумі 3119,00 грн., за II квартал 2009 року в сумі 2932,00 грн.

На підставі висновків акту та за результатом адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.11.2009 №0002962301/0, від 12.02.2010 №0002962301/1, від 01.04.2010 №0002962301/2, від 03.06.2010 №0002962301/3, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), усього 766772,00 грн., в тому числі 511181,00 грн. - сума донарахованих податкових зобов'язань та 255591,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 даного Закону передбачено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7. 4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами зазначено, що в акті перевірки є таблиця, згідно якої при зазначені сум, включених до реєстру отриманих податкових накладних та відображених в рядку 10.1 та 17 податкової декларації з ПДВ вказано ряд податкових накладних, де суми податку на додану вартість не відповідають дійсним.

В матеріалах справи міститься завірена копія «Книги реєстрації вхідних податкових накладних ЗАТ «Ю.Ф.С.» отриманих на руки з 01.07.2008 по 30.06.2009» де, як зазначає позивач, зафіксовані дати отримання всіх податкових накладних та інших документів, які дають право на податковий кредит та які були включені до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах по факту їх отримання.

Разом з цим, позивачем в деклараціях за липень, серпень, вересень та листопад 2008 року вказано суми податкового кредиту лише за тими податковими накладними, які були фактично отримані у вказані періоди.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач визнає факт допущення ними неточностей при складенні акту перевірки в частині зазначення сум за вказаними податковими накладними, а саме: за номерами № № 1981, 243, 20267, 265, 6195, 06604, 5, 82, 81, КИ 010026, 9307, 130, 141, 32374/825400.

Отже, судами встановлено неточність сум за всіма накладними наведеними в акті, а відповідачем не надано пояснень на підставі яких документів були сформовані висновки інспектора щодо порушення діючого податкового законодавства ЗАТ «Ю.Ф.Сі».

Також, судам враховано, що згідно п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 №247), до податкового повідомлення додається розрахунок податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій), якщо надання такого розрахунку передбачено чинним законодавством.

Відповідно до розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки.

Пунктом 3.1 цього ж Порядку до інформативних додатків віднесено, зокрема, розрахунки донарахованих сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а також розрахунки зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість у розрізі податкових періодів; розрахунки пені та штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового та іншого законодавства, валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, при порушенні правил сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Разом з тим, в матеріалах справи, відсутні розрахунок донарахованих позивачу сум податку, а також розрахунок штрафних санкцій, виписаних позивачу, що свідчить про порушення відповідачем п. 3.4 Порядку №253 при складенні акту перевірки.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова