Ухвала суду № 32332926, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року м. Київ К-27557/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010

у справі № 2-а-478/10/1070

за позовом Приватного підприємства „Бест"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Бест" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000132304/0 від 18.07.2008, № 0000132304/1 від 29.09.2008, № 0000132304/2 від 01.12.2008.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за березень 2008 року та складно акт № 372/23-3/25293807 від 07.07.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000132304/0 від 18.07.2008, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 154996 грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги без задоволення та прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000132304/1 від 29.09.2008, № 0000132304/2 від 01.12.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", неправомірно включено до податкового кредиту суму 154997, 08 грн., оскільки суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту по послугам, які кваліфікуються ПП „Бест" як "передпродажна підготовка товару" не використовуються у межах його господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій досліджено копії договорів, акти виконаних робіт та податкових накладних за період з 01.10.2007 по 31.03.2008.

Послуги, які надавалися ФОП Базильський, ФОП Мельник, ФОП Сімонов, TOB „Панпродукт", ПП „Каданс-21", TOB „Локомотив 2005", TOB НВП „Оркан" та придбавалися позивачем, стосувалися товарів, поставка та продаж яких є господарською діяльністю позивача.

Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

У відповідності із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5).

Таким чином, з огляду на наведені законодавчі приписи юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснених витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

У справі, що переглядається є факти яки підтверджують реальність виконання спірних операцій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 у справі № 2-а-478/10/1070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 у справі № 2-а-478/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко