Ухвала суду № 32332938, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року м. Київ К/9991/20840/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011

у справі № 2а-7912/10/1270

за позовом Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа»

до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» (далі по тексту - позивач, КП «Лисичанськтепломережа») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Лисичанську Луганської області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 №0001341601/0 на суму 151863,43 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в м. Лисичанську була проведена невиїзна документальна перевірка КП «Лисичанськтепломережа» з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 08.06.2010 №16010247/13401321

В акті перевірки зазначено про несвоєчасну сплату підприємством податку на додану вартість у сумі 27610,08 грн. з затримкою більше 90 днів та 948234,92 грн. з затримкою до 90 днів.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 №0001341601/0 про зобов'язання сплатити суму штрафних санкцій у розмірі 189646,98 грн.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку плати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приписами зазначеної норми визначено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій залежить від фактично сплаченої суми податкового зобов'язання та кількості днів прострочення.

КП «Лисичанськтепломережа» були надані податкові декларації до ДПІ в м. Лисичанську, яким вони самостійно визначили суму податкового боргу.

Позивачем до податкової інспекції були надані уточнюючи розрахунки в електронному вигляді від 24.03.2010 та від 29.04.2010р на суму 772603,68 грн. на підставі податкових накладних за 2009 рік, які не були включені до податкового кредиту, тим самим зменшили податкове зобов'язання.

Судами зазначено, що первісні декларації були подані позивачем 21.12.2009, уточнюючі розрахунки 24.03.2010, тобто подання обох декларацій не перевищило 90 днів, у зв'язку з чим на цю різницю податковою інспекцією був нарахований штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 даного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Отже, судами зроблено вірний висновок про те, що штрафні санкції за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання можуть бути застосовані до платника податків тільки у разі сплати ним узгодженої суми податкового зобов'язання, а не коригування або іншого зменшення податкових зобов'язань.

Позивачем при поданні уточнюючих розрахунків було здійснено зменшення суми податкового боргу, а не погашення боргу шляхом сплати, а тому рішення відповідача щодо застосування штрафу за порушення строків сплати податкового боргу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, судами вірно зроблено висновок про відмову в позові в частині зобов'язання податкову інспекцію провести відповідні коригування в картці по особовому рахунку КП «Лисичанськтепломережа», оскільки наявність чи відсутність конкретних даних картки особового рахунку не тягнуть за собою ніяких правових наслідків для позивача.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров