Ухвала суду № 32332936, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року м. Київ К/9991/24791/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Свердловський ремонтно-механічний завод»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2011

у справі № 2а-10108/10/1270

за позовомДержавного підприємства «Свердловський ремонтно-механічний завод»доДержавної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської областіпроскасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Свердловський ремонтно-механічний завод» (далі по тексту - позивач, ДП «Свердловський ремонтно-механічний завод») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Свердловську) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132344/0 від 25.11.2010.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2011, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в м. Свердловську проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Свердловський ремонтно-механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП КФ «Парадігма» за період з 01.12.2008 по 31.12.2008, з 01.02.2009 по 28.02.2009, за результатами якої складено акт від 16.11.2010 № 1331/23/35562599, в якому встановлено наступні порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ДП «Свердловський ремонтно-механічний завод» занижено податок на додану вартість на суму 132533,00 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2008 року 83333,00 грн., лютий 2009 року 49200,00 грн.; договори від 10.10.2008 № 10/10/08, від 08.01.2009 № 08/01/09/5, укладені між ДП «Свердловський РМЗ» та ПП КФ «Парадігма» суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п. п.1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

На підставі акта перевірки від 16.11.2010 № 1331/23/35562599 ДПІ в м. Свердловську винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 № 0000132344/0, яким відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 198799,50 грн., з яких: за основним платежем 132533,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 66266,50 грн.

Актом перевірки встановлено, що формування податкового кредиту з даним контрагентом позивач підтверджує первинними документами: договорами, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, які підписані ОСОБА_2 (директором ПП КФ «Парадігма») та скріплені печаткою ПП КФ «Парадігма».

В момент здійснення операцій за зазначеними договорами з ДП «Свердловський ремонтно-механічний завод», засновником та директором ПП КФ «Парадігма» був ОСОБА_2, якого вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 по справі № 1-887 визнано винним у скоєнні злочину та засуджено за ч. 1 та 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, тобто створення чи набуття суб'єкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності за винагороду, а також за підробку документів.

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 господарською діяльністю не займався, господарських документів не складав. Як вбачається з акту перевірки та встановлено в суді, договори, видаткові та податкові накладні та інші документи з боку ПП КФ «Парадігма» складені від імені директора ОСОБА_2 в яких стоїть підпис не встановленої особи, оскільки відповідно до пояснень ОСОБА_2 вбачається відсутність здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності, а бухгалтерський та податковий облік на підприємстві ПП КФ «Парадігма» вівся іншими особами, які від імені ПП КФ «Парадігма» не були уповноважені на ці дії у визначений законом спосіб.

Згідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанції щодо податкових накладних № НН-31-12-08-01 від 31.12.2008 та № НН-27-02-09-01 від 27.02.2009, які не могли бути підставою для формування податкового кредиту ДП «Свердловський ремонтно-механічний завод», оскільки їх складено всупереч вимогам діючого законодавства.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій, що складені від імені директора ПП КФ «Парадігма» первинні бухгалтерські та податкові документи не відповідають вимогам п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не мають юридичної сили і доказовості, діяльність ПП КФ «Парадігма» не відповідає та суперечить вимогам ст. ст. 3, 42, 44 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні товару, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються таким, що порушують публічний порядок, та, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, є нікчемними.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договори купівлі-продажу товару є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати за договорами укладеними між ПП КФ «Парадігма» та ДП «Свердловський ремонтно-механічний завод», оскільки ці правочини є нікчемними.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Свердловський ремонтно-механічний завод» відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О.Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова